Рішення № 31029726, 29.04.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 8/28/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.13 Справа № 908/1205/13

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» (69037, м.Запоріжжя, вул.. 40 років Радянської України, 39-Д)

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (69008, м.Запоріжжя, Південне шосе, 72)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ростовская угольная компания» (346500, Російська Федерація, Ростовська область, м.Шахти, пр. Спортивний, 2)

про звернення стягнення на предмет застави

Суддя І.А. Попова

Представники сторін:

від позивача: Букрєєв М.Ю., дов. № 167 від 10.11.2011 р.

Панченко В.М., дов. № 164 від 10.11.2011 р.

від відповідача: Жердєв І.С., дов. № 62689 від 28.12.2012 р.

від третьої особи: не з'явився

Заявлено позовні вимоги про звернення стягнення на майнові права ВАТ «Запорізький металургійний завод «Запоріжсталь» до ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» за договором строкового гарантійного депозиту №DJ/0100/25/07 від 15.10.2007 р., що є предметом застави за договором застави майнових прав № КЛ31/0100/21/07 від 15.10.2007 р. для часткового задоволення грошових вимог ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» до ТОВ «Ростовская угольная компания» за договором кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/21/07 від 15.10.2007 р. в сумі 10073000 доларів США, яка складається із 10000000 доларів США кредиту та 73000 доларів США частини заборгованості з процентів, шляхом відступлення права вимоги грошових коштів з отримання депозиту в сумі 10073000 доларів США та процентів за договором строкового гарантійного вкладу №DJ/0100/25/07 від 15.10.2007 р. ПАТ «АКБ «Індустріалбанк».

В судовому засіданні, відкритому 26.04.2013 р., оголошувалася перерва до 29.04.2013 р.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 29.04.2013 р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові. В обґрунтування позовних вимог вказує, що АКБ «Індустріалбанк» та ТОВ «Ростовская угольная компанія» укладено договір кредитної лінії № КЛ/0100/21/07 від 15.10.2007 р., відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 10000000доларів США. За умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредит не пізніше 21.12.2018 р. (п. 1.1, 4.1 кредитного договору), сплачувати проценти у розмірі 9,5% річних щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця (п.п. 1.1, 4.6, 8.1 кредитного договору), позичальник має право вимагати дострокового повернення кредиту протягом 10 днів після письмової вимоги банку (п. 4.9 кредитного договору). У встановлені кредитним договором строки позичальник не сплатив проценти, внаслідок чого сума несплачених процентів за період з 01.09.2012 р. по 31.03.2013 р. складає 124019,87 доларів США. У зв'язку з невиконанням позичальником обов'язку зі сплати процентів на підставі п. 5.2.6 кредитного договору позивач направив вимогу про дострокове повернення кредиту, що підтверджується письмовою вимогою № 5751 від 07.12.2012 р. В порушення свого обов'язку позичальник не повернув кредит та не сплатив іншу заборгованість за кредитним договором після повідомлення. Загальна сума заборгованості за кредитним договором складає 10124019,87 доларів США, в саме 10000000 доларів США кредиту та 124019,87 доларів США несплачених процентів за період з 01.09.2012 р. по 31.03.2013 р. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № КЛ/0100/21/07 від 15.10.2007 р. АКБ «Індустріалбанк» та ВАТ «Запоріжсталь» укладено договір застави майнових прав № КЛЗ1/0100/21/07 від 15.10.2007 р.. За умовами договору застави в забезпечення вимог банку до позичальника за кредитним договором відповідач, як майновий поручитель за позичальника передав в заставу майнові права за договором строкового гарантійного депозиту №DJ/0100/25/07 від 15.10.2007 р. на депозит в сумі 10073000 долів США під 8,5% річних, що розміщений в АКБ «Індустріалбанк». Згідно п. 4.1 договору застави позивач має право звернути стягнення на предмет застави якщо проценти за користування кредитом або їх частка не сплачені відповідно до кредитного договору. Позивач з посилання на ст.ст. 15, 16, 589, ч.ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України, ст..ст. 19, 20, 23, 52 Закону України «Про заставу», ст.. 23,25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» просить звернути стягнення на права ВАТ «Запорізький металургійний завод «Запоріжсталь» до ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» за договором строкового гарантійного депозиту №DJ/0100/25/07 від 15.10.2007 р., що є предметом застави за договором застави майнових прав № КЛ31/0100/21/07 від 15.10.2007 р. для часткового задоволення грошових вимог ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» до ТОВ «Ростовская угольная компания» за договором кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/21/07 від 15.10.2007 р. в сумі 10124019,87 доларів США, яка складається із 10000000 доларів США кредиту та 124019,87 доларів США частини заборгованості з процентів, шляхом відступлення права вимоги грошових коштів з отримання депозиту в сумі 10073000 доларів США та процентів за договором строкового гарантійного вкладу №DJ/0100/25/07 від 15.10.2007 р. ПАТ «АКБ «Індустріалбанк».

