Рішення № 31033248, 03.04.2013, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Радянська, 25, тел. (265) 6-17-89, факс (265) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2/381/6/13

2-1451/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року. Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Зуй Т.С.,

при секретарі: Антощенко Г.М.,

за участю:представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за договором кредиту і забезпечення № 260/АК-2007 від 12.12.2007 року та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк», третя особа: ОСОБА_2, про визнання недійсним договору поруки,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «КБ «Експобанк» зверулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за договором кредиту і забезпечення № 260/АК-2007 від 12.12.2007 року, посилаючись на те, що 12.12.2007 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту і забезпечення, за умовами якого відповідачу був наданий кредит в розмірі 153487, 57 грн. з процентною ставкою за користування кредитом 14,4 % річних та терміном повернення не пізніше 13.09.2019 року. Внаслідок невиконання умов договору виникла заборгованість по кредиту на загальну суму 204069,06 грн. Крім того, для забезпечення виконання зобовязання ОСОБА_2 за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за яким поручитель зобовязався протягом одного дня з дня отримання вимоги кредитора сплатити кредит та суми процентів, неустойки, комісійних. Проте вимога банку ОСОБА_3 не виконана. Тому просять стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором на загальну суму 204069,06 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 1700 грн. та витрати на ІТЗ в сумі 120 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на вищевикладені обставини.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково лише в частині заборгованості, яка має місце на сьогоднішній день, хоча пояснив, що в даний час він не має фінансової можливості сплатити вказану заборгованість. Та не погоджується сплачувати кредитні кошти наперед.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала та в свою чергу звернулась до суду з зустрічним позовом до ПАТ «КБ «Експобанк», посилаючись на те, що у розділі «Визначення» договору поруки зазначено, що «Договір кредиту» - Договір кредиту від 12.12.2007 року № 260/АК-2007, що укладений між Кредитором та позичальником, а також усі угоди, що укладені та будуть у майбутньому укладені до зазначеного договору», відповідно до п.4.3 Договору поруки порука поручителя за цим договором не припиняється у разі переведення боргу позичальника на іншу особу або у разі зміни договору кредиту (у тому числі у разі зміни розміру кредиту). Проте вказані положення суперечать нормам ЦК України, які надають поручителю право погодитися або ні зі збільшенням обсягу своєї відповідальності та надати згоду чи відмовитися відповідати за нового боржника, а отже є недійсними. 14.09.2009 року між ОСОБА_2 та банком укладено угоду до договору кредиту і забезпечення, якою внесено зміни до договору кредиту та змінено зобовязання за ним, які збільшують відповідальність поручителя, за відсутності на це його згоди. Їй не було нічого відомо про укладення цієї угоди, ні банк, ні ОСОБА_2 не повідомляли її про це. Отже в звязку із збільшенням розміру відповідальності боржника, її інтерес, як поручителя, було порушено і такі зміни у основному зобовязанні тягнуть для неї, як поручителя, несприятливі наслідки, що є підставою для припинення поруки. Тому просить визнати недійсними п. 4.3 Договору поруки, в розділі «Визначення» визнати недійсним положення «а також усі угоди, що укладені та будуть у майбутньому укладені до зазначеного договору (Договору Кредиту)», визнати договір поруки від 12.12.2007 року припиненим з 14.09.2009 року.

Представник ПАТ «КБ «Експобанк» зустрічний позов не визнав, пояснив суду, що ОСОБА_3 в зустрічному позові посилається на вимоги ст. 559 ЦК України, з якої можна зробити висновок, що на зміну умов договору, виконання якого забезпечене порукою, потрібна згода поручителя. Як видно з договору поруки, а саме поняття «Визначення» та п. 4.3 договору поруки, поручитель надав саме письмову згоду на зміни, які відбулись. При цьому ОСОБА_3 не надає жодних підтверджень своїх домислів. У договорі поруки неодноразово зверталась увага поручителя на ті обставини, що умови кредиту можуть бути змінені, вона мала можливість ознайомитись з умовами договору та отримати юридичну консультацію, проте своїм правом не скористалась. Що стосується посилання ОСОБА_3 на збільшення обсягу відповідальності, то це також не відповідає дійсності, оскільки згідно додаткової угоди був виключений пункт договору кредиту про нарахування комісії за кредитне обслуговування, що в подальшому призвело до відміни нарахування пені за несплату комісії. Зміна кредиту не відбувалась, а відбулась реструктуризація договору кредиту та зміна валюти кредиту. Зміна відсотків з 12 % до 14,4 % є недоведеним фактом в тій частині, що це збільшило обсяг відповідальності ОСОБА_3, адже із коливання співвідношення долара США до національної валюти можно зробити висновок, що зміна відсоткової ставки значно зменшила обсяг відповідальності.

