Ухвала суду № 31035680, 30.04.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1805/5387/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Клименко Алла ЯківнаНомер провадження 22-ц/788/622/13 Суддя-доповідач - Білецький О. М. Категорія - 27

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

30 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Білецького О. М.,

суддів - Семеній Л. І., Кононенко О. Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 07 лютого 2013 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3

про звернення стягнення на предмет застави,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 07 лютого 2013 року позов задоволено.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за укладеним з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитним договором від 27 лютого 2008 року №SUC0AL00001943 у розмірі 13064,91 доларів США (у гривневому еквіваленті 104332 грн. 45 коп.) вилучено та передано на відповідальне зберігання цього банку належний на праві власності ОСОБА_3 предмет застави - автомобіль Daewoo Nexia, 2007 року випуску, легковий седан-В, кузов (шасі) НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1; комплект ключів від цього автомобіля, свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу (технічний паспорт).

Звернуто стягнення на належний на праві власності ОСОБА_3 предмет застави - автомобіль Daewoo Nexia, вартістю 54520 грн., 2007 року випуску, легковий седан-В, кузов (шасі) НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені цього банку договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, із зняттям цього автомобіля з обліку в органах ДАІ України, та наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» усіх необхідних для здійснення продажу повноважень.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків фактичним обставинам та порушення норм матеріального і процесуального права, просить це рішення суду змінити в частині визначення розміру його заборгованості перед банком, її складових та у частині встановлення початкової ціни предмету застави для подальшої реалізації.

Вважає, що позивач не надав доказів розміру його боргу за кредитним договором, зокрема не довів законності нарахування комісії. Зазначає, що після його звільнення з роботи банк підвищив відсоткову ставку до 19,08%, однак за таких підстав відповідно до п.6.2, 6.9 кредитного договору відсоткова ставка повинна бути на рівні стандартної відсоткової ставки, відомостей про розмір якої позивач не надав. Вказує, що оскільки банк звернувся з позовом 19 квітня 2012 року, то строк позовної давності щодо стягнення з нього невиконаних станом на 19 квітня 2009 року зобов'язань минув. Доводить що зміст рішення не відповідає законодавству про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень. Посилається на безпідставне відхилення судом клопотання про призначення судово-економічної експертизи та помилкове незазначення у рішенні суду початкової ціни обтяженого автомобіля.

Заслухавши пояснення відповідача та його представника, заперечення представника банку, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено місцевим судом і вбачається з матеріалів справи, 27 лютого 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (на даний час - ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №SUC0AL00001943, за умовами якого банк надав йому строком до 27 лютого 2015 року кредит у розмірі 11188,18 доларів США на придбання автомобіля, 1946,01 доларів США на сплату страхових платежів, на умовах сплати за користування кредитом 1,11% у місяць на суму залишку заборгованості, та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1% від суми виданого кредиту (а.с.8-10).

Щомісячний платіж на погашення кредиту було визначено у розмірі 206,62 доларів США (п.1.1 кредитного договору).

Пунктом 4.1 кредитного договору встановлено, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п.2.2.2, 2.2.3 (сплати відсотків, комісії) договору, банк має право нараховувати пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 6.2 кредитного договору передбачене право банку у разі припинення укладеного між позичальником і банком трудового договору збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом до стандартної відсоткової ставки.

Пунктом 6.8 кредитного договору визначено, що додаткова комісія нараховується в сумі різниці між сумою відсотків, розрахованих за розрахунковий період із застосуванням стандартної відсоткової ставки, встановленої на момент настання буд-якої з умов, передбачених п.6.2 цього договору, та сумою відсотків, фактично нарахованих за розрахунковий період за договором.

Під розрахунковим періодом для додаткової комісії розуміється період з дати списання коштів з кредитного рахунку по день настання буд-якої з умов, передбачених п.6.2 цього договору, включно. Тривалість розрахункового періоду для нарахування додаткової комісії не може перевищувати строку, зазначеного в п.6.3 цього договору - 7 років.

Під стандартною відсотковою ставкою розуміється відсоткова ставка, що встановлюється кредитним комітетом банку для здійснення операції споживчого кредитування фізичних осіб для цілей та на строк, визначений п.1.1 договору.

Після підвищення відсоткової ставки за користування кредитом в порядку, передбаченому п.6.9 договору, при наступному настанні буд-якої з умов, передбачених п.6.2 договору, додаткова комісія не нараховується.

У випадку нарахування позичальнику додаткової комісії позичальник зобов'язується сплатити таку комісію не пізніше першого періоду сплати, наступного за днем нарахування позичальнику додаткової комісії.

За наявності підстав нарахування додаткової комісії банк у семиденний строк письмово повідомляє про це позичальника.

Нарахування додаткової комісії здійснюється банком в односторонньому порядку в день сповіщення про це позичальника під розписку, а випадку направлення поштового повідомлення - з дня, наступного за днем, у який направлено повідомлення.