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов вказує, що без відома та згоди відповідача позивачем та позичальником до кредитного договору укладено додаткову угоду № 4 від 29.04.2009 р., відповідно до умов якої договір викладено в новій редакції. Також укладено додаткову угоду № 6 від 30.11.2011 р., відповідно до умов якої фактично змінено сторону у кредитному договорі,оскільки частка позивача у загальному розмірі кредиту змінена /зменшена на користь ТОВ «Фінансова компанія «Надбання» з 10000000 доларів США до 100000 доларів США, тобто частка позивача зменшена майже на 99%. Також додатковою угодою № 7 від 27.06.2012 р. змінено порядок нарахування процентів за користування кредитом. Відповідач вважає, що у зв'язку з укладенням вказаних додаткових угод №№ 4, 6, 7

виникли значні розбіжності та протиріччя між умовами кредитного договору та договору застави, що є недопустимим та може стати приводом настання несприятливих наслідків для ВАТ «Запоріжсталь»приймаючи до уваги п. 6.3 договору застави, згідно до якого ВАТ «Запоріжсталь» підтверджує про ознайомлення та згоду з умовами кредитного договору, тобто згоден відповідати за зобов'язаннями боржника саме на вказаних умовах. Зазначені факти відповідач вважає підставою припинення поруки ВАТ «Запоріжсталь» за кредитним договором на підставі ст.. 559 ЦК України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ «Ростовская угольная компания» свого представника в судове засідання не направила, клопотала про розгляд справи за його відсутності в зв'язку з тим, що є резидентом Російської федерації та не має представника в м. Запоріжжя. В поясненнях по суті позовних вимог зазначає, що з вересня 2012 р. не може виконувати зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом. В зв'язку непогашенням процентів отримано від АКБ «Індустріалбанк» вимогу № 5715 від 07.12.2012 р. про дострокове повернення кредиту за договором кредитної лінії № КЛ/0100/21/07 від 15.10.2007 р. На даний час товариство не має фінансової можливості повернути кредит.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 15.10.2007 р. Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» (правонаступником якого є позивач по даній справі) та ТОВ «Ростовская угольная компания» укладено договір кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/21/07, за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредитну лінію в розмірі 10000000 доларів США, в порядку передбаченому п. 2.1 цього договору для фінансування наступних цілей: для розрахунків за проектні, вишукувальні, будівельно-монтажні роботи, для оплати інших робіт та послуг строком з 15.10.2007 р. по 10.10.2008 р. з оплатою за користування кредитними коштами з розрахунку 8,5 % річних.

29 квітня 2009 р. АКБ «Індустріалбанк» та ТОВ «Ростовская угольная компанія» укладено додаткову угоду № 4 до договору кредитної лінії № КЛ/0100/21/07 від 15.10.2007 р., відповідно до якої договір кредитної лінії № КЛ/010/21/07 від 15.10.2007 р. викладено в новій редакції. Згідно умов договору про надання кредитної лінії № КЛ/0100/21/07 (в редакції додаткової угоди № 4 ввід 29.04.2009 р.) банк зобов'язався надати позичальнику інвестиційний кредит в розмірі 10000000 доларів США, в порядку передбаченому п. 1.2 цього договору на цілі: для розрахунків за проектні, вишукувальні, будівельно-монтажні роботи, для оплати інших робіт та послуг строком з 15.10.2007 р. по 20.12.2011 р. зі сплатою за користування кредитними коштами з розрахунку 9,5 процентів річних. Розмір процентів за користування кредитом може змінюватися в порядку, встановленому п. 8.8 цього договору.

До вказаного кредитного договору його сторонами вносилися зміни щодо порядку та строків повернення кредиту та сплати процентів, про що укладено додаткові угоди № 5 від 01.12.2009 р., №6 від 30.11.2011 р., № 7 від 27.06.2012 р. № 8 від 01.10.2012 р.

Додатковою угодою № 5 від 01.12.2009 р. внесено зміни в п. 1.1 та п. 4.1 кредитного договору, відповідно до яких строк повернення кредитних коштів узгоджено до 21.12 2018 р.

Згідно пункту 8.1 кредитного договору (в редакції додатково угоди № 7 від 27.06.2012 р.) проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок коштів на рахунку для обліку наданого кредиту за методом «Факт/360» (з розрахунку фактичного числа днів в місяці та 360 днів в році), з дня надання кредиту по день його фактичного повернення. День надання і день повернення кредиту при нарахуванні процентів вважати як один день. Нарахування процентів здійснюються щомісячно, в останній робочий день звітного місяця за період з першого календарного дня місяця (дня надання кредиту - для першого місяця користування), по останній календарний день місяця включно (до дня повернення кредиту - для останнього місяця користування). Строки сплати нарахованих процентів встановлені в розділі 4 цього договору.

Відповідно до п. 4.6 кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати банку проценти за користування кредитом на рахунок нарахованих процентів за балансовим рахунком № 2078, відкритий в банку, щомісяця в останній робочий день поточного місяця, за який проводиться розрахунок , але не пізніше 5 числа наступного місяця, при остаточному повному погашенні кредиту або при повному погашенні кредиту або при повному погашенні кредиту у зв'язку із (достроковим ) закінченням строку кредитування - одночасно з його погашенням, а при продовженні строку (пролонгації) цього договору - у день такого продовження (пролонгації). Якщо заборгованість за кредитом є простроченою, то строком сплати є дань нарахування.

Надання банком позичальнику кредитних коштів в розмірі, передбаченому договором, підтверджується меморіальними ордерами, які наявні в матеріалах справи.

Як свідчать вивчені матеріали, ТОВ «Ростовская угольная компания» (позичальник за кредитним договором) в порушення умов договору у встановлені терміни зобов'язання щодо сплати процентів не виконувало, починаючи з вересня 2012р. Згідно наданого позивачем розрахунку за позичальником склалася заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами за період з 01.09.2012 р. по 31.03.2013 р. в розмірі 124019,87 доларів США.

Пунктом 5.2 кредитного договору № КЛ/0100/21/07 передбачено право банка призупинити видачу кредиту, або достроково стягнути суму заборгованості за кредитом, нарахованими процентами і штрафні санкції та/або припинити дію цього договору, направивши відповідне письмове повідомлення позичальнику, якщо, зокрема, позичальник не виконує будь-яких зобов'язань (частину будь-яких зобов'язань) передбачених п.п. 2.1., 4.1, 4.2, 4.4, 4.6, 4.10, 4.1, 4.13, 4.14.

Судом встановлено, що банком на адресу ТОВ «Ростовская угольная компания» направлено вимогу № 5715 від 07.12.2012 р. про дострокове повернення кредитних коштів по договору кредитної лінії № КЛ/0100/21/07, оскільки позичальником порушені умови та графік сплати процентів за користування кредитними коштами.