ОСОБА_2 підтримав зустрічну позовну заяву.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши письові матеріали справи, дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» підлягає задоволенню, а в зустрічному позові ОСОБА_3 слід відмовити, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 12.12.2007 року між ВАТ КБ «Експобанк» та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту і забезпечення № 260/АК-2007, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в сумі 20000 доларів США на умовах забезпеченості кредиту, його цільового використання, строковості, повернення та платності. Позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 12 % річних від суми кредиту. Позичальник повертає банку кредит у строки, що визначені прогнозним графіком, але не пізніше 11 грудня 2014 року. Для забезпечення виконання своїх зобовязань за цим Договором позичальник передає банку у заставу автомобіль марки Dacіa Logan, вартість якого становить 100400 грн.

Також п. 3.7 Кредитного договору було встановлено, що позичальник зобовязаний за вимогою банку повернути кредит, сплатити належні проценти, інші платежі та штрафні санкції до закінчення встановленого строку при виникненні будь-якої з перелічених у вказаному пункті подій, зокрема порушення строків сплати процентів та будь-яке інше порушення умов цього договору. Згідно п. 5.1. Кредитного договору за несвоєчасне повернення кредиту/частини кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,2 % від суми боргу за кожний день прострочення.

В якості забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 12.12.2007 року був укладений Договір поруки, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником договору кредиту, відповідає перед кредитором як солідарний боржник у повному обсязі, як і позичальник, зокрема за повернення кредиту у встановлений строк, сплату процентів за користування кредитом, комісійних, неустойки. Поручитель взяв на себе зобовязання протягом одного робочого дня від дня отримання вимоги кредитора про порушення позичальником договору кредиту, виконати відповідне зобовязання за позичальника шляхом сплати кредиту (або частини кредиту) та/або суми процентів, комісійних, неустойки на належні рахунки кредитора, або іншим способом, що визначений вимогою кредитора. У випадку порушення позичальником договору кредиту поручитель зобовязаний відповідати перед кредитором як солідарний боржник усім своїм майном, на яке може бути звернено стягнення.

14.09.2009 року між ВАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_2 укладено угоду до Договору кредиту і забезпечення від 12.12.2007 року № 260/АК-2007, за якою у звязку з реструктуризацією заборгованості позичальника за договором кредиту деякі пункти були викладені у новій редакції. Зокрема за п.1.1 Банк надає позичальнику кредит в сумі 153487, 57 грн., за п.1.2 позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 14,4 % річних від суми кредиту, за п.1.3 позичальник повертає банку кредит у строки/терміни, що визначені графіком, але не пізніше 13.09.2019 року. Зміна валюти кредиту у порядку реструктуризації на підставі цієї угоди, здійснюється за курсом обміну доларів США на гривню, встановлений банком на день укладення цієї угоди, а саме 8,70 грн. за 1 долар США. Сторони дійшли до згоди, виключити п.4.5.1 Договору кредиту, який передбачав обовязок позичальника щомісячно до 11 числа сплачувати на рахунок банку комісію за кредитне обслуговування в розмірі 0,2 % від залишку заборгованості за кредитом, що обліковується на позичковому рахунку в останній день місяця, що передує місяцю, у якому сплачується комісія.

Банк свої зобовязання виконав, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до вказаного вище Кредитного договору.

Внаслідок того, що ОСОБА_2 не виконав взяті на себе зобовязання, а саме: не повертав кредит та не сплачував проценти у встановлені строки, станом на 06.06.2011 року утворилась заборгованість в загальній сумі 204069, 06 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 139519, 88 грн., простроченої заборгованості за кредитом 11398, 72 грн., заборгованості за нарахованими процентами 1711, 11 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 29744, 68 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту і несвоєчасну сплату процентів в розмірі 21694, 67 грн.

