Ухвала суду № 31012899, 17.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 р. Справа № 49317/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Дяковича В.П., Рибачука А.І.;

за участю секретаря судового засідання - Дяківнич Г.Й.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Партнерство» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання рішення нечинним, -

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2011 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Партнерство» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій ДПІ у Франківському районі м. Львова № 0000532350/0 від 23 грудня 2010 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що операції, вчинені ТзОВ «Партнерство», є реальними і відповідають економічному змісту. Також вказано, що спірний розрахунковий документ має відповідно до вимог законодавства всі ознаки первинного документа і розрахункового документа, і, безумовно, є підтвердним.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000532350/0 від 23 грудня 2010 року.

Зазначену постанову мотивовано тим, що штрафні санкції в сумі 24000 грн. застосовано до позивача з пропуском строку визначеного законом, а отже неправомірно.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що перевіркою були встановлені порушення п. 1.2, 3.1, 3.2 та п. 7.41 Постанови Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задоволити.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Партнерство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої 13 грудня 2010 року складено акт № 5899/22-0/25229206, у якому зафіксовано порушення позивачем п.1.2, 3.1, 3.2 та п.7.41 Положення Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року, а саме відсутність оформлених належним чином касових та розрахункових підтверджуючих документів, що додаються до звіту про використання коштів на суму 24000 грн.

За наслідками перевірки та на підставі акту перевірки відповідачем прийнято 23 грудня 2010 року рішення № 0000532350/0 про застосування до ТзОВ «Партнерство» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 24000 грн. згідно п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» №436/95 від 16.06.1995 року за порушення пунктів 1.2, 3.1, 3.2, 7.41 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України» затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, межах компетенцій та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України віл 16.07.1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вищевказаним законом, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Вимоги до змісту первинних документів передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого обов'язковими їх реквізитами є назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних зі здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції (ст.9 Закону).

Згідно з п. 1.2 Положення № 637 розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний текст, розрахункова квитанція, квитанція, проїзний документ тощо) що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, наданих послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до преамбули Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95, метою його видання є вдосконалення операції готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержання суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті в Україні.

Статтею 1 Указу № 436/95 встановлено, шо у разі порушення юридичними особами усіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представниками нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті до них застосовуються фінансові санкції у вигляду штрафу.

Зокрема, абзацом 6 статті 1 Указу № 436/95 передбачено, що за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, до суб'єкта підприємницької діяльності застосовуються штрафні санкції у розмірі сплачених коштів.

Надаючи оцінку обставинам у даній справі, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про застосування штрафних санкцій прийнято з пропуском строку, визначеного законом, а відтак неправомірно, та звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами.

З огляду на викладене, фінансові санкцій у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно, санкції, визначені статтею 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», можуть бути застосовані до об'єкту господарювання не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій винесено 23 грудня 2010 року, авансовий звіт складений 27 серпня 2009 року, тобто минуло більше одного року з дня порушення, на думку відповідача, суб'єктом господарювання законодавчо встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТзОВ «Партнерство» за № 0000532350/0 від 23 грудня 2010 року - не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року в справі № 2а-553/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: А.І. Рибачук

В. П. Дякович

Ухвалу складено в повному обсязі 22 квітня 2013 року