Згідно п.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, за змістом ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач скористався наданим йому правом вимагати дострокового повернення кредитних коштів у зв'язку невиконанням умов договору позичальником. Товариство «Ростовская угольная компания» в порушення умов кредитного договору свої зобов'язання належним чином у встановлені строки не виконало. Згідно розрахунку позивача, який підтверджено наявними у справі доказами, заборгованість за кредитним договором № КЛ/0100/21/07 від 15.07.2007 р. складається з 10000000 доларів США заборгованості по кредиту, 124019 грн. 87 коп. заборгованості за процентами за період з 01.09.2012 р. по 31.03.2013 р.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На забезпечення виконання умов кредитного договору № КЛ/0100/21/07 від 15.07.2007 р. АКБ «Індустріалбанк» (правонаступником якого є позивач по даній справі, заставодержатель) та ВАТ «Запорізький металургійний завод «Запоріжсталь» (майновий поручитель) укладено договір застави майнових прав № КЛЗ1/0100/21/07 від 15.10.2007 р. До вказаного договору застави його сторонами вносилися зміни щодо порядку та строків повернення кредиту та сплати відсотків, про що укладено додаткові угоди № 1 від 10.10.2008 р., № 2 від 08.04.2009 р., № 3 від 22.04.2009 р. № 4 від 29.04.2009 р., № 5 від 01.12.2009 р. Відповідно до п. 1.1 договору застави (в редакції додаткової угоди № 5 від 01.12.2009 р.) цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з договору кредитної лінії «КЛ/0100/21/07 від 15.10.2007 р. та додаткових угод до нього, укладеного заставодержателем та ТОВ «Ростовская угольная компания», за умовами якого ТОВ «Ростовская угольная компания» зобов'язано повернути заставодержателю в строк до 12.12.2018 р. включно, згідно вищевказаного кредитного договору, суму кредиту в розмірі 10000000 доларів США, сплатити проценти за його користування з розрахунку 9,5 процентів річних розмірі 7861250 доларів США, а також штрафні санкції в розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором і зверненням стягнення на предмет застави, збитків, завданий порушенням кредитного договору або умов цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору застави предметом застави, який надає майновий поручитель заставодержателю у забезпечення вимог, зазначених у п. 1.1 цього договору, є право розпорядження майном (грошовими коштами) у розмірі 10073000 доларів США та право вимоги за зобов'язаннями, які виникають із договору строкового гарантійного депозиту від 15.07.2007 р. за № DJ/0100/25/07, в якому майновий поручитель є кредитором.

Згідно ст. 572 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Статтею 576 ЦК України та статтею 4 Закону України "Про заставу" передбачено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем обтяження заставленого майна зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, про що свідчать витяги №14932810 від 16.10.2007 р., № 25531462 від 02.12.2009 р., № 3823580 від 11.10.2012 р., що відповідає положенням ч. 3 ст. 577 ЦК України та ст. 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", де зазначено, що застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

У відповідності до ст. 20 Закону України "Про заставу" та ч. 2 ст. 590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Пунктом 4.1 договору застави № КЛЗ1/0100/21/07 (в редакції, узгодженій протоколом розбіжностей) заставодержатель має право виключно в судовому порядку звернути стягнення на предмет застави переважно перед іншими кредиторами в відповідних випадках, зокрема, у разі якщо позичальником не виконана вимога заставодержателя про дострокове виконання зобов'язання по кредитному договору у випадках, передбачених кредитним договором або цим договором, а також у випадках , передбачених чинним законодавством.

Відповідно до ст.. 592 ЦК України заставодавець має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, звернути стягнення на предмет застави: 1) у разі порушення заставодавцем правил про наступну заставу; 2) у разі порушення заставодавцем правил про розпорядження предметом застави; 3) в інших випадках, встановлених договором.

Як слідує із вищенаведених умов кредитного договору та договору застави, контрагенти досягли згоди щодо права Банка вимагати від позичальника дострокового повернення усього кредиту та щодо звернення стягнення на заставлене майно у разі недотримання позичальником умов кредитного договору.

