Рішення № 31011061, 24.04.2013, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/550/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

24 квітня 2013 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області

в складі:

головуючого судді Залеської А.О.

з участю секретарів: Руденко О.М., Тітрової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав - Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства», третя особа: Переяслав-Хмельницька міська рада Київської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до суду і просить стягнути із відповідача 126 231,36 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме: за період з 12 жовтня 2011 року по 11 грудня 2012 року. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 11 жовтня 2011 року розпорядженням Переяслав-Хмельницького міського голови його було звільнено з посади начальника КП «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства». Це звільнення рішенням апеляційного суду Київської області від 13 березня 2012 року визнано незаконним, а розпорядження Переяслав-Хмельницького міського голови скасовано, однак фактичне поновлення позивача на посаді відбулось 12 грудня 2012 року на підставі розпорядження голови Переяслав-Хмельницької міської ради від 4 грудня 2012 року.

Представник відповідача КП «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства» - ОСОБА_2 суду пояснила, що позивач, за той час, коли розглядався спір про звільнення та до фактичного його поновлення на посаді отримував допомогу по безробіттю та заробітну плату з іншого місця роботи. Розрахунків заробітної плати за час вимушеного прогулу, які б були зроблені у відповідності до чинного законодавства, позивач суду не надав, а тому визначена у позові сума є необґрунтованою. Крім цього представник просив суд при вирішенні спору застосувати встановлені ст. 233 КЗпП України строки для звернення до суду з відповідними вимогами, посилаючись на те, що від дня винесення рішення суду про поновлення його на посаді, а саме з 13 березня 2012 року до моменту предявлення цього позову минув майже один рік.

Представник третьої особи: Переяслав-Хмельницької міської ради ОСОБА_3 також не визнав позовні вимоги з тих підстав, що й представник відповідача. Додатково звернув увагу суду, що довідка про заробітну плату від 02.04.2013 р. за підписом начальника ВУКГ ОСОБА_1 містить сумнівні відомості про розмір заробітної плати позивача за останні два місяці, що передували його звільненню. В порівняння представник надав суду копію довідки від 31 жовтня 2011 року, яка відповідає оригіналу, що міститься в матеріалах судової справи про звільнення ОСОБА_1

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

З копії трудової книжки (а.с.30-36) вбачається, що позивач ОСОБА_1 за розпорядженням голови Переяслав-Хмельницької міської ради № 212/7-09 від 11 жовтня 2011 року був звільнений з посади начальника КП «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства», а 04 грудня 2012 року розпорядженням міського голови № 247/7-09 він був поновлений на роботі з 11 жовтня 2011 року

Підставою для поновлення позивача на посаді стало рішенням Апеляційного суду Київської області від 13 березня 2012року, яким скасоване рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 27 грудня 2011 року та частково задоволено позов ОСОБА_1 до Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, а саме: визнано незаконним та скасовано розпорядження Переяслав-Хмельницького міського голови №212/7-09 від 11 жовтня 2011 року щодо дострокового розірвання контракту з начальником комунального підприємства Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства ОСОБА_1 та звільнення його з підстав передбачених п.8 ст.36 КЗпП України з 11 жовтня 2011 року, а також поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника комунального підприємства Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства з 12 жовтня 2011 року. В решті позовних вимог відмовлено (а.с.3-4).

Наказом №448-к від 12 грудня 2012 року начальника комунального підприємства Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства, на виконання розпорядження Переяслав-Хмельницького виконавчого комітету міської ради від 04 грудня 2012 року за №247/7-09, скасовано наказ №257-к від 12.10.2011 року Про розрахунок з ОСОБА_1І. (а.с.5, 6).

З листа, наданого на запит суду інженером по кадрам КП Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства слідує, що ОСОБА_1 після поновлення його на роботі приступив до виконання своїх обовязків з 12 грудня 2012 року (а.с.29).

Таким чином, у трудових відносинах між КП Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства та ОСОБА_1 мав місце вимушений прогул, що виник у звязку з незаконним звільненням останнього, який тривав з 12 жовтня 2011 року до 13 березня 2012 року, тобто до дня ухвалення апеляційним судом рішення про поновлення його на посаді, а також - вимушений прогул, що виник внаслідок затримки повноважного органу виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, який тривав з 13 березня 2012 року до 11 грудня 2012 року.

За загальним правилом, визначеним в ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тривалість якого визначається часом розгляду заяви про поновлення на роботі, але не більше як за один рік.

Оскільки рішенням апеляційного суду Київської області від 13 березня 2012 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді начальника КП Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства, а вимоги про стягнення з Переяслав-Хмельницької міської ради середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишені судом без задоволення з підстав не зазначення стороною у справі КП Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства, з яким позивач перебуває в трудових відносинах, суд вважає, що питання виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишилось не вирішеним.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місці, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права.

ОСОБА_1 дізнався про невирішення судом питання виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу 13 березня 2012 року, тобто: у день ухвалення Апеляційним судом Київської області рішення про поновлення його на роботі.

За таких обставин, суд вважає, що саме з 13 березня 2012 року розпочався перебіг трьохмісячного строку для звернення до суду з вимогами про стягнення з КП Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства середнього заробітку за час вимушеного прогулу, внаслідок незаконного звільнення з посади.