Згідно з пунктом 6.9 кредитного договору, відсоткова ставка по даному договору підвищується до розміру стандартної відсоткової ставки, що є чинною на день настання будь-якої з умов, передбачених п.6.2 договору.

На забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим кредитним договором, між сторонами 27 лютого 2008 року укладено договір застави придбаного відповідачем автомобіля Daewoo Nexia, 2007 року випуску, легковий седан-В, кузов/шасі НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, заставною вартістю 54520 грн. (а.с.11-12).

Пунктами 23, 24 договору застави передбачено, що банк набуває право стягнення на предмет застави у випадах; затримання сплати частини кредиту та/або відсотків на один календарний місяць, перевищення суми заборгованості кредиту більш як на 10%.

Звернення стягнення на предмет застави за вибором заставодержателя може здійснюватись шляхом продажу ним предмету застави з укладенням договору купівлі-продажу з третьою особою-покупцем.

Із осені 2008 року банк підвищив відсоткову ставку до 2,38% у місяць, а щомісячний платіж становив 247,44 доларів США (а.с.43).

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 05 травня 2011 року, залишеним без змін ухвалю апеляційного суду Сумської області від 07 червня 2011 року, відмовлено у позові ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання незаконним одностороннього підвищення процентної ставки. При цьому суд виходив з того, що після звільнення ОСОБА_3 у червні 2008 року з роботи у ЗАТ КБ «ПриватБанк», його було належно повідомлено про збільшення у зв'язку з цим процентної ставки до 19,08% і таке збільшення відбулось відповідно до умов договору та у передбачений на той час законом спосіб (а.с.41).

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 09 січня 2013 року залишено без змін рішення Зарічного районного суду м.Суми від 23 листопада 2012 року в частині відмови у визнанні недісним п.6.9 кредитного договору між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» від 27 лютого 2008 року, та скасовано це рішення місцевого суду у частині визнання недійсним п.6.8 вказаного договору і у задоволенні цих позовних вимог відмовлено (а.с.179-181).

Прострочка платежів виникла з 26 вересня 2008 року, а станом на 28 березня 2012 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_3 по кредиту склав 13064,91 долар США, що еквівалентно 104332 грн. 45 коп. (за офіційним курсом 798,57 грн. за 100 доларів США), з яких: заборгованість безпосередньо по кредиту - 9093,59 доларів США (у тому числі прострочене тіло кредиту - 2492,42 доларів США), по відсоткам - 2570,83 доларів США (з яких по простроченим відсоткам - 2542,32 доларів США), по комісії - 35,09 доларів США, по пені - 1365,4 доларів США (а.с.5-7).

Вказані факти правильно і з достатньою повнотою встановлені судом першої інстанції на підставі належним чином досліджених доказів.

За таких обставин, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в порушення умов п.п.2.2.1, 2.2.2 кредитного договору і вимог ст.ст.526, 527, 1048, 1054 ЦК України, ОСОБА_3 допустив прострочення основних платежів та має по ним і по сплаті відсотків прострочену заборгованість, яка значно перевищує розмір місячних платежів, а тому в силу ст.ст.589-591, 610-612, 1049, 1050 ЦК України та п.23, 24 договору застави банк вправі звернути стягнення на предмет застави - автомобіль.

Висновки суду в частині задоволених вимог щодо збереження предмета обтяження та передачі його на відповідальне зберігання позивачу не оскаржуються.

Оспорюючи нарахований банком розмір заборгованості, з яким погодився місцевий суд, відповідач всупереч вимог ст.ст.11, 60 ЦПК України протилежного не довів та інших документів, довідок чи розрахунків не надав.

Заявляючи в суді першої інстанції клопотання про призначення судово-економічної експертизи, він не вказав у якій частині такий обрахунок його заборгованості є помилковим, тому місцевий суд правильно не вбачав достатніх підстав для призначення такої експертизи. У суді апеляційної інстанції таке клопотання не заявлялось.

Законність підвищення процентної ставки і нарахування додаткової комісії відповідно до п.6.2, 6.8 кредитного договору встановлено вищезазначеними рішеннями судів.

Порядок і підстави нарахування пені та її розмір визначено п.4.1 кредитного договору, що не суперечить ст.ст.549, 550, п.3 ч.1 ст.611 ЦК України.

Посилання відповідача на пропуск банком строку позовної давності щодо вимог про стягнення прострочених до 19 квітня 2009 року належних до сплати чергових платежів, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки такий передбачений ст.257 та ч.5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання, у даному випадку - з 27 лютого 2015 року.

Рішення суду в цілому відповідає ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Як убачається з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, інших обтяжень на даний предмет застави не накладалось (а.с.233-235).

Сторони у п.9 договору застави узгодили заставну вартість автомобіля, яка зазначена у резолютивній частині рішення.

На відміну від предмету іпотеки, чинне законодавство не передбачає обов'язку суду визначати початкову ціну предмету застави для подальшої реалізації банком.

У цій частині ОСОБА_3 не позбавлений можливості захищати свої права безпосередньо під час процедури реалізації заставного майна.

Таким чином, рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Зарічного районного суду м.Суми від 07 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -