Рішення № 31022346, 24.04.2013, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №2/1519/22/12

Провадження №2/521/438/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 р. Малиновський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого - судді Целуха А.П.,

при секретарі судового засідання - Корнієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», з участю третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №6305 від 26.10.2011 р., здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, щодо звернення стягнення на належний ОСОБА_1 складський блок №2, загальною площею 3186,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та щодо стягнення витрат на вчинення виконавчого напису у сумі 10000 грн.Також, позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати. На обґрунтування позову позивач посилався на те, що зазначене майно за договором іпотеки нерухомого майна від 18.04.2008 р. в якості забезпечення зобов'язань за генеральними угодами №31,32,33 від 18.04.2008 р. було передано в іпотеку ПАТ «ВТБ Банку». На підставі спірного виконавчого напису за рахунок коштів, виручених від реалізації заставленого майна, були задоволені вимоги банку про стягнення з нього 1355429,62 долара США, що в еквіваленті складає 10807789,17 грн.

Позивач вважає, що нотаріус, в порушені вимог Закону України «Про нотаріат», Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі вчинення виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172, Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», не пересвідчився у наявності чи відсутності спору між позивачем та банком щодо заборгованості за генеральними угодами та кредитними договорами. Крім того, нотаріус не зазначив на підставі якого закону проводиться стягнення з позивача на користь відповідача на вчинення виконавчого напису та не зазначив розрахунки такого стягнення.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просила задовольнити позовні вимоги та зазначила, що ПАТ «ВТБ Банком» не надано жодного документа, який би свідчив про безспірність заборгованості позивача станом на вересень 2011 р. Надані банком нотаріусу листи-вимоги на ім'я позивача не свідчили про безспірність заборгованості станом на вересень 2011 р., так як мали розрахунки станом на 05.07.2011 р.

Представник позивача також зазначила, що позивач, а ні після 05.07.2011 р., а ні після 20.09.2011 р. не отримував з банку будь-яких листів-вимог щодо усунення порушень умов угод та іпотечного договору.

Представник ПАТ «ВТБ Банк» позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволені, посилаючись на те, що нотаріусу були надані всі необхідні для вчинення виконавчого напису документи, а стягнення з ОСОБА_1 на користь банку витрат на вчинення виконавчого напису було здійснено за домовленістю між банком та нотаріусом.

Представник третьої особи відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України просив винести рішення відповідно до діючого законодавства.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. у судове засідання не з'явився, про час слухання справи був повідомлений, надав письмові пояснення, в яких просив відмовити у задоволені позову та розглянути справу у його відсутності.

Вислухавши пояснення з`явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, вважаю необхідним задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Як встановлено у судовому засіданні, між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» (перейменованого з Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк») та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_4 були укладені генеральні угоди: №31 від 18.04.2008 р.; №32 від 18.04.2008 р.; №33 від 18.04.2008 р.

Того ж дня, між банком та ОСОБА_1, який діяв від свого імені для забезпечення своїх зобов'язань за генеральними угодами, у тому числі як фізичної особи-підприємця, та як майновий поручитель для забезпечення виконання зобов'язань фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, було укладено іпотечний договір, за яким позивач передав у заставу відповідачу належне йому нерухоме майно - складський блок №2, загальною площею 3186,4 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Іпотечний договір був посвідчений ОСОБА_5 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №1676.

На виконання умов генеральних угод між банком та ОСОБА_1, ОСОБА_4 були укладені кредитні договори: №13.73-31/08-СК від 19.05.2008 р.; №13.75-31/08-СК від 23.05.2008 р.; №13.87-31/08-СК від 20.06.2008 р.; №13.90-31/08-СК від 16.07.2008 р.; №13.93-31/08-СК від 29.07.2008 р.; №13.64-32/08-СК від 18.04.2008 р.; №13.65-33/08-СК від 18.04.2008 р.

26.10.2011 р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за заявою відповідача вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі №6305, про звернення стягнення на вказане нерухоме майно.

За рахунок коштів, виручених від реалізації у встановленому порядку заставленого майна, були задоволені вимоги ПАТ «ВТБ Банк» в сумі 1355429,62 долара США, що еквівалентно 10807789,17 грн., зазначивши строк по який проводиться стягнення - по 20.09.2011 р.

Крім того, додатково були стягнуті витрати на вчинення виконавчого напису у суму 10000 грн. на користь банку

09.12.2011 р. відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на підставі вчиненого виконавчого напису було відкрито виконавче провадження ВП №30312892.

Ст.7 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

На підставі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Крім того, на підставі ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

З аналізу приведеної норми вбачається, що виконавчий напис - є одним з інститутів правового регулювання відносин між кредитором і боржником, який обумовлюється відсутністю у сторін таких правовідносин спору по суті вимог.

Згідно п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 р. для одержання виконавчого напису по нотаріально посвідченим угодам, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи у повідомлені банком боржника (листах-вимогах) та у заяві до нотаріуса на вчинення виконавчого напису, а відповідно і у напису, суми заборгованості та строк, за який проводяться розрахунки, зазначені різні.

Представник банку в суді пояснила ці розбіжності тим, що сума заборгованості збільшена ним одноособово по 20.09.2011 р., без додаткового повідомлення боржника.

Таким чином, посилання представника відповідача про те, що сума заборгованості є безспірною є не правильною, оскільки вимоги про сплату заборгованості, направлені ОСОБА_1 у липні 2011 р., відрізняється від суми заборгованості, на яку вчинено виконавчий напис нотаріуса.

Відповідно до Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 р., вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Отже, вчиняючи виконавчий напис щодо звернення стягнення на предмет іпотеки нотаріус повинен пересвідчитись, що іпотекодавцем та боржником одержана письмова вимога про усунення порушення та з цієї події сплинуло 30 днів.

Як вбачається із витребуваної копії справи, за якою був виданий оскаржуваний виконавчий напис, на день вчинення напису у нотаріуса були відсутні будь-які докази щодо отримання ОСОБА_1 письмових вимог банку про виникнення заборгованості у розмірі 1355429,62 долара США, що еквівалентно 10807789,17 грн., розрахованих станом на 20.09.2011 р.

З цього випливає інше порушення стосовно безспірності боргу. Для встановлення ознак безспірності боргу мають значення не тільки, і не стільки наявність самих по собі спорів щодо нього, листів, претензій, позовів, а й обізнаність нотаріуса, що вчиняє виконавчий напис, з наявністю або відсутністю цих обставин. Тому, не маючи відомостей про належне повідомлення іпотекодавця та боржника про порушення ними умов договорів, нотаріус не міг робити жодних висновків про наявність або відсутність заперечень боржника проти пред'явлених вимог, а отже вважати вимоги іпотекодержателя безспірними.

У порушення зазначених вимог чинного законодавства нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та безспірності характеру правовідносин сторін, чим порушив зазначені норми чинного законодавства. Означене вказує на відсутність у напису сили виконавчого документу, через що напис підлягає визнанню судом таким, що не підлягає примусовому виконанню

Відповідно до ст.89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися:

дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

найменування та адреса стягувача;

найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);

строк, за який провадиться стягнення;

суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;

розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;

дата набрання юридичної сили;

строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Оцінуючи правовий зміст зазначеної статті, нотаріусом, з боржника, крім основного боргу, пені, процентів або предметів, які підлягають витребуванню за угодами, підлягає стягненню лише мито.

На підставі ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» встановлено, що ставки державного мита за нотаріальні дії, вчинювані державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад, встановлені відповідно до п.п.3 та 4 ст.3 Декрету поширюються на нотаріальні дії, вчинювані приватними нотаріусами, і надходження цього мита зараховуються до відповідних бюджетів згідно із Законом.

На підставі п.«О» ч.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: за вчинення виконавчих написів - 1 відсоток суми, що стягується, або 1 відсоток вартості майна, яке підлягає витребуванню, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається із змісту оскаржуваного виконавчого напису, заяви банку на чинення виконавчого напису та доданого до нього розрахунку, 10000 грн., які стягнуті з позивача нотаріусом на користь банку, не входять до суми заборгованості ОСОБА_1 за генеральними угодами та за кредитними договорами.

Нотаріусом не зазначені правові підстави додаткового стягнення з позивача 10000 грн. на користь банку.

Крім того, додаткові стягнення не відповідають розміру, встановленому Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Посилання представника відповідача на те, що зазначене стягнення з ОСОБА_1 проводилось на підставі домовленості з нотаріусом, спростовується положеннями ч.1 ст.31 Закону України «Про нотаріат», де зазначено, що приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою.

Виходячи з положень зазначеної статті, плата за вчинення нотаріальних дій здійснюється на користь нотаріуса самою особою-стягувачем, яка звернулась до нотаріуса та узгодила з ним розмір плати, а не особою-боржником - на користь особи-стягувача.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір за подання позову у сумі 107,30 грн., сплачений судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у сумі 107,30 грн.; сплачений судовий збір за подання заяви про витребування доказів, у сумі 107,30 грн., які підтверджені квитанціями про сплату.

Ст.ст.10,60 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Представлені суду докази в своїй сукупності дають можливість зробити висновок про обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

Відповідно до п.19 ч.1 ст.34 Закону України «Про нотаріат» вчинення виконавчого напису входить до переліку нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси.

Отже, суд вважає необхідним скасувати виконавчий напис №6305 від 26.10.2011 р., здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, щодо звернення стягнення на належний ОСОБА_1 складський блок №2, загальною площею 3186,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та щодо стягнення витрат на вчинення виконавчого напису у сумі 10000 грн..

Керуючись ст.ст.10,11,57,88,208-209,212-215,218 ЦПК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про нотаріат», Інструкцією «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 р. , суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», з участю третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати виконавчий напис №6305 від 26.10.2011 р., здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, щодо звернення стягнення на належний ОСОБА_1 складський блок №2, загальною площею 3186,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та щодо стягнення витрат на вчинення виконавчого напису у сумі 10000 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», код ЄДРПОУ 14359319, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судові витрати: 107,30 грн. - сплачений судовий збір за подання позовної заяви, 107,30 грн. - сплачений судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, 107,30 грн. - сплачений судовий збір за подання заяви про витребування доказів, а всього стягнути 321,90 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської обл. протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

СУДДЯ А.П. ЦЕЛУХ