Постанова № 31012884, 10.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року Справа № 41544/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Дяковича В. П., Рибачука А. І.;

за участю секретаря судового засідання - Дяківнич Г. Й.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Бекерай» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року в справі за позовом приватного підприємства «Бекерай» до Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2011 року Тернопільським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву приватного підприємства «Бекерай» до Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 02 листопада 2010 року № 1414191701/0.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що здійснивши вклад до статутного фонду ПП «Бекерай», засновник ОСОБА_1 передав йому у власність майно і при цьому набув корпоративних прав. Відповідно, при здійсненні вказаної операції не виникло об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, оскільки вартість придбаного інвестиційного активу дорівнює вартості майна, внесеного до статутного фонду.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що інвестування фізичною особою ОСОБА_1 до статутного фонду підприємства належного йому на праві власності рухомого майна і одночасно отримання ним корпоративних прав на дану суму є доходом, а підприємство є податковим агентом щодо вартості такого майна. Такий дохід повинен оподатковуватися відповідно до ст.ст. 11, 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та за ставкою, передбаченою п. 7.1 ст. 7 цього Закону.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - приватним підприємством «Бекерай», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задоволити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом не взято до уваги норми п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про оподаткування доходів фізичних осіб".

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задоволити.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що Кременецькою МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Бекерай" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 21 березня 2008 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено Акт від 28 жовтня 2010 року № 1315/23-00/35846436 та Довідку від 28 жовтня 2010 року № 1316/1700/35846436 з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб та по податку з власників транспортних та інших самохідних машин та механізмів.

На підставі акту перевірки, Кременецькою МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 1414191701/0 від 02 листопада 2010 року про донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб у розмірі 36943, 50 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 73887,00 грн.

Вказане повідомлення-рішення було оскаржене ПП "Бекерай" до Кременецької МДПІ, проте рішенням № 8824/10 від 29 листопада 2010 року відмовлено в задоволенні скарги. Державною податковою адміністрацією у Тернопільській області та Державною податковою адміністрацією України також було відмовлено в задоволенні скарг позивача.

Оподаткування інвестиційного прибутку врегульоване п. 9.6.9.6. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року.

Згідно пп.9.6.2 п.9.6 ст.9 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту. До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента. Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

За вимогами пп. 9.6.6 п.9.6 ст. 9 Закону до складу річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Згідно із п. 1.2 ст. 1 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід визначено як сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду, як на території України, так і за її межами, починаючи з дня набрання чинності цим Законом (п. 1.2 ст. 1 Закону), до складу якого, зокрема, включаються доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах (п. 1.3 «в» ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу. До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з обміну одного інвестиційного активу на інший інвестиційний актив, зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку.

Вклад (внесок) учасника та засновника до статутного фонду господарського товариства слід розглядати як придбання ним за власні кошти або за рахунок майна, що знаходиться у його власності, права власності на частку (пай) у статутному фонді товариства, тобто як придбання корпоративного права, а не як дохід у розумінні п. 1.2 ст. 1 Закону.

При відчуженні (продажу, переуступці) у подальшому такого корпоративного права (інвестиційного активу) об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб вважатиметься інвестиційний прибуток, при визначенні якого враховуються витрати, пов'язані з придбанням такого корпоративного права.

Згідно з нормами Закону України "Про порядок з доходів фізичних осіб", вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у власності такої особи) до статутного фонду юридичної особи - резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу.

ОСОБА_1 здійснив внески до статутного фонду ПП "Бекерай" майном: причіп - магазин Fischer VKS 430, 1997 року випуску, вартістю 29032,00 грн., або 4010,00 Євро; причіп - магазин Borco Hohns, 1991 року випуску, вартістю 36200,00 грн., або 5000,00 Євро; ємність для води М 800 ( в тому числі запасна ємність Т 400) - 1 шт., вартістю 57913,00 грн., або 7999 Євро; грошові кошти в сумі 1296 грн., або 179 Євро. Відповідно ОСОБА_1 отримав 99, 12% статутного фонду (капіталу).

Таким чином, вклад (внесок) засновника ОСОБА_1 до статутного фонду слід розглядати як придбання ним за рахунок належного йому рухомого майна права власності на частку у статутному фонді ПП "Бекерай", тобто як придбання корпоративного права, а не як дохід у розумінні п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок з доходів фізичних осіб".

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкове повідомлення-рішення Кременецької міжрайонної держаної податкової інспекції № 1414191701/0 від 02 листопада 2010 року - не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Бекерай» задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року в справі № 2а-403/11/1970 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов приватного підприємства «Бекерай» до Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременецької міжрайонної держаної податкової інспекції № 1414191701/0 від 02 листопада 2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови в повному обсязі відкладено - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. П. Дякович

А. І. Рибачук

Постанову складено в повному обсязі 15 квітня 2013 року