Постанова № 31044670, 22.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2013 року 810/1072/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Пасічнюк С.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Маховик М.В., Василенко І.В.,

від відповідача - Коваль А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства « ВіВ»

до Ставищанського відділення Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.02.2013 № 0000032200, № 000042200, № 0000052200 та № 0000062200,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «ВіВ» (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Ставищенського відділення Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (надалі - відповідач), - про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалами суду від 01.04.2013 було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду. В судове засідання з'явились представники сторін.

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.02.2013 №0000032200, №0000042200, №0000052200, №0000062200 (далі - оскаржувані рішення). Обґрунтовуючи позовні вимоги представники позивача пояснили, що відповідач приймаючи висновки щодо безтоварності господарських операцій, проведених позивачем неправомірно врахував відсутність у позивача первинних господарських документів щодо таких операцій, оскільки на думку позивача відповідач не надав позивачу визначений законодавством термін для відновлення втрачених господарських документів, а саме - п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечення проти позову обґрунтовував тим, що відповідачем позивачу було надано належний термін для відновлення втрачених первинних господарських документів, а тому відсутність цих документів при перевірці є достатньою підставою для висновків про безтоварність господарських операцій та, відповідно, - для винесення оскаржуваних рішень.

Дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

31.08.2012 відповідач видав наказ №149 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ВіВ» (далі - Наказ №149).

Під час виходу посадових осіб відповідача для здійснення перевірки на підставі Наказу №149, позивачем не було надано всього пакету документів, необхідного для проведення перевірки у зв'язку з їх втратою.

Саме у зв'язку з цією обставиною Тетіївської МДПІ було видано наказ від 3.09.2012 №151 «Про перенесення термінів проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ВіВ»» (далі - Наказ №151), яким термін проведення перевірки було перенесено до дати відновлення документів і в термін передбачений Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - Податковий кодекс).

У зв'язку з закінченням терміну відновлення документів та на підставі направлень від 03.09.2012 №131, 132, 133 та наказу від 03.12.2012 №285, - посадовими особами Тетіївської МДПІ було здійснено вихід на документальну позапланову виїзну перевірку позивача. У зв'язку з відсутністю керівника позивача за юридичною адресою та неможливістю проведення виїзної перевірки посадовими особами Тетіївської МДПІ було складено акти від 3.12.2012 №35/220/31542453 та №36/220/31542453.

У зв'язку із зазначеними вище актами від 03.12.2012, та на підставі направлень від 23.01.2013 №24 та 25 та наказу Тетіївської МДПІ від 23.01.2013 у період з 23.01.2013 по 29.01.2013 відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача. За наслідками цієї перевірки відповідачем 07.02.2013 було складено акт №47/220/31542453 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «ВіВ», код за ЄДРПОУ 31542453, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року» (далі - Акт перевірки).

За висновками Акта перевірки позивачем було порушено:

- ст.5 та ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон №334), ст.138, ст.139 Податкового кодексу, в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток за 4 квартал 2009 року на суму 97 894 грн., за 1 квартал 2010 - на суму 16 250 грн., за 2 квартал 2010 - на суму 247 406 грн., за 3 квартал 2010 - на суму 148 436 грн., за 4 квартал 2010 - на суму 91 251 грн., за 2 квартал 2011 року - на суму 215 876 грн., за 3 квартал 2011 року - на суму 66 150 грн., за 4 квартал 2011 року - на суму 29 150 грн., за 3 квартал 2012 року - на суму 121 374 грн.,

- ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року 168/97-ВР (далі - Закон №168), ст.198, ст.201 Податкового кодексу, що призвело за заниження позивачем податку на додану вартість (далі - ПДВ) всього в сумі 867 172 грн.;

- ст.15 та ст.19 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 №56-93/ВР «Про місцеві податки та збори», оскільки позивачем в підзвітний період не нараховувався комунальний податок, в результаті чого позивачем було занижено зазначений податок всього на суму 59,5 грн.;

- ст.4 Закону України від 21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки позивачем у підзвітний період не подавались обов'язкові розрахунки комунального податку;

- ст.44 Податкового кодексу, оскільки позивачем не було надано до перевірки всього пакету всього пакету документів з питань обчислення і сплати податків і зборів, необхідних для проведення перевірки у зв'язку з їх втратою.

07.02.2013 відповідачем разом з Актом перевірки було складено акт про ненадання документів до перевірки, який не заперечувався і позивачем.

За вищезазначеними висновками Акта перевірки відповідачем було винесено оскаржувані рішення, якими, відповідно, було донараховано позивачу податок на прибуток приватних підприємств, ПДВ, комунальний податок та нараховано штрафні санкції за порушення процедури звітування в податкових правовідносинах.

З позовної заяви та пояснень представників позивача слідує, що позивач оскаржує оскаржувані рішення винятково у зв'язку з тим, що відповідач врахував при донарахуванні податку на прибуток приватних підприємств та ПДВ обставини втрати позивачем первинних боспорських документів. Так позивачем ні в позовній заяві, ні представниками позивача в судовому засіданні ніяким чином не спростовувались висновки відповідача щодо комунального податку чи обставин порушення процедури звітування в податкових правовідносинах.

З матеріалів справи не слідують обставини, які б свідчили про порушення, допущені відповідачем при нарахуванню комунального податку та штрафних санкцій порушення процедури звітування в податкових правовідносинах.

Надаючи правову оцінку відносинам, які складаю предмет позову в даній справі, суд виходить з наступного,

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В частині нарахування комунального податку та штрафних санкцій порушення процедури звітування в податкових правовідносинах, відповідач не надав суду ніяких ні пояснень ні доказів неправомірності, тому суд, самостійно не встановивши порушень не вбачає підстав для задоволення позову в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0000062200 та №0000052200, якими було нараховано позивачу комунального податку та штрафних санкцій порушення процедури звітування в податкових правовідносинах.

Щодо оскаржуваних рішень, якими позивачу були донараховані податок на прибуток приватних підприємств та ПДВ, суд зазначає наступне.

Зважаючи на період в якому, було проведено господарські операції між позивачем та контрагентами, відносини щодо формування позивачем податкового кредиту регулювались Законом №168.

Так, відповідно до п.7.2.6 статті 7 Закону №168, - податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.7.4.1 статті 7 Закону №168, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.4.5 статті 7 Закону №168, - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Зважаючи на період в якому, було проведено господарські операції між позивачем та контрагентами, відносини щодо формування позивачем валових витрат з податку на прибуток регулювались Законом №334.

Відповідно до п.5.1 статті 5 Закону №334, - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.3.9 статті 5 Закону №334, - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Щодо підзвітного періоду після 2011 року суд зазначає наступне.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу, - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 139.1.9 ст.139 Податкового кодексу, - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу, - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Позивач при проведенні перевірки не подав відповідачу первинних документів, які б свідчили про дійсність господарських операцій, проведених між позивачем та контрагентами та, зокрема, і податкових накладних, які є підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ.

Також в судовому засіданні було спростовано невиконання відповідачем п.44.5 ст.44 Податкового кодексу.

Так, відповідно до п.44.5 ст.44 Податкового кодексу, - у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

З обставин, встановлених судом слідує, що до моменту проведення перевірки за наслідками якої було складено Акт перевірки та винесено оскаржувані рішення, відповідач надав позивачу термін в 90 днів для відновлення втрачених первинних господарських документів.

Зважаючи на вищезазначене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, не підтверджені належними доказами, а оскаржувані рішення - законними.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 26 квітня 2013 р.