Ухвала суду № 31014467, 18.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 р.Справа № 2а-1670/7667/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

представників сторін: позивача - Пузь Ю.А., відповідача - Єнокян К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2013р. по справі № 2а-1670/7667/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредмаш Сервіс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

06 грудня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредмаш Сервіс" (по тексту - ТОВ "Кредмаш Сервіс"; позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (по тексту - Кременчуцька ОДПІ; відповідач), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 21.05.2012 року№00084023018/637 та №0008432301/68.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 рокупо справі № 2а-1670/7667/12 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредмаш Сервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 21 травня 2012 року №0008402301/67 та від 21 травня 2012 року №0008432301/68.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредмаш Сервіс" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2146,00 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 рокупо справі № 2а-1670/7667/12 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредмаш Сервіс» відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на правомірність винесення податкових повідомлень - рішень у зв'язку з відсутністю доказів фактичного виконання операцій з придбання позивачем товарів у продавців ТОВ "Креміньтрансбіт", ТОВ "ТПК"Техномашпостач", ТОВ "Промелектро-75", ТОВ "Техноторг-ком", ТОВ "Стар Прайм", та, як наслідок, правомірності формування позивачем податкового кредиту за результатами відносин із вказаними контрагентами.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 рокупо справі № 2а-1670/7667/12 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредмаш Сервіс» відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Стверджує про неправомірність донарахування відповідачем грошових зобов'язань з податку на прибуток та зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість з підстав здійснення позивачем господарських операцій із ТОВ "Креміньтрансбіт", ТОВ "ТПК"Техномашпостач", ТОВ "Промелектро-75", ТОВ "Техноторг-ком", ТОВ "Стар Прайм", оскільки у позивача наявні всі документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують фактичне здійснення і виконання господарських операцій з придбання у товарів та їх використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредмаш Сервіс" зареєстровано, як юридична особа 21.08.2009 рокуВиконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, ідентифікаційний код 36618647. Товариство взято на облік в органах державної податкової служби, також являється платником податку на додану вартість (далі по тексту -ПДВ), про що видано свідоцтво № 100244881 від 15.09.2009 року, що не оспорюється сторонами (т.1, а.с.134-135).

В період з 23.04.2012 рокупо 27.04.2012 рокуКременчуцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Кредмаш Сервіс" з питань взаємовідносин з ТОВ "Креміньтрансбіт" (код 37015929) за період з 01.07.2010 рокупо 31.12.2010 року, ТОВ "ТПК Техномашпостач" (код 3603875) за період з 01.01.2010 рокупо 31.03.2011 року, ТОВ "Промелектро-75" (код 36098229) за період з 01.07.2010 рокупо 31.12.2011 року,"Техно-торг-ком" (код 36283352) за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року, ТОВ "Старт Прайм" (код 37403093) за період з 01.01.2012 рокупо 31.01.2012 року.

За результатами даної перевірки, відповідачем складений акт від 04.05.2012 року№1100/22-309/36618647 (далі по тексту - акт перевірки), яким зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1, пункту 5.2. підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті, 138 Податкового кодексу України що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 323180 грн. в тому числі: за 3 квартал 2010 рокуна суму 116138 грн., за 1 квартал 2011 року - 25097 грн., за 2- 4 квартал 2011 року в сумі 181945 грн.

- підпунктів 7.2.3., пункту 7.2., підпунктів 7.4.1, 7.4.5. пункту 7.4., підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статей 198 та 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 за старою декларацією (з вересня 2010 року по лютий 2011 року) та рядок 24 за новою декларацією (з березня 2011 року по січень 2011 року) в сумі 214519 грн. в тому числі за вересень 2010 року на суму 42232 грн., за березень 2011 року на суму 9126 грн., за квітень 2011 року на суму 17801 грн., за травень 2011 року суму 38854 грн., за серпень 2011 року на суму 14061 грн., за жовтень 2011 року на суму 1200 грн., грудень 201 року на суму 34418 грн. за січень 2012 року на суму 56828 грн. (т.1, а.с.10-55).

