Постанова № 31011626, 23.04.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р. Справа № 914/321/13-г

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Костів Т. С.

Малех І.Б.

при секретарі судового засідання А. Ярмола

за участю представників сторін:

від позивача - Федоров Є.Ю.(представник за довіреністю).

від відповідача (апелянта) -не з'явився.

розглянув апеляційну скаргу Військової частини А 2166, с. Липники, Пустомитівський район, Львівська область № 384 від 15.03.2013 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2013 р. (суддя О. Запотічняк)

у справі № 914/321/13-г

за позовом ПАТ «Укртелеком» в особі регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 5 філії «Дирекція первинної мережі» ПАТ «Укртелеком», м. Київ

до відповідача Військової частини А 2166, с. Липники, Пустомитівський район, Львівська область

про стягнення 5 160, 18 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 05.03.2013р. у справі №914/321/13-г задоволено повністю позовні вимоги ПАТ «Укртелеком» в особі регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 5 філії «Дирекція первинної мережі» ПАТ «Укртелеком», м. Київ, до Військової частини А 2166, с. Липники, Пустомитівський район, Львівська область, про стягнення заборгованості. Стягнуто з Військової частини А 2166 на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №5 філії «Дирекція первинної мережі ПАТ «Укртелеком» - 3 101,55 грн - інфляційних нарахувань, 2058,63 грн - 3% річних від простроченої суми та 1720,50 грн - судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що рішенням господарського суду Львівської області від 02.06.2009р. у справі №26/112 позов задоволено повністю та стягнуто з Військової частини А 2166 на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 6 філії „Дирекція первинної мережі Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком" - 23 900 грн. 60 коп. основного боргу, 1 953 грн. 74 коп. пені, 2 554 грн. 14 коп. інфляційних втрат, 404 грн. 81 коп. - 3% річних, 288 грн. 13 коп. державного мита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Всього 29 413,92 грн., однак відповідач прострочив повернення боргу позивачу за договором, а відтак зобов'язаний сплатити інфляційні втрати та 3% річних згідно ч.2 ст.625 ЦК України.

У своїй апеляційній скарзі від 21.03.2013 року відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у позові ПАТ «Укртелеком» в особі регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 5 філії «Дирекція первинної мережі» ПАТ «Укртелеком», м. Київ, про стягнення заборгованості в розмірі 5 160, 18 грн. з тих підстав, що згідно договору № 313-33 від 28.02.2007 року та рішення господарського суду від 02.06.2009 року у справі № 26/111 військова частина добровільно перерахувала на рахунок ВДВС Пустомитівського району основний борг в сумі 23900,60 грн. та 312,5 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення платіжним дорученням від 16.11.2012 року. Також у квітні 2012 року державною виконавчою службою стягнуто з рахунку військової частини А2166 1670,16 грн., а в грудні 2012 року - 3530,66 грн. Таким чином апелянт вважає, що заборгованість перед позивачем повністю погашена. Крім того, стверджує, що прострочення виконання грошового зобов'язання по договору № 313-33 від 28.02.2007 року виникло внаслідок втрати стягувачем наказу господарського суду Львівської області № 26/112 від 03.09.2009 року, внаслідок чого видано його дублікат.

Сукупність зазначених обставин апелянт вважає достатніми підставами для скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового про відмову у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи це тим, що рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання, яке не виконано боржником належним чином, та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

В судовому засіданні 23.04.2013 року представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, покликаючись на обставини, зазначені у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 02.06.2009р. у справі №26/112 позов задоволено повністю та стягнуто з Військової частини А 2166 на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 6 філії „Дирекція первинної мережі Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком" - 23 900 грн. 60 коп. основного боргу, 1 953 грн. 74 коп. пені, 2 554 грн. 14 коп. інфляційних втрат, 404 грн. 81 коп. - 3% річних, 288 грн. 13 коп. державного мита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Всього 29 413,92 грн.

Згідно ст.4-5 ГПК України постанови господарського суду є обов'язковими для виконання на всій території України.

Господарським судом Львівської області на виконання вищевказаного рішення видано наказ від 3 вересня 2009 року.

8 вересня 2009 року за заявою № 2662 судовий наказ №26/112 від 03.09.2009р. скеровано на примусове виконання у ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області (а.с.12).

Згідно ухвали господарського суду Львівської області від 16.01.2012 р., суд видав дублікат наказу від 03.09.2009р. по справі № 26/112, який було знову скеровано на виконання у ВДВС Пустомитівського РУЮ.

З матеріалів справи вбачається, що боржником повернуто частинами всю суму заборгованості за рішенням суду від 02.06.2009р. у справі №26/112, однак з простроченням. Лише 13 квітня 2012 року ВДВС Пустомитівського РУЮ перераховано стягувачу частину боргу в сумі 1670,16 грн, що підтверджується банківською випискою від 12.04.2012р. (а.с. 15). Решту боргу в розмірі 27 743,76 грн перераховано виконавчою службою 20 грудня 2012 року, що підтверджується банківською випискою від 16.10.2012р. (а.с. 16).

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо посилання відповідача на відсутність коштів на оплату боргу у зв'язку з тим, суд зазначає, що згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відсутність коштів, специфіка джерел фінансування боржника не звільняє його від виконання своїх зобов'язань.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язанийсплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних відпростроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно постанови Верховного суду України від 04.07.2011р. про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 16.02.2011р. у справі №13/210/10: наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

У своїй апеляційній скарзі відповідач покликався на те, що наказ господарського суду Львівської області № 26/112 від 03.09.2009 року, виданий на виконання рішення суду від 02.06.2009р. у справі №26/112, було втрачено та видано дублікат цього наказу і внаслідок цих обставин виникло прострочення виконання грошового зобов'язання по договору № 313-33 від 28.02.2007 року.

Однак господарський суд першої інстанції у своєму рішенні від 05.03.2013р. у справі № 914/321/13-г цілком слушно вказав, що не заслуговує на увагу суду твердження відповідача, що рішення ним не виконувалось, оскільки наказ був втрачений державним виконавцем. Боржник знав про заборгованість і зобов'язаний був самостійно виконати судове рішення без примусового виконання, однак цього не зробив. Втрата судового наказу не могла призвести до виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання по договору.

Таким чином, господарський суд Львівської області у своєму рішенні від 05.03.2013р. у справі № 914/321/13-г законно та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 3 101,55 грн - інфляційних витрат та 2058,63 грн - 3% річних від простроченої суми, зважаючи на прострочення відповідачем виконання своїх грошових зобов'язань за договором.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервіс - Галичина" залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на скаржника.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2013р. у справі № 914/321/13-гзалишити без змін, апеляційну скаргу Військової частини А 2166, с. Липники, Пустомитівський район, Львівська область,від 21.03.13 року - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 29.04.2013 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Костів Т. С.

Суддя Малех І.Б.