Ухвала суду № 31022725, 18.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 р.Справа № 2а-14196/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника відповідача Головань Я.І.

представника позивача Сімакович П.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2013р. по справі № 2а-14196/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балор"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Балор" (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012 р. № 0002820153 та № 0002840153.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Балор" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 26.11.2012 р. № 0002820153 та № 0002840153.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Балор" зареєстроване Харківською районною державною адміністрацією 15.09.2004 р. та перебуває на обліку в ХОДПІ з 22.09.2004 р.

Фахівцями Харківської ОДПІ ДПС було проведено камеральну перевірку податкової звітності з ПДВ, за результатами якої складено акт від 25.10.2012 р. №1799/153/33121899 (а.с. 35-39).

Згідно висновків акту, перевіркою встановлена несвоєчасна сплата ТОВ "Балор" узгодженої суми грошового зобов'язання з ПДВ згідно:

- податкової декларації з ПДВ за звітний (податковий) період лютий 2009 року (вх. №7230 від 17.03.2009 р.);

- податкової декларації з ПДВ за звітний (податковий) період березень 2009 року (вх. №18101 від 21.04.2009 р.);

- податкової декларації з ПДВ за звітний (податковий) період квітень 2009 року (вх. №27047 від 20.05.2009 р.) (а.с. 38).

На підставі акту перевірки 26.11.2012 р. ХОДПІ було винесено податкове повідомлення - рішення № 0002820153, яким позивача зобов'язано сплатити штраф з ПДВ у розмірі 42,00 грн., та податкове повідомлення - рішення № 0002840153, яким позивача зобов'язано сплатити штраф з ПДВ у розмірі 0,70 грн. (а.с. 9, 10).

Згідно зазначеного акту перевірки, податковим органом зроблено висновок, що позивачем порушено п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на висновках податкового органу про те, що позивачем порушено строки сплати податкових зобов'язань, зазначених у поданих ним податкових деклараціях за лютий, березень, квітень 2009 року.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Згідно п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III (який діяв на час подання позивачем до ДПІ податкових декларацій з ПДВ за 2009 рік), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи податкові декларації з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень 2009 року подані позивачем 17.03.2009 року, 21.04.2009 року, 20.05.2009 року відповідно.

Враховуючи приписи п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" чинного на час виникнення спірних правовідносин, граничні строки сплати податкових зобов'язань визначених у податкових деклараціях були 30.03.2009 року, 30.04.2009 року та 31.05.2009 року.

Як вбачається з квитанцій про оплату податку на додану вартість (а.с.6) суми ПДВза лютий, березень, квітень 2009 року були сплачені позивачем 24.03.2009 року, 23.04.2009 року, 27.05.2009 року відповідно.

Тобто, податкові зобов'язання, зазначені у поданих позивачем податкових деклараціях за лютий, березень, квітень 2009 року були сплачені у строки визначені п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплата вказаних податкових зобов'язань не заперечувалася, натомість податковий орган зазначив, що сплачені суми були зараховані в рахунок погашення раніше існуючого податкового боргу, що підтверджує зворотній бік облікової картки.

Проте, колегія суддів зазначає, що дії відповідача про зарахування сплачених сум ПДВ в порушення призначення платежу, визначеного платником податків є протиправним, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені у реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань, визначених платником податків.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Отже, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податку.

Таким чином податковим органом не було взято до уваги платіжні доручення за квітень 2009 року, березень 2009 року, лютий 2009 року, якими суми ПДВ були сплачені у встановлений законом строк.

Крім того, відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

За приписами вказаної норми контролюючий орган має право визначити суму грошових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, що настає, зокрема, за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Згідно з п.п.14.1.39. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Враховуючи те, що податкові декларації позивачем подано 17.03.2009 року, 21.04.2009 року, 20.05.2009 року, а спірні податкові повідомлення-рішення прийняті 26.11.2012 року, то колегія суддів приходить до висновку про порушення податковим органом строків, передбачених п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України для визначення штрафної (фінансової) санкції за порушення, на думку відповідача, позивачем вимог податкового законодавства.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2013р. по справі № 2а-14196/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 23.04.2013 р.