На підставі вказаних висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 21.05.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№00084023018/637, яким ТОВ "Кредмаш Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 352215,50 грн. (у тому числі за основним платежем -323180 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 29035,50 грн.) (т.1, а.с.8);

№ 0008432301/68, яким ТОВ "Кредмаш Сервіс" зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у загальному розмірі 214520 грн. (т.1, а.с.9).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, та всупереч приписам ч.2 ст.71 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для збільшення ТОВ "Кредмаш Сервіс" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та зменшення розміру від'ємного значення по декларації із податку на додану вартість слугували висновки відповідача про нікчемність правочинів між позивачем та контрагентами ТОВ "Креміньтрансбіт", ТОВ "Промелектро-75", ТОВ "Техноторг-ком", ТОВ "Стар Прайм" та ТОВ "ТПК "Техномашпостач".

У свою чергу, такий висновок відповідачем зроблено з посиланням на акт ДПІ у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Креміньтрансбіт», акти Бориспільської ОДПІ Київської області, Яготинської МДПІ Київської області № 5/2300/36098229 від 20.01.2012 р., ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати проведення документальних невиїзних перевірок ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75», ТОВ «Техноторг-Ком», акт ДПІ у Печерському районі м. Києва обстеження місцезнаходження ТОВ «Стар Прайм», дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, якими зафіксовано відсутність у вказаних контрагентів позивача необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів; незнаходженням контрагентів позивача за юридичною адресою; виконання підписів від імені директора ТОВ "Промелектро-75" ОСОБА_4 та від імені директора ТОВ «ТПК «Техномашпостач» ОСОБА_5 іншими особами; надання засновником та директором ТОВ "Техноторг-ком" ОСОБА_6 пояснень щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності підприємства, недекларування ТОВ «Техноторг-Ком» своїх податкових зобов'язань, та, як наслідок - відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів вказаними підприємствами, неможливість здійснення ними спірних господарських операцій з поставки товарів,

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними та такими, що не є підставою для зменшення позивачеві розміру податкового кредиту та валових витрат, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за вересень 2010 року виникли до 01.01.2011 року (набрання чинності Податковим кодексом України), спірні правовідносини щодо правомірності формування валових витрат за 3 квартал 2010 року, 1 квартал 2011 року виникли до 01.04.2011 року (набрання чинності розділом ХІІІ Податкового кодексу України), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування таких показників податкового обліку підлягають положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому, колегія суддів відмічає, що порядок та підстави формування витрат у 2-4 кварталах 2011 року, 1 кварталі 2012 року, а також підстави та порядок формування податкового кредиту березень, квітень, травень, вересень, жовтень, грудень 2011 року та січень 2012 року регламентовано Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997, чинною на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Положеннями підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наведеним приписам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" кореспондують відповідні норми Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Кредмаш Сервіс" на підставі договору, укладеного в усній формі, у вересні 2010 року здійснювало придбання товару у ТОВ "Креміньтрансбіт" на загальну суму 253392,00 грн., в тому числі ПДВ 42232 грн.

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від вказаного контрагента товаро-матеріальні цінності: газове обладнання сушильного барабану устаткування ДС-185 1 шт. вартістю - 182 928 грн. з ПДВ; газове обладнання нагрівача бітуму установки ДС -185 1 шт. вартістю - 70464 грн. з ПДВ.

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "Креміньтрансбіт" останнім виписано позивачу: рахунки - фактури №КТ-0000121 від 09.09.2010 року, №КТ-0000122 від 09.09.2010 року, видаткові накладні № КТ-0000121 від 09.09.2010 року, №КТ-0000103 від 14.09.2010 року, податкові накладні № 103 від 14.09.2010 року,№104 від 14.09.2010 року(т.1, а.с.109-110, 112-113, т.2, а.с.25, 33).

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Креміньтрансбіт" згідно платіжних доручень № 3441 від 20.10.2010 року, № 3671 від 29.11.2010 року(т.2, а.с.20-21).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей ТОВ "Кредмаш Сервіс", у відповідності до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, придбаний у ТОВ «Креміньтрансбіт» товар отримувався за довіреністю директором ТОВ "Кредмаш Сервіс" ОСОБА_7, підписи якого маються також на видаткових накладних (т.1, а.с.115).