Частинами 1 та 4 статті 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що відповідно до забезпечувального обтяження, обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом. Якщо предметом забезпечувального обтяження є два або більше об'єктів, обтяжувач отримує задоволення за рахунок такої їх кількості, яка достатня для повного задоволення забезпеченої обтяженням вимоги. У цьому разі обтяжувач самостійно визначає рухоме майно, на яке звертається стягнення.

Частиною 1 статті 591 ЦК України встановлено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Стаття 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлює порядок реалізації предмета забезпечувального обтяження за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 589 ЦК України за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, свої доводи обґрунтовує виходячи з тлумачення положень ст. ст. 509, 553, 559 Цивільного кодексу України, і зазначає, що ВАТ «Запоріжсталь» для забезпечення зобов'язань третьої особи є майновим поручителем, тобто укладений договір застави № КЛЗ1/0100/21/07 є різновидом поруки, а тому до спірних правовідносин застосовуються норми права, що регулюють відносини поруки, і зокрема, приписи ст. 559 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Твердження відповідача суд вважає хибними внаслідок наступного: відповідно до частини 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може з забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 572 Цивільного кодексу України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про заставу", застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Виходячи з аналізу вищенаведених правових норм, суд дійшов висновку, що правова природа застави полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником основного зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Отже, застава є окремим видом забезпечення, що регулюється нормами параграфа 6 (статтями 572 - 593) глави 49 Цивільного кодексу України та Законом України "Про заставу", норми якого є спеціальними по відношенню до норм, встановлених ЦК України, і на регулювання правовідносин застави не поширюються окремі норми цивільного законодавства про поруку (параграф 3 статті 553-559 глави 49 Цивільного кодексу України), яка є окремим способом забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до частини 1 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізація предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

В силу ст. 28 Закону України "Про заставу", застава припиняється у разі: припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставне майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом. Враховуючи те, що підстави припинення застави, як окремого виду забезпечення виконання зобов'язання, безпосередньо врегульовані окремими нормами цивільного закону та спеціального закону, відсутні правові підстави вдаватися до аналогії закону і застосовувати норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов'язання.

Системний аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що правовий статус поручителя і заставодавця (майнового поручителя) врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону, а тому відсутні правові підстави для визнання припиненими правовідносин сторін по Договору застави майнових прав № КЛЗ1/0100/21/07 від 15.10.2007 р. на підставі ст. 559 Цивільного кодексу України.

Зазначені висновки відповідають правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у численних постановах у справах даної категорії, що, в силу ст. 111-28 ГПК України, є обов'язковими для застосування судами нижчих інстанцій.

По-друге, із матеріалів справи вбачається, що укладення додаткової угоди №4 від 29.04.2009р. про викладення договору кредитної лінії № KЛ/0100/21/07 в новій редакції було погоджено відповідачем шляхом укладення з позивачем додаткової угоди №4 від 29.04.2009р. до договору застави № КЛЗ1/0100/21/07 в якій встановлено, що договір застави забезпечує повернення кредиту в сумі 10000000 доларів США до 20.12.2011р. та сплату 9,5 процентів річних. Таким чином, сторони внесли в договір застави зміни щодо суті, розміру та строку виконання кредитного зобов'язання, які були внесені в договір кредитної лінії додатковою угодою №4. Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про заставу» у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Отже, інші умови кредитування, викладені в додатковій угоді №4 до договору кредитної лінії, не є істотними умовами договору застави відповідно до ст.12 Закону України «Про заставу» і не потребують внесення в договір застави.

Додаткові угоди №6 від 30.11.2011р., №7 від 27.06.2012р. не змінюють розмір і строки виконання зобов'язань за договором кредитної лінії. Додатковою угодою №6 від 30.11.2011р. в договорі кредитної лінії змінений кредитор на частину кредиту у зв'язку із відступлення позивачем на користь нового кредитору ТОВ «Надбання» частини кредиту згідно Договору спільного фінансування №СФ2/0100/21/07 від 30.11.2011р. Додатковою угодою №7 від 27.06.2012р. викладено в новій редакції п.8.1 Кредитного договору, якою встановлюється порядок нарахування процентів за користування кредитом.

