Ухвала суду № 31012891, 25.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року Справа № 28453/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Сапіги В.П., Хобор Р.Б.

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Санком-Львів» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Санком-Львів» (далі - ТзОВ «Санком-Львів») в грудні 2009 року звернулося з позовом в суд до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова та просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.06.2009 року №0001252320/0/14591, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 25970,0 грн. (основний платіж 21642 грн., штрафні (фінансові) санкції 4328 грн.); висновки акту №223/23-2/34711924 від 05.06.2009 року про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «Санком-Львів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.11.2006 року по 31.02.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 22.11.2006 року по 31.02.2008 року щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1488523,0 грн., а також щодо зменшення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 139214 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки та спірне рішення не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях особи, що проводила перевірку. На підтвердження своєї позиції надав суду копії первинних (договорів, актів виконаних робіт, податкових, видаткових накладних) та інших документів, що підтверджують правомірність формування валових доходів та витрат у відповідних звітних періодах.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2010 року за наслідками проведеного попереднього судового засідання закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування висновків акту перевірки №223/23-2/34711924 від 05.06.2009 року про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «Санком - Львів».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року в справі №2а-8311/09/1370 адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року в справі №2а-8311/09/1370 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що в ході планової документальної перевірки позивача встановлено порушення ним Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 21642,0 грн. Тому вважає спірне податкове повідомлення-рішення про донарахування згаданих сум податку, а також фінансових санкцій на підставі ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» обґрунтованим та законним.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено виїзну планову перевірку ТзОВ «Санком - Львів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.11.2006 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 22.11.2006 року по 31.12.2008 року., за наслідками якої складено Акт №223/23-2/34711924 від 05.06.2009 року.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем винесено спірне податкове повідомлення - рішення №0001252320/0/14591, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 25970 грн. (в т.ч. 21642 грн. основного платежу, 4328 грн. штрафної (фінансової) санкції). Акт також містить висновки про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1488523,0 грн., зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 139214,0 грн.

За змістом згаданого Акту перевірки: «ТзОВ «Санком-Львів» за період з 22.11.2006 року по 31.12.2008 року згідно представлених до перевірки документів здійснювало послуги по вивезенню сміття за цінами нижчими ніж звичайні ціни. Враховуючи п. 1.32 ст. 1, пп. 1.20.5 п. 1.20. ст. 1, пп. 1.20.9 п. 1.20 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТзОВ «Санком-Львів» занижено валовий дохід на суму 102064,0 грн.».

Статтею 6 Закону України «Про ціни та ціноутворення» передбачено, що, крім вільних цін і тарифів, у народному господарстві застосовуються також державні фіксовані та регульовані ціни. При цьому окремо зазначено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів та послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів (ст. 7 «Про ціни та ціноутворення»). Таке державне регулювання здійснюється шляхом установлення: 1) державних фіксованих цін (тарифів); 2) граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг визначає Кабінет Міністрів України. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. На виконання даної норми Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 26.07.2006 року №1010 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів».

Відповідно до пп. 1.20.5. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі, коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надає послуги з вивезення твердих побутових відходів. Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 28.12.2007 року №1223 (додаток 2 до рішення) встановлено тарифи на послуги з вивезення твердих побутових відходів з врахуванням утримання та обслуговування контейнерів, які надаються організаціями інших форм власності ТзОВ «Еко-Львів-Сервіс», СП ТзОВ «Ком-Еко-Львів», ТзОВ «Спецавтотранс-Львів», ПП «Годунько», ТзОВ «Грінко-Львів» (в подальшому перейменовано в ТзОВ «Санком-Львів»).

Отже, звичайною ціною в спірних правовідносинах вважається тариф на вивезення твердих побутових відходів, встановлений рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 28.12.2007 року №1223.

За змістом Акту перевірки ТзОВ «Санком-Львів» завищено витрати на придбання товарів (робіт, послуг) (рядок 04.1 Декларації з податку на прибуток) за 2007 рік на 109671,0 грн., за 2008 рік на 181899 грн., які відображені в бухгалтерському обліку проведення (Дт92,93 Кт63). На думку органу ДПС, таке завищення валових витрат позивачем зумовлене безпідставним включенням до їх складу витрат, не підтверджених первинними документами.

Згідно норми пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 згаданого Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Правила ведення податкового обліку з податку на прибуток підприємства зафіксовані у статті 11 цього ж Закону; згідно норми пп. 11.2.1 ст. 11 валові витрати можуть підтверджуватись документом, який підтверджує списання грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або їх придбання за готівкові кошти, або документом, який підтверджує оприбуткування товарів чи фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи:

За 2007 рік - податкові накладні на 76 арк., видаткові накладні, товаротранспортні накладні, акти виконаних робіт, виписки банку на 144 арк., що підтверджують витрати на придбання товарів (робіт, послуг) на загальну суму 375064,19 грн. При цьому в 2007 році підприємством задекларовано валові витрати на придбання товарів, робіт, послуг (рядок 04.1 Декларації за 2007 рік) в сумі 232150 грн.;

За 2008 рік - податкові накладні на 329 арк., видаткові накладні, товаротранспортні накладні, акти виконаних робіт на 496 арк., виписки банку на 142 арк., що підтверджують витрати на придбання товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2766346 грн., при цьому на валові витрати (рядок 04.1 Декларації) віднесено суму 2314181 грн.

На стор. 6 акту перевірки зазначено, що «перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 22.11.2006 року по 31.12.08 року не встановлено їх завищення на суму 970429 грн., в т. ч. за 2007 рік 134868 грн., за 2008 рік 835561 грн.». Проте, в таблиці, що міститься на стор 6-7 Акту в графі «відхилення» зазначено відхилення в сумі 1473030 грн., в т.ч. 2007 рік 134868 грн., 2008 рік 1338162 грн.; згідно даних цієї ж таблиці відхилення (завищення) валових витрат встановлено лише у 4 кварталі 2008 року. В інших звітних періодах 2008 року відхилень (порушень) не встановлено. Проте, в інших підпунктах цього ж акту органом державної податкової служби знято з валових витрат витрати по операціях, які тривали протягом усього 2008 року та підтверджувались аналогічними документами, зокрема, витрати на рекламу, витрати на технічне обслуговування автомобілів, витрати на пально-мастильні матеріали.

Відповідно до вимог п. 2.3.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року №327 не допускається відображення в акті перевірок необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджених доказів.

Вищеописані висновки відповідача в Акті перевірки про порушення позивачем вимог Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення суми валових витрат не підтверджені належними доказами та базуються на безпідставних твердженнях та суб'єктивних припущеннях відповідача.

За змістом Акту перевірки ТзОВ «Санком-Львів» порушено пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів в 2008 році на суму 144431,72 грн. На думку органу ДПС, таке завищення валових витрат позивача зумовлене тим, що витрати на придбання шин, акумуляторів повинні відноситись до поліпшення основних фондів. Такі твердженнями відповідача на обґрунтування законності спірного рішення не беруться судом до уваги з наступних мотивів.

Витрати, що виникають у платника податку під час експлуатації автомобіля, можна згрупувати таким чином: на утримання та експлуатацію (технічне обслуговування); на поточний і капітальний ремонти; на придбання пально-мастильних матеріалів; пов'язані з паркуванням.

Нормами Положення про технічне обслуговування i ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.1998 р. № 102 (зареєстровано в Мінюсті України 28.04.98 р. за № 268/2708, за текстом - Положення № 102) визначено порядок проведення технічного обслуговування та ремонту дорожніх транспортних засобів, що поширюється на юридичних і фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експлуатацію, технічне обслуговування та ремонт дорожніх транспортних засобів (за винятком тролейбусів, мопедів і мотоциклів), незалежно від форми власності.

Згідно з п. 1.3 частини першої Положення № 102 технічне обслуговування комплекс операцій чи операція з підтримки працездатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання і транспортування.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3, 5.7 цієї статті, включаються до складу валових витрат.

Отже, якщо автомобіль використовується у власній господарській діяльності платника податку, то витрати на технічне обслуговування (зокрема, на придбання запчастин, що використовуються для проведення робіт з технічного обслуговування автомобілів) включаються до складу валових витрат.

