Рішення № 31028261, 13.03.2013, Ленінський районний суд міста Севастополя

Справа № 2703/13029/2012

Провадження 2/764/316/2013

Категорія 29

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2013 року Ленінський районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого - судді Фисюк О.І.

при секретарі Руднєвій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0235 Міністерства оборони України, третя особа ОСОБА_2 про стягнення збитку, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини А0235 Міністерства оборони України, просить стягнути з відповідача збитки у сумі 21573,23 грн., відшкодувати моральну шкоду у сумі 2000,00 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 1200,00 грн.

Вимоги позову мотивовані тим, що внаслідок ДТП, що відбулася 10 вересня 2012 р. з вини військовослужбовця строкової служби військової частини А0235 ОСОБА_2, якій керував автомобілем «ВАЗ» реєстраційний номер 0028Е6, який належить відповідачу, автомобілю НОМЕР_1 заподіяні механічні пошкодження. Згідно висновку експерта вартість матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу «MITSUBISHI GALANT», складає 20953,23 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь понесені ним витрати на експертні послуги у розмірі 620,00 грн. Також позивач зазначає, що неправомірними діями відповідача йому заподіяна моральна шкода, яка виразилася у моральних стражданнях у звязку з пошкодженням його автомобіля, порушенням звичайного образу життя, неможливістю використовувати автомобіль у підприємницьких цілях. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у 2000,00 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали у повному обсязі з обставин, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що військовослужбовець строкової служби ОСОБА_2 не є працівником військової частини А0235 (не перебуває з в/ч у трудових правідношеннях), оскільки військова частина не укладала зі ОСОБА_2 ані трудового договору, ані контракту на проходження військової служби, на роботу його не приймала, а тому він, на думку представника відповідача, не є робітником військової частини у розумінні Податкового кодексу України та ст.1172 ЦК України, тому шкода, яка була завдана ОСОБА_1, повинна бути відшкодована безпосередньо ОСОБА_2, а не військовою частиною. Щодо відшкодування з відповідача моральної шкоди, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх моральних страждань.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав.

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін, третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, суд знаходить позов обгрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 вересня 2012 р. на перехресті вул. Степаняна-Вакуленчука у м. Севастополі відбулася дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були ОСОБА_1 та ОСОБА_2

21 вересня 2012 року постановою Ленінського районного суду м. Севастополя ОСОБА_2 був визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.

Судом встановлено, що автомобіль НОМЕР_2 належить на праві власності позивачу ОСОБА_1, автомобіль ВАЗ реєстраційний номер 0028Е6 належить військовій частині А0235 на праві оперативного управління. Дані обставини визнаються сторонами.

Згідно висновку експертного товарознавчого дослідження серії SL №18579 від 05.10.2012 року розмір матеріальної шкоди, спричиненої в результаті ДТП власнику транспортного засобу «MITSUBISHI GALANT» реєстраційний номер НОМЕР_3, становить 20953,23 грн.

09.10.2012 року позивач звертався до військової частини А0235 із заявою про відшкодування матеріального збитку на загальну суму 21573,23 грн.

З листа військової частини А0235 від 13.11.2012 р. №1634 вбачається, що командуванням військової частини А0235 направлено заявку до довольчого органу на фінансування відшкодування завданої матеріальної шкоди на суму 21 573,23 грн. Однак на теперішній час фінансування не отримано, у звязку з чим військова частина не може задовольнити вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як зазначено в п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор, інш.).

Відповідно до витягу з наказу №108 командира військової частини А0235 від 11.06.2012 р. ОСОБА_2 прибув із військової частини А4591 для проходження строкової військової служби, з 11 червня 2012 року зарахований до особового складу частини та призначений на посаду водія другого відділення автотранспортного взводу автомобільної роти.

З огляду на наведене, суд не може погодитися з доводами представника відповідача про те, що у розумінні Податкового кодексу України ОСОБА_2 не є працівником військової частини А0235, а тому, мовляв, військова частина не має відшкодовувати шкоду, спричинену не їх працівником. На думку суду, посилання відповідача на Податковий кодекс України є помилковим, оскільки ним регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В даному випадку правовідносини між сторонами врегульовано Цивільним кодексом України, й вирішуючи даний спір, суд має керуватися саме цим нормативним актом й вважає, що належним відповідачем є саме військова частина А0235, оскільки ОСОБА_3, який вчинив ДТП, під час ДТП керував автомобілем, що знаходиться в оперативному управлінні військової частини, виїхав на маршрут за наявності маршрутного листа та під час виконання службових обовязків військовослужбовця строкової служби.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність причинно-наслідкового звязку між противоправними діями військовослужбовця строкової служби військової частини А0235 ОСОБА_2 та шкідливими наслідками, що наступили у вигляді спричинення матеріальної шкоди в результаті ушкодження майна позивача, що є достатніми підставами для настання цивільно-правової відповідальності відповідача, та вважає вимоги позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача матеріального збитку у розмірі 20953,23 грн., визначеного експертним товарознавчим дослідженням, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як зазначено в п. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.02.1992 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зі змінами та доповненнями, при вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в сумі 2 000 грн. суд знаходить необґрунтовано завищеними та недоведеними, а тому такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи, що сам факт пошкодження майна, яке належить позивачу, безперечно викликав моральні переживання, а також викликав необхідність звертатися до відповідних фахівців за наданням допомоги, в тому числі з приводу експертного дослідження, а тому до відшкодування підлягає сума у 100,00 грн. Визначаючи розмір відшкодування, суд виходить з вимог ст. 23 ЦК України.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 1200,00 грн., суд не вбачає підстав для кваліфікації цих витрат саме такими (на правову допомогу) та їх відшкодування, оскільки з договору про надання юридичних послуг від 20.11.2012 р. не вбачається, що ПП „Севастопольспецбуд має право за законом надавати такі послуги населенню, крім того, з наданих документів не вбачається які послуги отримано позивачем від даного підприємства.

Щодо витрат на експертні послуги у розмірі 620,00 грн. суд вважає за можливе їх відшкодувати, оскільки є їх документальне підтвердження.

Відповідно до ст.88 Цивільного процесуального Кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати, понесені у зв'язку із сплатою судового збору у розмірі 221,10 грн.

На підставі ст. 23, ч.2 ст.1187, 1172 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до військової частини А0235 Міністерства оборони України, третя особа ОСОБА_2 про стягнення збитку, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з військової частини А0235 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 у відшкодування збитку 20953 грн. 23 коп., у відшкодування моральної шкоди 100,00 грн., у відшкодування витрат на експертні послуги 620,00 грн., у відшкодування витрат по сплаті судового збору 221 грн. 10 коп., а всього стягнути 21 894 (двадцять одна тисяча вісімсот девяносто чотири грн.) грн. 33 коп.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Севастополя через Ленінський районний суд м. Севастополя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя - підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Ленінського

районного суду м. Севастополя О.І. Фисюк