Рішення № 31017110, 25.04.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6862/13-ц

Провадження № 2/752/2688/13

РІШЕННЯ

Іменем України

25.04.2013 року Голосіївський суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Малоїд Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат № 3", третя особа :Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про відшкодування шкоди ,завданої ушкодженням здоров"я

встановив :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася з вказаним позовом в суд до відповідача ПАТ " Домобудівний комбінат № 3" з вказаним позовом мотивуючи свої вимоги тим , що з 21.07.1973 року позивач працює на посаді маляра у Відкритому акціонерному товаристві «Домобудівний комбінат № 3».

01 червня 1979 року о 14 годині 30 хвилин , в зв»язку з виконанням будівельних робіт , бригада малярів в тому числі і позивачка по справі перевозили інвентар за місцем виконанням робіт. . Під час руху автомобіля водій ОСОБА_2 не витримав безпечну дистанцію та допустив зіткнення з іншим автомобілем. В результаті дорожньо - транспортної пригоди позивачка отримала черепно-мозкову травму .

За результатами розслідування нещасного випадку на виробництві було складено акт № 2 по формі Н-1 від 03 червня 1979 року та позивачку було визнано потерпілою .

Внаслідок цього нещасного випадку позивачка була змушена тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити тривале лікування, чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури.

В 1995 році позивачу було встановлено третю групу інвалідності, причина інвалідності була визначена як трудове каліцтво. Відповідно до Довідки МСЕК позивачу була протипоказана важка фізична праця та робота на висоті, та рекомендовано легкі малярні роботи. В 2005 році після чергового огляду позивачу було встановлена третя група інвалідності безстроково.

Вважає ,що за таких обставин з боку роботодавця позивачу мала бути відшкодована шкода, завдана ушкодженням здоров'я.

В судовому засіданні позивачка підтримала заявлені вимоги та просила суд задовольнити позов в повному обсязі , а саме стягнути з відповідача суму моральної шкоди у зв"язку з нещасним випадком пов"язаним з виробництвом та ушкодженням здоров"я у розмірі 50000 грн. ; одноразову допомогу в разі стійкою втрати професійної працездатності ; щомісячну грошову суму в разі часткової втрати працездатності , що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого за весь період зменшення заробітку позивача в зв"язку з ушкодженнм здоров"я , обчисленого з урахуванням збільшення розміру відшкодування шкоди , передбаченого ст.1208 ЦК України .

Представник відповідача ПАТ " Домобудівний комбінат № 3" в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та заперечили проти їх задоволення , оскільки позивачу виплачувала шкода завдана ушкодженню здоров"ю в повному обсязі .

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги не визнали , просили відмовити в їх задоволенні посилаючись на їх необгрунтованість та безпідставність .

Вислухавши пояснення сторін , дослідивши матеріали справи , судом встановлено наступне .

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ,що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін , та інших обставин ,які мають значення дл вирішення справи .

У відповідності до Наказу № 125-к від 13.12.1999 року (а.с.16) позивачу ОСОБА_1 - маляру опоряджувальної дільниці № 12 переведено з 14.12.1999 року по 01.01.2001 року на легку працю з підняттям вантажу не більше 5 кг. ,з оплатою праці по 2 розряду маляра в зв"язку з установленням інвалідності ІІІ групи.

В судовому засіданні встановлено , та не спростовано представником позивача те , що в період з грудня 1999 року по червень 2001 року ВАТ "ДБК-3" здійснював щомісячну грошову виплату (доплату по травмі ) , що підтверджується копіями розрахункових відомостей з особового рахунку ОСОБА_1 (а.с.105-124)

Відповідно до вимог ст.173 КЗпП шкода . заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"ю ,пов"язаним з виконанням трудових обов"язків ,відшкодовується в установленому законом порядку .

Судом встановлено , що з урахуванням вимог ст.173 КЗпП, ВАТ "ДБК-3" у повному розмірі здійснив виплату ОСОБА_1 ,щодо відшкодування шкоди ,завданої ушкодженням здоров"я . Загальний розмір щомісячних виплат ( доплат по травмі ) з грудня 1999 року по червень 2001 року складає 2819,98 грн.

Оскільки з 01 квітня 2001 року введено в дію Закону України " "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання ,які спричинили втрату працездатності " з вказаного часу обов"язок виплати працівникам грошових сум у зв2язку з ушкодженням здоров"я на виробництві та професійним захворюванням перейшло до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань .

Згідно ч.1 ст. 35 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання ,які спричинили втрату працездатності " для розгляду справ про страхові виплати , до Фонду ,наряду з іншими документами необхідно подати два основних документи : акт розслідування нещасного випадку за формою Н-1 та довідку МСЕК .

Позивач ОСОБА_1 надала до робочого органу Фонду акт за формою Н-1 від 03.06.1979 року , в якому зазначено ,що 11.06.1979 року при переізді на автомашині в район Берковців разом з бригадою малярів ,позивач отримала травму голови , а саме : відкритий перелом кісток носа у результаті порушенням водієм прави дорожнього руху (а.с.128-130) .

Слід відмітити , що доданий до позовної заяви акт Н-1 ,відрізняється від завіреної копії ,яка знаходиться в матеріалах особової ОСОБА_1 , а саме : у п.17 відсутній запис діагнозу по лікарняному листку ,звільнення від роботи та число днів непрацездатності , а також матеріальні наслідки і підпис бухгалтера .

В подальшому позивач ОСОБА_1 проходила МСЕК , де 31.10.1996 року їй була встановлена втрата працездатності у розмірі 15% (а.с.139) ; 24.11.1997 року -15% (а.с.140) ; 31.12.1990 року -40% (а.с.143) та надана ІІІ група інвалідності з трудового каліцтва ; у 2000 році ,2003-2004 роках відсоток втрати працездатності та група не змінювалися .24.01.2005 року позивачу ОСОБА_1 було встановлено 50% втрати працездатності та ІІІ група інвалідності безстроково (а.с.146 )

05.12.2001 року за заявою ОСОБА_1 її особова справа була передана до Фонду із визначенням суми виплат у розмірі 148,16 грн. на підставі чого була винесена постанова про продовження раніше призначених виплат згідно Закону "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання ,які спричинили втрату працездатності ". ( а.с.126 ) . Як вбачається з вказаної заяви ОСОБА_1 не було зазначено про наявність будь-кої заборгованості з боку ВАТ "ДБК-3" . Крім того ОСОБА_1 жодного разу не зверталася до Управління з заявами про неправильне нарахування їй суми страхового відшкодування .

Як вбачаєтьс з копії листа ВАТ "ДБК № 3№ від 17.04.2008 року (а.с.14) № 06-4520 ОСОБА_1 зверталася до адміністрації підприємства стосовно порушення її трудових прав та зниження розряду , у зв"язку з чим зменшилася її заробіна плата і нарахування її майбутньої пенсії . У результаті перевірки фактів , викладених у листі за участіфахівців відповідних служб у її присутності , 14.04.2008 року за висновками перевірки було встановлено , що порушень її трудових прав не виявлено та надані рекомендації стосовно вибору періоду її роботи для обчислення майбутньої пенсії .

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди " ,якщо вимоги потерпілого стосуються перерахування сум щомісячних платежів ,кошти стгнуються за час ,що не перевищує трьох останніх років ,які передували моменту звернення особи до суду .

З 05.12.2001 року страхові виплати позивачу ОСОБА_1 продовжують здійснюватися Управдінням згідно діючого законодавства із щорічним перерахуванням їх розміру .На даний час сума виплат склала 1498,89 грн.

Відповідно до ст. 5 Цивільного Кодексу України , акти цивільного законодавства регулюють відносини ,які виникли з дня набрання ними чинності .

Акт цивільного законодавства не має зворотньої дії в часі , крім випадків коли він пом"якшує або скасовує цивільну відповідальність особи .

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулюються актом цивільного законодавства ,який втратив чинність новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов"язків ,що виникли з моменту набрання ним чинності .

Враховуючи диспозицію ст. 5 Цивільного кодексу України , позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди на підставі ст. 1168,1167 ЦК України порушують дію цивільного законодавства у часі та не можуть застосовуватися оскільки спеціальних норм ,які прямо передбачали відповідальність у формі моральної шкоди за цивільним законодавством на момент ушкодження здоров"я позивача не встановлено .

Таким чином застосування даних норм є неправомірним та порушує принцип рівності сторін .

Дане твердження підтримано п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику у справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди в якому зазначено "оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами ,введеними у дію в різні строки , суду необхідно в кожній справі з"ясовувати характер правовідносин сторін . Одночасно суду необхідно встановлювати якими правовими нормами вони регулюються ,чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин ,коли набрав чинності законодавчий акт ,що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках , та коли вчинені дії ,якими заподіяно цю шкоду .

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов"язковому з"ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди підлягають: наявність такої шкоди , протиправність діяння її заподіювача , наявність причинного зв"зку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні .

Однак позивачем по справі не надано жодних належних та допустимих письмових доказів ,які б підтверджували факт прийнятих рішень ВАТ "ДБК -3" ,які б призвели до моральних страждань працівника ,втрати його нормальних життєвих зв"язків або необхідності для працівника додаткових зусилт для організації свого життя .

Моральна шкода відшкодовується потерпілому за умови ,якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної шкоди працівнику . У випадку з позита особовій справі потрепілої відсутні будь-які вачем ОСОБА_1 мала місце ДТП ,яка сталася з вини водія , при цьому при першому огляді МСЕК у 1996 році їй було встановлено 15 % втрати працездатності . Шкоду ,спричинену джерелом підвищеної небезпеки відшкодовує її власник згідно вимог ст.1167 ЦК України лише за наявності вини особи , ка завдала шкоди . Згідно Акту Н-1 водій автомашини не витримав дистанцію ,шо призвело до зіткнення з іншою автомашиною , в результаті чого позивачка отримала травму ,причиною ДТП стало порушення водієм ОСОБА_2 правил дорожнього руху , тому відшкодування шкоди повинно здійснюватися саме ним ,як винуватцем її спричинення .

Моральна шкода заподіяна умовами виробництва ,яка не спричинила втрати професійної працездатності потерпілим ,підлягала відшкодуванню за умови подання відповідного висновку медичних органів . Згідно наказу МОЗ України від 22.11.1995 року № 212 саме на МСЕК покладено обов"язок встановлення факту спричинення моральної шкоди відповідно до результатів розслідування нещасного випадку . Нещасний випадок з позивачем ОСОБА_1 стався у 1979 році і у наданих до суду документах та особовій справі потерпілої ОСОБА_1 відсутні будь-які офіційні медичні висновки цього періоду .

Статтею 58 ЦПК України встановлено ,що належними доказами є докази ,які містять інформацію ,щодо предмета доказування .

Обставини справи , які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування ,не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування .

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини ,на які вона посилається ,як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування не може грунтуватися на припущеннях .

В порушення вищеперерахованих норм цивільно-процесуального права позивач ОСОБА_1 не надала жодних письмових доказів в розумінні ст. 58 ЦПК України ,які б підтверджували позовні вимоги та розрахунки .

За навденого вище позовні вимоги є необгрунтованими та такими ,що не підлягають задоволенню .

Керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України ,-

вирішив :

Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат № 3", третя особа :Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про відшкодування шкоди ,завданої ушкодженням здоров"я - залишити без задоволення.

Скасувати заходи забезпечення позову згідно ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 26.02.2013 року про накладення арешту на грошові кошти Відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат № 3" (м. Київ, пр-т Відрадний, 103, код ЄДРПОУ 04012773, р/р 26004303231551 в філії Жовтневого відділення ПІБ м. Києва, МФО 322067) в межах заявлених позовних вимог, тобто на суму 273 254,00 грн. (двісті сімдесят три тисячі двісті п"ятдесят чотири гривні), які знаходяться на поточному рахунку № 26003016066, відкритому в ПАТ "АКБ "Аркада", м. Київ, МФО 322325.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційного скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Суддя :

ё