Факт транспортування придбаного позивачем товару підтверджується наявною у матеріалах справи товарно-траснпортною накладною від 14.09.2010 року№1409/1 (т.2, а.с.11).

В подальшому придбані у ТОВ «Креміньтрансбіт» товарно-матеріальні цінності були оприбутковані позивачем на складі ТОВ "Кредмаш Сервіс", що підтверджується картками рахунків №361 та №281 (т.2, а.с.27, 34).

Матеріалами справи підтверджено, що придбаний у ТОВ «Креміньтрансбіт» товар: газове обладнання сушильного барабану устаткування ДС-185 реалізований ТОО "Тасжол" (Казахстан) в підтвердження чого надано: рахунок - фактуру № 28-07 від 17.07.2012 року, видаткову накладну від 07.09.2012 року, міжнародну товарно-транспортну накладну від 07.09.2012 року, митну декларацію від 07.09.2012 року; газове обладнання нагрівача бітуму установки ДС -185 1 шт. реалізовано у грудні 2010 року ФОП ОСОБА_8, разом із тим у лютому 2011 року повернуто позивачу згідно видаткової накладної №0000001 та на даний придбаний згідно накладної № 104 від 14.09.2010 року товар знаходиться на складі підприємства (т.2, а.с.26-36).

Судом першої інстанції також з'ясовано та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що взаємовідносини ТОВ «Кредмаш Сервіс» (Замовник) із ТОВ "ТПК "Техномашпостач" (Постачальник) відбувалися на підставі договору поставки від 20.01.2011 року № 4/01, за умовами якого ТОВ "ТПК "Техномашпостач" зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ "Кредмаш Сервіс" товар відповідно до заявок. Замовник зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором. Ціна, кількість, асортимент, поставки товару обумовлюються в додатках до даного Договору які погоджуються сторонами попередньо, додаються до цього Договору та є його невід'ємною частиною (т.1, а.с.96-98).

Додатками до договору №4/01 від 20.01.2011 року № від 15.03.2011 року, № 3 від 18.03.2011 року, № 5 від 26.04.2011 року, №6 від 10.05.2011 року визначено найменування, кількість, ціна товару (т.1, а.с.99-102).

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "ТПК "Техномашпостач" останнім виписано позивачу рахунки - фактури № ТП-0020202 від 02.02.2011 року, № ТП -0010406 від 01.04.2011 року,№ ТП-0150403 від 15.04.2011 року, № ТП-0190433 від 19.04.2011 року, № ТП-0050506 від 05.05.2011 року, № ТП-0170509 від 17.02.2011 року, видаткові накладні № ТП-0020202 від 02.02.2011 року, № ТП -0010406 від 01.04.2011 року, № ТП-0150403 від 15.04.2011 року, № ТП-0190433 від 19.04.2011 року, № ТП-0050506 від 05.05.2011 року, № ТП-0170509 від 17.02.2011 року та податкові накладні №44 від 02.02.2011 року, № 55 від 04.04.2011 року, № 221 від 15.04.2011 року, № 263 від 19.04.2011 року, № 74 від 05.05.2011 року, № 218 від 17.05.2011 року.

Оплата придбаного у ТОВ "ТПК "Техномашпостач" товару здійснена у безготівковій формі, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 373 від 01.03.2011 року(т.2, а.с.22). Факт здійснення позивачем оплати за придбаний товар податковим органом в ході перевірки не заперечувався.

Результат вищезазначеної господарських відносин в повному обсязі відображено в бухгалтерському та податковому обліках позивача, що також не заперечується відповідачем по справі.

В подальшому, згідно видаткових накладних та відомостей карток рахункам № 361 та № 281 придбаний у ТОВ "ТПК "Техномашпостач" товар частково реалізований ФОП ОСОБА_9, ТОВ "Білоцерківське ШЕУ", ЗАТ "Рівнеавтошляхбуд", ФОП ОСОБА_10, філії "Пісочинське ДЕП" ДП "Харківський облавтодор", ДП ШБУ -5 ВАТ "Південшляхбуд" та ін., про що свідчать також наявні в матеріалах справи копії довіреностей покупців на отримання ТМЦ, вантажних митних декларацій, міжнародних товарно-транспортних накладних (т.2, а.с.144-210).