Ст. 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Ст. 526 ЦК України передбачає, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом достовірно встановлено, що в порушення Кредитного договору, який ОСОБА_2 підписав, а отже погодився з усіма умовами договору, він не виконав свої зобовязання, що призвело до виникнення заборгованості по кредиту.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_3, то він задоволенню не підлягає. ОСОБА_3 просить визнати недійсними наступні положення договору поруки від 12.12.2007 року, а саме: у розділі «Визначення» після слів «Договір кредиту» - Договір кредиту від 12.12.2007 року № 260/АК-2007, що укладений між Кредитором та Позичальником» - визнати недійсним наступне положення: «а також усі угоди, що укладені та будуть у майбутньому укладені до зазначеного договору (Договору Кредиту)», та п. 4.3. Договору, згідно якого порука поручителя за цим договором не припиняється у разі переведення боргу позичальника на іншу особу або у разі зміни договору кредиту (у тому числі у разі зміни розміру кредиту). Свої вимоги обгрунтовує тим, що вказані положення суперечать нормам ЦК України, зокрема ст. 559 ЦК, яка встановлює, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. ЇЇ не було повідомлено про укладення між Банком та ОСОБА_2 додаткової угоди, якою змінені умови кредитного договору, зокрема сума кредиту, розмір процентів та строк повернення кредиту, а отже за відсутності її згоди було збільшено обсяг її відповідальності, як поручителя. На цій же підставі ОСОБА_3 просить визнати договір поруки припиненим з 14.09.2009 року.

Суд не може погодитись з доводами ОСОБА_3, викладеними в зустрічному позові. Ст. 559 ЦК дійсно вимагає наявність згоди поручителя на зміну умов договору, який забезпечений порукою. Проте, якщо проаналізувати пункти договору поруки, які ОСОБА_3 просить визнати недійсними, то вона, підписуючи договір поруки, погодилась з умовами, які в ньому викладені, в тому числі надала свою згоду на можливу зміну договору кредиту (у тому числі у разі зміни розміру кредиту). Ст. 559 ЦК України не конкретизує, коли саме така згода поручителя має бути надана, а отже визначення такої згоди в договорі заздалегідь не суперечить нормам ст. 559 ЦК України.

Крім цього, ще однією умовою, яка тягне за собою припинення поруки у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, є збільшення обсягу відповідальності поручителя, як наслідок такої зміни. ОСОБА_3 не доведено, що укладення додаткової угоди між Банком та ОСОБА_2 збільшило її відповідальність. Навпаки, як вбачається з угоди, банк вилучив з кредитного договору пункт, який передбачав сплату комісії, тим самим уникнувши нарахування в майбутньому пені за несвоєчасну сплату комісії. При цьому сума кредиту не змінювалась, а відбулась лише реструктуризація договору кредиту та зміна валюти кредиту шляхом переведення іноземної валюти в національну за курсом, встановленим НБУ. В звязку зі зміною валюти кредиту, змінилась відповідно і відсоткова ставка, але це жодним чином не збільшило обсяг відповідальності ОСОБА_3, як поручителя.

Виходячи з викладеного, суд прийшов до висновку, що договір поруки від 12.12.2007 року, укладений між банком та ОСОБА_3, є дійсним у повному обсязі, а отже, враховуючи положення ст. ст. 553, 554 ЦК України та умови договору поруки, ОСОБА_3, як поручитель має нести солідарну відповідальність з ОСОБА_2 за невиконання кредитних зобовязань.

Поскільки ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3 письмові вимоги банку про виконання боргових зобовязань за кредитним договором не виконали, суд вважає, що позовні вимоги щодо солідарного стягнення заборгованості з відповідачів є цілком обгрунтованими та відповідають положенням договорів та законодавства України, а тому з відповідачів слід стягнути солідарно заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 204069, 06 грн.

Крім того, враховуючи положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України, яка передбачає, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, суд вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача державне мито в сумі 1700 грн., та витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 120 грн., що підтверджено платіжними дорученнями (а.с. 1,2).

Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 525, 526, 553- 559, 625, 627, 1050, 1054 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживаючої: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ПАТ КБ Експобанк, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18 /24, рахунок № 3619105 у АТ КБ Експобанк, МФО 322294, код за ЄДРПОУ 09322299, заборгованість за договором кредиту і забезпечення № 260/АК-2007 від 12.12.2007 р. на загальну суму 204069, 06 грн. (двісті чотири тисячі шістдесят девять) грн. 06 коп. та витрати по сплаті державного мита в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. та витрати ІТЗ з розгляду цивільної справи в сумі 120 (сто двадцять) грн.

В зустрічному позові ОСОБА_3 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: