Ухвала суду № 31012903, 24.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року Справа № 36624/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Дяковича В. П., Рибачука А. І.;

за участю секретаря судового засідання - Дяківнич Г. Й.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 лютого 2011 року в справі за позовом прокурора Міжгірського району в інтересах держави в особі відділу Держкомзему в Міжгірському районі та в інтересах громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Синевирської сільської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2010 року Міжгірським районним судом Закарпатської області зареєстровано позовну заяву прокурора Міжгірського району в інтересах держави в особі відділу Держкомзему в Міжгірському районі та в інтересах громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Синевирської сільської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування п. 17 рішення 16 сесії 5-ого скликання Синевирської сільської ради № 16 від 08 листопада 2008 року про виділення у приватну власність громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,062 га для будівництва та обслуговування жилого будинку.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеного посадовою особою Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Закарпатській області, № 020/185 від 14 вересня 2009 року громадянці ОСОБА_1 оскаржуваним рішенням Синевирської сільської ради виділено у приватну власність під'їзну дорогу, яка використовувалась Синевирським ССТ для завантаження та вивантаження продукції до своїх магазинів з тильної сторони, що є грубим ст. 83 Земельного кодексу України.

Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 лютого 2011 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано п. 17 рішення Синевирської сільської ради № 16 від 08 листопада 2008 року про передачу в приватну власність земельної ділянки площею 0,062 га для обслуговування жилого будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1

Зазначену постанову мотивовано тим, що відповідачем передано у власність проїзну дорогу до будівлі господарського призначення, внаслідок чого немає доступу до будівлі автотранспортом. Можливості облаштувати дорогу в іншому місці немає. Право користування земельною ділянкою мають усі співвласники будівлі, однак згода таких відсутня.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції або прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи чи інші докази щодо існування на переданій оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування у власність земельній ділянці будь-якої дороги чи проїзду, що належали б до земель загального користування в розумінні положень п. «а» ч. 3 ст. 83 Земельного кодексу України. Крім того відбулася зміна цільового призначення об'єкту нерухомості, розташованого на переданій оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування у власність земельній ділянці, який на даний час повинен використовуватись не як об'єкт торгівлі - для торговельно-господарської діяльності, як будівля господарського значення, а виключно як житлове приміщення.

Прокурор, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Позивачі та їх представники, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечили та просять таку залишити без задоволення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та її представники, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримали та просять таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши зміст апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати, а адміністративний позов - залишити без розгляду.

Частиною 2 ст. 5 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно із ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 КАС України повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа.

Представництво прокурором інтересів в суді є одним із видів представництва в суді.

На думку суду апеляційної інстанції, прокурор здійснюючи свої повноваження як законний представник позивачів, наділений правами наданими позивачам.

Тобто прокурор, діючи як представник, подає позовну заяву в межах строку звернення до суду, який обчислюється з дня коли особа на захист якої подано позовну заяву дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Такий висновок суду апеляційної інстанції підтверджується Верховним Судом України у постанові від 06 березня 2012 року (ЄДРСР № 22204814), яка відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковою.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є рішення органу місцевого самоврядування від 08 листопада 2008 року, яким у власність ОСОБА_1 виділено земельну ділянку, яка, на думку позивачів, включає в себе дорогу загального користування.

27 серпня 2009 року відділенням державного пожежного нагляду Міжгірського району Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Закарпатській області листом № 449 громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 надано відповідь на звернення від 17 серпня 2009 року стосовно правомірності існування дороги.

14 вересня 2009 року Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель у Закарпатській області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 020/185, в якому зафіксовано, що на підставі рішення 6 сесії 5-ого скликання Синевирської сільської ради № 16 від 08 листопада 2008 року виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку громадянці ОСОБА_1 в с. Синевир площею 0,062 га для будівництва та обслуговування житлового будинку (Державний акт серії ЯЕ № 435022 від 23 червня 2009 року зареєстрований за № 01097060006).

Звідси суд апеляційної інстанції вважає, що у вересні 2009 року позивачі на захист інтересів яких прокурором Міжгірського районну подано позов, повинні були дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.

Таким чином, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.

При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред'явлено позов.

Виходячи з принципу юридичної визначеності, суд апеляційної інстанції вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення ч. 2 ст. 99 КАС України, в редакції, яка діяла до 30 липня 2010 року, тобто річний строк звернення до суду.

З вимогою про скасування рішення 6 сесії 5-ого скликання Синевирської сільської ради № 16 від 08 листопада 2008 року та Державного акту серії ЯЕ № 435022 від 23 червня 2009 року виданого на підставі цього рішення прокурором Міжгірського району в інтересах держави в особі відділу Держкомзему в Міжгірському районі та в інтересах громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 18 березня 2010 року було подано позов в порядку цивільного судочинства.

В ухвалі апеляційного суду Закарпатської області від 17 серпня 2011 року зазначено, що ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26 листопада 2010 року закрито провадження в цивільній справі за позовом прокурора Міжгірського району в інтересах громадян та держави в особі Держкомзему в Міжгірському районі до Синевирської сільської ради, ОСОБА_1 про скасування рішення 16 сесії 5-ого скликання Синевирської сільської ради № 16 від 08 листопада 2008 року.

Позовну заяву прокурора Міжгірського району в інтересах держави та в інтересах громадян подану в порядку адміністративного судочинства зареєстровано судом першої інстанції 24 грудня 2010 року, тобто таку подано з пропущенням річного строку звернення до суду.

Підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними судом апеляційної інстанції не встановлено.

Водночас, на думку суду апеляційної інстанції, поважними причинами є ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, а існування таких причин підтверджується достатньою кількістю належних та допустимих доказів.

Звернення до суду з аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства, на думку суду апеляційної інстанції не є поважною причиною пропущення строку звернення до суду, оскільки вищевказаним ознакам не відповідає.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 06 листопада 2012 року (ЄДРСР № 27483301), яка відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковою.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Згідно із ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 99, 100, п. 9 ч. 1 ст. 155, ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 4 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 1 ст. 203, п. 4 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 лютого 2011 року в справі № 2а-43/11 - скасувати.

Адміністративний позов прокурора Міжгірського району в інтересах держави в особі відділу Держкомзему в Міжгірському районі та в інтересах громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Синевирської сільської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування рішення - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. П. Дякович

А. І. Рибачук

Ухвалу складено в повному обсязі 29 квітня 2013 року