Також, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Кредмаш Сервіс» (Покупець) та ТОВ "Промелектро-75" (Постачальник) 18.08.2011 року було укладено договір поставки № 18-01, за змістом якого ТОВ "Промелектро-75" (постачальник) зобов'язується передати у власність позивача (покупця) товар згідно специфікації, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (т.1, а.с.121-123).

В рамках виконання вищевказаного договору позивачем у серпні 2011 року придбано у ТОВ "Промелектро-75" товарно-матеріальні цінності (листи захисні, ківши, крани, броньовані листи, вогнетривкі муфелі, півмуфти, пульти керування, стійки змішувача, топку, чохли, розпилювач форсунки) на загальну суму 84363 грн., в тому числі ПДВ 14060,50 грн.

На підтвердження факту здійснення вказаної господарської операції позивачем надано копії належним чином оформлених первинних документів: рахунку-фактури № ПЕ0220804 від 22.08.2011 року, видаткової накладної №ПЕ-0250810 від 25.08.2011 року, податкової накладної №117 від 22.08.2011 року(т.1, а.с.124-126).

Факт транспортування придбаного позивачем товару підтверджується наявною у матеріалах справи копією товарно-транспортної накладної від 25.08.2011 року№ПЕ№12 (т.2, а.с.9).

Про проведення оплати за придбання у ТОВ "Промелектро-75" товару свідчить надана до матеріалів справи копія платіжного доручення від 22.08.2011 року№1378, з якого вбачаєтсья, що позивач в повному обсязі розрахувався за придбаний товар.

З наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей судом першої інстанції встановлено, що придбані позивачем товарно-матеріальні цінності отримувалися уповноваженою особою ТОВ "Кредмаш Сервіс" ОСОБА_7 на підставі довіреності №436 від 25.08.2011 року(т.1, а.с.127-128).

В бухгалтерському обліку позивача операції по придбанню товарів у серпні 2011 року оприбутковано на складі згідно картки рахунку №631 по контрагенту ТОВ "Промелектро-75" (т.2, а.с.52-53).

Як свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних, відомостей карток рахунку № 281, рахунку-фактури, міжнародної товарно-транспортної накладної, вантажної митної декларації, придбаний у ТОВ "Промелектро-75" товар реалізований позивачем подальшим покупцям ДП ШБУ -5 ВАТ"Південшляхбуд", ТОВ"Белогві", ТОО"Риф", ЗАТ "Менське ШРБУ-82", ТОВ"Атлон", МЧП"Агрек", ТОВ "Вестшляхбуд" та ін. (т.2, а.с.54-142).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на підставі усної домовленості у вересні 2011 рокубуло придбано у постачальника ТОВ "Техноторг-ком" товар (2 редуктора 1ЦУ160-4/12 на загальну суму 7200 грн., в тому числі ПДВ 1200 грн.).

За результатами здійснення господарської операції між ТОВ "Кредмаш Сервіс" та ТОВ "Техноторг-ком" з придбання товару, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: рахунок - фактуру №140911 від 14.09.2011 року, видаткову накладну № 1500911 від 15.09.2011 року(т.1, а.с.117-119).

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Техноторг-ком", що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення №1528 від 15.09.2011 року(т.2, а.с.24).

На підтвердження оприбуткування придбаних у вказаного постачальника ТМЦ позивачем долучено до матеріалів справи картку рахунку 631 по контрагенту ТОВ "Техноторг-ком" за 15.09.2011 року(т.2, а.с.38).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, придбані у ТОВ "Техноторг-ком" редуктори позивачем використано у власній господарській діяльності а саме: реалізовано позивачем ПрАт "Комуннтранс" (видаткова накладна від 27.09.2011 року) та списано у виробництво (комплекції № КД-0000026 від 27.03.2012 року, № КД-0000027 від 29.03.2012 року, картки рахунку № 281 зберігання: склад) (т.2, а.с.39-50).

Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 10.10.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Стар Прайм" (постачальник) укладено договір №01-1, у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити комплектуючі та обладнання, а також супутні товари, партіями в кількості, асортименті та за цінами узгодженими Сторонами в рахунках фактурах або специфікаціях (т.1, а.с.56-61).

За результатами здійснення господарської операції між ТОВ "Кредмаш Сервіс" та ТОВ "Стар Прайм" з придбання товару, останнім виписані наступні первинні документи: рахунки - фактури №СП02/0112 від 01.12.2011 року, № СП -000005 від 17.01.2012 року, № СП -0000001 від 13.01.2012 року, № СП-000003 від 18.01.2012 року, видаткові накладні №СП 02/0112 від 01.12.2011 року, № СП-000002 від 16.01.2012 року, № СП-0000005 від 17.01.2012 року,№ СП-000006 від 23.01.2012 року, № СП-000007 від 30.01.2012 року, № СП-000004 від 27.01.2012 року, № СП-000003 від 24.01.2012 року, № СП-000008 від 25.01.2012 року, № СП-000001 від 11.01.2012 року, податкові накладні №3 від 01.12.2011 року, № 13 від 16.01.2012 року, № 18 від 17.01.2012 року, № 44 від 23.01.2012 року, № 51 від 30.01.2012 року, № 50 від 27.01.2012 року, №46 від 24.01.2012 року, № 48 від 25.01.2012 року, №5 від 11.01.2012 року(т.1, а.с.62-71, 80-87).

На підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції представником позивача до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних №289 від 11.01.2012 року, №315 від 16.01.2012 року, №459від 17.01.2012 року, №468 від 23.01.2012 року, №471 від 24.01.2012 року, №473 від 25.01.2012 року, № 482 від 27.01.2012 року, № 495 від 30.01.2012 року(т.1, а.с.72-79).

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Стар Прайм" що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень (т.2, а.с.12-19) та відповідачем не оспорювалося.

З наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що придбані позивачем товарно-матеріальні цінності отримувалися уповноваженою особою ТОВ "Кредмаш Сервіс" ОСОБА_7, підписи якого маються на видаткових накладних та товарно-транспортних накладних (т.1, а.с.91-94).

З матеріалів справи вбачається, що товар, придбаний у ТОВ "Стар Прайм", в подальшому частково реалізовано ДП ШБУ -5 ВАТ "Південшляхбуд", Company Black Sea Group. Ltd (Грузія), ТОО "Риф" (Казахстан), ТОВ "Магістраль-Будсервіс", ПрАт "Скадовськагрошляхбуд", філії "Глобинський райавтодор" та ін., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії первинних документів: видаткових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, вантажних митних декларацій, міжнародних транспортних накладних тощо, а не реалізована частина товару знаходиться на складі ТОВ "Кредмаш Сервіс" та включена до складу товарних запасів (т.2, а.с.216-251, т.3, а.с.1-183).

Слід відмітити, що видами діяльності позивача за КВЕД, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців : 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що придбання запчастин у ТОВ "Креміньтрансбіт", ТОВ "ТПК"Техномашпостач", ТОВ "Промелектро-75", ТОВ "Техноторг-ком", ТОВ "Стар Прайм" здійснено в рамках власної господарської діяльності з метою подальшого продажу наступним покупцям або використання у власній виробничій діяльності.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що реальність господарських операцій з поставки товарів позивачеві контрагентами ТОВ "Креміньтрансбіт", ТОВ "ТПК"Техномашпостач", ТОВ "Промелектро-75", ТОВ "Техноторг-ком", ТОВ "Стар Прайм" повністю підтверджена належним чином оформленими первинними документами, копії яких надано до матеріалів справи, а придбаний товар позивачем використані у власній господарській діяльності.

Колегією суддів встановлено, що податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочину між позивачем та контрагентами ТОВ "Креміньтрансбіт", ТОВ "Промелектро-75", ТОВ "Техноторг-ком", ТОВ "Стар Прайм" та ТОВ "ТПК "Техномашпостач" з посиланням на відсутність у останніх необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням, у зв`язку з чим вказаними контрагентами не могли поставлятись товари, вказані у первинних документах, наданих позивачем.