Згідно ч.1 ст.559 ЦК України, на яку посилається відповідач, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання забезпеченого порукою. Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду України від 17.01.2011р., прийнятому за наслідками перегляду постанови Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2010 року у справі №5020-10/012 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до наведених обставин, змісту ст.559 ЦК України та рішення Верховного Суду України про її застосування, яке є обов'язковим для всіх судів України, додаткова угода №4 від 29.04.2009р. була погоджена відповідачем, а додаткові угоди №6 від 30.11.2011р., №7 від 27.06.2012р. не призвели до збільшення обсягу відповідальності відповідача у розумінні ст.559 ЦК України.

Відповідно до Договору відступлення права вимоги від 01.10.2012р., укладеного між ТОВ «Надбання» та АКБ «Індустріалбанк», ТОВ «Надбання» відступила свою частку кредиту на позивача. У зв'язку із вказаним відступленням АКБ «Індустріалбанк» та ООО «Ростовская угольная компания» укладена додаткова угода №8 від 01.10.2012р. згідно якої позивач є єдиним кредитором позичальника за договором кредитної лінії № KЛ/0100/21/07 від 15.10.2007р. з повернення кредиту в сумі 10000000 доларів США, виконання якого забезпечено договором застави майнових прав № КЛЗ1/0100/21/07 від 15.10.2007р.

Згідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому застава, встановлена іншою особою, припиняється тільки у разі заміни боржника (ч.1 ст.523 ЦК України), а не у разі заміни кредитора. Відповідно до наведених норм матеріального права зміна кредитора не припиняє договір застави і не потребує отримання погодження боржника та заставодавця.

Доводи відповідача спростовано вищевикладеним.

Згідно ст.23 Закону України «Про заставу» при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Відповідно до встановленого законом способу реалізація предмета застави здійснюється шляхом відступлення на користь позивача права вимоги грошових коштів з отримання депозиту в сумі 10073000 доларів США та процентів за Договором строкового гарантійного вкладу №DJ/0100/25/07 від 15.10.2007р.

Оцінивши усі обставини справи у їх сукупності, надані сторонами по справі пояснення та умови укладеного договору застави майнових прав № КЛЗ1/0100/21/07, суд вважає вимоги, заявлені позивачем, обґрунтованими, підтвердженими зібраними по справі доказами та такими, що відповідають вимогам закону.

Позовні вимоги задовольняються.

Судові витрати відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, Законів України «Про заставу», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. 526, 530, 572, 576, 589, 590, 591, 592, 610, 1054 ЦК України, ст. 193 ГК України, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Звернути стягнення на права вимоги Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, Україна, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, ЄДРПОУ 00191230) до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» (69037, Україна, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39 д, ЄДРПОУ 13857564) за Договором строкового гарантійного депозиту №DJ/0100/25/07 від 15.10.2007р., що є предметом застави за Договором застави майнових прав № КЛЗ1/0100/21/07 від 15.10.2007р., для часткового задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» (69037, Україна, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 39 д, ЄДРПОУ 13857564) до Общества с ограниченной ответственностью "Ростовская угольная компания" (346500, РФ, Ростовская область, г.Шахты, пер.Спортивный, д.2, ОГРН 1056155024969) за Договором кредитної лінії (в іноземній валюті) № KЛ/0100/21/07 від 15.10.2007 року в сумі 10073000 доларів США, яка складається із 10000000 доларів США кредиту та 73000 доларів США частини заборгованості з процентів, шляхом відступлення Публічному акціонерному товариству Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» (69037, Україна, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39 д, ЄДРПОУ 13857564) права вимоги грошових коштів з отримання депозиту в сумі 10073000 доларів США та процентів за Договором строкового гарантійного вкладу №DJ/0100/25/07 від 15.10.2007р.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, Україна, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, ЄДРПОУ 00191230) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» (69037, Україна, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39-д, ЄДРПОУ 13857564) суму 68820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. судових витрат. Видати наказ.

Повне рішення складено 29 квітня 2013 року.

Суддя І.А. Попова