Як вбачається із правових позицій Верховного Суду України, що викладені у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06 листопада 1992 р. № 9, встановлений ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду застосовується незалежно від заяви сторін. Якщо тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

З вищевказаним позовом ОСОБА_1 звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду лише 25 лютого 2013 року, тобто після спливу, встановленого законом трьохмісячного строку та не подав суду заяви про поновлення цього строку, не повідомив суд про поважність причин його пропуску, що є підставою для відмови в задоволенні вимог в частині виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що тривав з 12 жовтня 2011 року до 13 березня 2012 року.

Разом з цим, позовні вимоги в частині оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З наказу Переяслав-Хмельницького районного дорожнього управління від 20 січня 2012 року за №5-ВК, вбачається, що ОСОБА_1 призначений на посаду начальника філії Переяслав-Хмельницького рай ДУ з 20 січня 2012 року (а.с.30).

З наказу Переяслав-Хмельницького районного дорожнього управління від 10 грудня 2012 року за №26-К, вбачається, що ОСОБА_1 звільнений з посади начальника філії Переяслав-Хмельницького рай ДУ в звязку з переведенням у виробниче управління комунального господарства м.Переяслав-Хмельницький (а.с.31).

Таким чином ОСОБА_1 в період вимушеного прогулу, повязаного з невиконанням судового рішення про поновлення його на роботі, працював на посаді начальника філії Переяслав-Хмельницького рай ДУта отримував заробітну плату.

Як встановлено в судовому засіданні, фактичне поновлення ОСОБА_1 на посаді відбулось 12 грудня 2012 року (а.с.29). З цього час у нього виникло право на звернення до суду з заявою про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення суду (вимушеного прогулу), що передбачено статтею 236 КЗпП України.

Відповідно до положень ст. 124 Конституції України, судові рішення є обовязковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.5 ст. 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

В суді не встановлено поважних причин затримки виконання рішення Апеляційного суду Київської області Переяслав-Хмельницькою міською радою Київської області.

Тривале невиконання рішення суду мало наслідком вимушений прогул позивача, який тривав з 13 березня 2012 р. по 11 грудня 2012 р.

На підставі довідки філії «Переяслав-Хмельницького райДУ» судом встановлено, що ОСОБА_1 за місцем нової роботи нараховано за цей період заробітну плату в сумі 49879, 39 гривень.

Відповідно до абз.2,3 п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 року, при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи, який працівник мав в цей час.

У випадку стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, у звязку з незаконним звільненням, невиконанням рішення про поновлення на роботі, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 1995 р. № 100.

Відповідно до п.8 цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Суд визнає не належним доказом довідку КП Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства про заробітну плату ОСОБА_1 від 02.04.2013 р., оскільки заробітна плата за 3 квартал в довідці сумарно перевищує дані, які містяться в довідці Переяслав-Хмельницькою ОДПІ від 28.03.2013 р. (а.с.23, 28)

Також неналежним доказом є довідка КП Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства від 19.02.2013 р. про заробітну плату начальника ВУКГ з 12.10.2011 року по 12.12.2012 року, оскільки вона містить не персоніфіковану інформацію та не є розрахунком середнього заробітку (а.с.7).

Здійснюючи розрахунок середньої заробітної плати ОСОБА_4 суд береза основу довідку про його заробітну плату від 31 жовтня 2011 р.- за серпень, вересень 2011 року, тобто за два місяці, які передували звільненню позивача (а.с. 47). Ця довідка містить відомості, які не суперечать довідці Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 28.03.2013 р., її оригінал подавався позивачем у справі про поновлення на роботі та перевірений судом.

Середньоденна заробітна плата позивача становила 374, 68 грн. (15736,54 грн. - сума заробітку за два місяці, поділено на 42 кількість фактично відпрацьованих днів за два місяці).

Середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу у звязку з невиконанням рішення про поновлення на роботі - з 13 березня 2012 р. по 11 грудня 2012 р., склав 70814,52 грн. (374,68 грн середньоденна заробітна плата, помножена на 189 кількість робочих днів за період вимушеного прогулу)

Взявши до уваги, те що в період вимушеного прогулу ОСОБА_1 працював і отримував заробітну плату, суд вважає, що позивачу підлягає виплаті частина втраченого середнього заробітку, з врахуванням заробітної плати, яку він отримав у філії "Переяслав-Хмельницького райДУ" в період березня-грудня 2012 р.

Таким чином, за підрахунками суду КП Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства повинно виплатити позивачу 20935,13 гривень (70814,52 грн. 49879,39 грн.)

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову ОСОБА_1 в задоволенні його вимог в частині, що стосуються оплати вимушеного прогулу, повязаного з розглядом його позову про поновлення на роботі, у звязку з пропуском встановленого ст. 233 КЗпП України строку на звернення до суду з такими вимогами. Разом з цим, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, що стосуються оплати вимушеного прогулу, повязаного з затримкою виконання рішення про поновлення на роботі, зарахувавши у розрахунковий період заробіток за місцем нової роботи позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. ч.1 ст. 233, ч.2 , 5 ст. 235, ст. 236 КЗпП України, Постановою Пленуму ВСУ Про практику розгляду судами трудових спорів від 6 листопада 1992 р. № 9, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 2 лютого 1995 р. № 100, а також керуючись ст. 10, 57-62, 88, 212 215 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства» (м. Переяслав-Хмельницький, вул. Солонці, 1, ідентифікаційний код: 05473594, р/р 26000060861144 в ПАТ КБ «Приватбанк» Київська філія, МФО 321842) ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) - 20935 (двадцять тисяч девятсот тридцять пять) гривень 13 копійок.

Стягнути з Комунального підприємства «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства» на користь держави судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев"ять) гривень 40 копійок.

В решті частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_5