Вказаний висновок податкового органу ґрунтується виключно на відомоcтях : акту ДПІ у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим № 329/15-2/37015929 від 22.03.2011 рокупро неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Креміньтрансбіт» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, які формують податкові зобов'язання та податковий кредит за серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року; акту Бориспільської ОДПІ Київської області № 280/7/23-1/36803875 від 07.04.2011 р. про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТПК «Техномашпостач», акту Яготинської МДПІ Київської області № 5/2300/36098229 від 20.01.2012 р. про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Промелектро-75» код за ЄДРПОУ 36098229 з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з серпня 2010 року по грудень 2011 року; акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 345/23-04/36283352 від 21.03.2012 р. «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Техноторг-Ком» код за ЄДРПОУ 36283352 з питань достовірності даних, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за період вересень 2011 року; акту обстеження місцезнаходження ТОВ «Стар Прайм» ДПІ у Печерському районі м. Києва від 11.04.2012 року.

При цьому, колегія суддів відмічає, що копій акту Бориспільської ОДПІ Київської області № 280/7/23-1/36803875 від 07.04.2011 р. про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТПК «Техномашпостач», акту Яготинської МДПІ Київської області № 5/2300/36098229 від 20.01.2012 р. про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Промелектро-75» код за ЄДРПОУ 36098229 з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з серпня 2010 рокупо грудень 2011 року; акту обстеження місцезнаходження ТОВ «Стар Прайм» ДПІ у Печерському районі м. Києва від 11.04.2012 року представником відповідача до матеріалів справи не надано.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку про нікчемність правочинів між ТОВ «Кредма Сервіс» та контрагентами ТОВ "Креміньтрансбіт", ТОВ "ТПК"Техномашпостач", ТОВ "Промелектро-75", ТОВ "Техноторг-ком", ТОВ "Стар Прайм", на відсутність у останніх необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси. Крім того, ні в акті перевірки, ні в подальших поясненнях, відповідач не визначив, яка саме кількість людей повинна була зберігати, навантажувати та розвантажувати товари, що придбавалися позивачем у ТОВ "Креміньтрансбіт", ТОВ "ТПК"Техномашпостач", ТОВ "Промелектро-75", ТОВ "Техноторг-ком", ТОВ "Стар Прайм".

Також, варто відмітити, що в ході невиїзної документальної перевірки на підставі даних податкових декларацій, звітів, не може бути встановлено, відсутність господарської операції, відсутність об'єкту оподаткування ПДВ та економічної обґрунтованості здійснення фінансово-господарської операції, фактичних обставин, які б спростовували реальність проведення господарських операцій та наявність підстав для визнання правочину нікчемним.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача в обґрунтування твердження про нікчемність правочину між ТОВ «Кредмаш Сервіс» та ТОВ «Стар Прайм» про відсутність товарно-транспорнтих накладних щодо перевезення товару, оскільки такі твердження спростовуються наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних (т.1, а.с.72-79).

Щодо посилань відповідача в акті перевірки в обґрунтування твердження про нікчемність правочину між ТОВ «Кредмаш Сервіс» та ТОВ «Техноторг-Ком» на пояснення директора та засновника останнього - ОСОБА_6 щодо непричетності його до створення підприємства та ведення його фінансово-господарської діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

В акті перевірки зафіксовано, що пояснення у ОСОБА_6 були відібрані правцівниками ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва (т.1, а.с.29), про що останніми складено службову записку від 03.10.2011 рокуза № 5791/ДПІ/26-10/3.

Слід відмітити, що копії вказаної службової записки до матеріалів мпраив не надано.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про податкову службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

1) приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення;

2) здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків.

Відповідно до ч. ч. 2, 4, 5 ст. 97 КПК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строкуприйняти одне з таких рішень:

1) порушити кримінальну справу;

2) відмовити в порушенні кримінальної справи;

3) направити заяву або повідомлення за належністю.

У разі, якщо необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.

Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. Проведення визначених у законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Постанова судді про надання такого дозволу виноситься і на неї може бути принесена апеляція з додержанням порядку і у випадках, передбачених статтями 177, 178 і 190 цього Кодексу.

Ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи відповідач не зазначив і не надав доказів щодо того, в ході яких саме дій було відібране зазначене пояснення (дослідча перевірка, оперативно-розшукова справа, тощо). Також відповідач не пояснив суду, яке рішення було прийняте за результатами проведення перевірки. Таким чином, відповідач не довів правомірність відібрання пояснення у засновника та директора ТОВ «Техноторг-Ком» ОСОБА_6.

З огляду на викладене, колегія суддів не може взяти ці пояснення до уваги.

Колегія суддів зазначає, що фактів невідображення контрагентами позивача ТОВ ТОВ "Креміньтрансбіт", ТОВ "ТПК"Техномашпостач", ТОВ "Промелектро-75", ТОВ "Стар Прайм" у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства відповідачем не висвітлено; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманої у ТОВ "Креміньтрансбіт", ТОВ "ТПК"Техномашпостач", ТОВ "Промелектро-75", ТОВ "Техноторг-ком", ТОВ "Стар Прайм" продукції сторонами не заперечується.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг), у т.ч. і по ланцюгу.

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Згідно пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до положень пункту 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платникам податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 16 цього Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Отже, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Колегія суддів вказує, що відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Колегія суддів відмічає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Крім того, податковим органом не надано суду прийнятих за наслідками проведених перевірок ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75» та ТОВ «Техноторг-Ком» податкових повідомлень-рішень, якими б вказаним підприємствам були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово -господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку №984, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, контрагенти позивача - ТОВ "Креміньтрансбіт", ТОВ "ТПК"Техномашпостач", ТОВ "Промелектро-75", ТОВ "Техноторг-ком", ТОВ "Стар Прайм" станом на час здійснення спірних господарських операцій з позивачем були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчать надані представником позивача відповідні довідки (т.3, а.с.184-203), а також мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

При цьому, колегія суддів зауважує, що подальше анулювання свідоцтв платників ПДВ вищевказаних контрагентів, яке відбулося після завершення господарських операцій із ТОВ «Кредмаш Сервіс», не свідчить про недійсність виписаних такими платниками первинних документів та податкових накладних, та не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат на підставі цих документів.

З огляду на викладене, підстави для визнання договорів між позивачем та вказаними контрагентами нікчемними або недійсними у відповідача відсутні.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано валові витрати за 3 квартал 2010 року в сумі 211160,00 грн. та податковий кредит за вересень 2010 року в сумі 42232,00 грн. - за результатами відносин із ТОВ «Креміньтрансбіт», валові витрати за 1 квартал 2011 рокув сумі 45632,30 грн. та податковий кредит за лютий 2011 рокув сумі 9126,46 грн., валові витрати за 2 квартал 2011 року в сумі 283271,00 грн. та податковий кредит за лютий, квітень, травень 2011 року в сумі 56654,20 грн. - за результатами відносин із ТОВ «ТПК «Техномашпостач», валові витрати за 2 квартал 2011 року в сумі 70302,50 грн. та податковий кредит за серпень 2011 року в сумі 14060,50 грн. - за результатами відносин із ТОВ «Промелектро-75», валові витрати за 3 квартал 2011 року в сумі 6000,00 грн. та податковий кредит в сумі 1200,00 грн. - за результатами відносин із ТОВ «Техноторг-Ком», валові витрати за 4 квартал 2011 року, 1 квартал 2012 року в сумі 493824,80 грн., податковий кредит за грудень 2011 року, січень 2012 року в сумі 98765,04 грн. - за результатами відносин із ТОВ «Стар Прайм» по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в зв`язку із придбанням товарів та замовленням робіт, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 21 травня 2012 року №0008402301/67 та від 21 травня 2012 року №0008432301/68, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 04.05.2012 року№1100/22-309/36618647 порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС про зменшення позивачеві розміру від'ємного значення суми ПДВ та про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2013р. по справі № 2а-1670/7667/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 23.04.2013 р.