За змістом Акту перевірки ТзОВ «Санком-Львів» порушено пп. 5.4.4. п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого завищено валові витрати за 2008 рік в сумі 35196,0 грн. На думку органу ДПС, таке завищення валових витрат позивача зумовлене тим, що ТзОВ «Санком-Львів» придбано наклейки на суму 40172,0 грн. з логотипом «Санком-Львів», які забезпечують рекламу підприємства. Проте, на думку органу ДПС, ТзОВ «Санком-Львів» не мало права відносити витрати на рекламу до складу валових у зв'язку з наявністю у підприємства збитків у 2007 та 2008 роках.

Витрати, пов'язані з рекламними заходами, відповідно до пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» відносяться до витрат подвійного призначення, для яких п. 5.4 цього Закону передбачено особливий порядок обліку.

Такі витрати можуть включатися до складу валових витрат у повному обсязі (не лімітовані витрати) та до витрат з відповідним обмеженням (лімітовані витрати). Нелімітовані витрати це витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку, а до лімітованих витрат відносяться витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг з рекламними цілями. Зазначені витрати включаються до валових витрат підприємства у розмірі, що не перевищує 2 % від оподатковуваного прибутку за попередній звітний (податковий) рік.

Зі змісту долучених до справи документів вбачається, що спірні витрати є саме витратами на проведення передпродажних та рекламних заходів, а отже відносяться до складу валових витрат незалежно від наявності або відсутності прибутку.

За змістом акту перевірки ТзОВ «Санком-Львів» неправомірно віднесено до складу валових витрат у рядок 04.1. «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» Декларації з податку на прибуток витрати на паливо. На думку органу ДПС, таке завищення валових витрат позивача зумовлене неправильним заповненням подорожніх листів. Такі твердженнями відповідача на обґрунтування законності спірного рішення не беруться судом до уваги з наступних мотивів.

Для здійснення контролю за витратами пально-мастильних матеріалів (ПММ) наказом Міністерства транспорту України № 43 від 10.02.1998 року затверджено «Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті».

Нормування витрат палива - це встановлення допустимої міри його споживання у певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дають змогу враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні та інші умови експлуатації.

Списання ПММ здійснюється згідно з фактичною вартістю витрачених ПММ автомобіля з урахуванням норм витрат.

Витрати на ПММ для вантажного автотранспорту, що використовується у власній господарській діяльності платника податку, за умови наявності підтверджувальних документів, відносяться до складу валових витрат (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»).

Позивач на обґрунтування позовних вимог надав суду місячні акти списання пального, які складені ТзОВ «Санком-Львів» на підставі місячних відомостей, що ведуться по кожному службовому автомобілю (із зазначенням держаного номерного знаку та ПІБ водія). Згадані місячні відомості містять дані про календарну дату, кількість заправленого в цей день пального, показник спідометра, пробіг за день, кількість забраних контейнерів, витрати пального на пробіг та на підйом контейнерів, залишок пального в баку на кінець дня. Зі змісту долучених до справи документів вбачається, що паливно-мастильні матеріали витрачені для власного та орендованого автотранспорту (сміттєвози), тобто використані у власній господарській діяльності платника податку.

За змістом Акту перевірки ТзОВ «Санком-Львів» невірно розраховано курсові різниці. На думку органу ДПС, внаслідок даного порушення позивачем завищено валові витрати на 257324,44 грн., в т.ч. за 2007 рік. на 20221 грн., за 2008 рік на 237103,44 грн.

Відповідно до пп. 7.3.3. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду.

Судом першої інстанції вірно не взято до уваги твердження про те, що «підприємством невірно розраховано курсові різниці», оскільки в акті перевірки не зазначено, в чому полягає помилка в розрахунку курсових різниць, відсутній розрахунок балансової вартості іноземної валюти, відсутній розрахунок курсової різниці по кожній операції, а зазначені тільки загальні суми, які, на думку органу ДПС мають бути зазначені в декларації. В таблиці, яка міститься в акті перевірки (стор. 14) невірно зазначені курси валют на звітні дати, на які проводився перерахунок вартості валюти. Наведені обставини свідчать про чергове порушення органом ДПС п. 2.3.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

З огляду на наведене в задоволенні апеляційних вимог Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова слід відмовити.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року в справі №2а-8311/09/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий І.О. Яворський

Судді В.П. Сапіга

Р.Б. Хобор

Повний текст

виготовлено та підписано 29.04.2013 року