Ухвала суду № 31005238, 26.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2013 р. Справа № 37870/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Губач Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельський житлово-будівельний комбінат» до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішення від 27 вересня 2010 року №0000322300/0 та №0000332300/0,-

В С Т А Н О В И Л А:

26.10.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішення від 27 вересня 2010 року №0000322300/0 та №0000332300/0.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем за результатом документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2009 року встановлено порушення пп.5.3.9 п.5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також пп.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», складено акт від 09 вересня 2010 року. На підставі даного акту прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.09.2010 року №0000322300/0, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 9231 794,00 грн. (в тому числі 4615897,00 грн. за основним платежем та 4615897,00 грн. штрафних санкцій) та №0000332300/0, яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) у сумі 6694020,00 грн. (з них 4462680,00 грн. за основним платежем та 2231340,00 грн. штрафних санкцій) у зв'язку із не підтвердженням розрахунковими та іншими документами валових витрат та податковими накладними та митними деклараціями -податкового кредиту. Вважає, що дані податкові - повідомлення рішення неправомірні та такі які підлягають скасуванню, оскільки порушення зазначені в акті перевірки є надуманими та безпідставними.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції від 27 вересня 2010 року №0000322300/0 та №0000332300/0.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що не погоджуються з висновком про те, що проведена ними перевірка здійснена з порушенням встановленого порядку її проведення.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Мельничук М.В. надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що у листі від 17 травня 2010 року № 4462/23-121, адресованому позивачу та на який посилається Ковельська МДПІ у письмовому запереченні проти позову, остання не вказала, які конкретно документи та за якими зобов'язаннями, стосовно яких показників податкової декларації (її вид, період) необхідно підтвердити. Таким чином, відповідач не мав інформації та даних для проведення невиїзної перевірки, а тому перевірка проведена без правових підстав, а відповідач при цьому діяв не у спосіб, визначений законом.

Наведене вище свідчить, що проводячи невиїзну документальну перевірку відповідач порушив встановлений порядок її проведення: умови та обставини, вказані в п.2.3 розділу 2 наказу № 355, відсутні.

Крім того, не дивлячись на зазначений в листі податкової інспекції від 12.08.2009 року № 7593/25-004 період проведення (з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2009 року) документальна невиїзна перевірка проведена за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2009 року.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ «Ковельський ЖБК» зареєстроване рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради від 19 травня 2005 року та з 24 травня 2005 року перебуває на обліку в Ковельській МДПІ, що підтверджується п.п.2.3 -2.4 акту перевірки та не заперечується представниками сторін.

З 02 по 09 вересня 2010 року Ковельською МДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства позивача за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 09 вересня 2010 року №621/23-33502868 (а.с.15), яким було встановлено порушення пп.5.3.9 п.5.3 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон N 334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4 615 807,00 грн., в тому числі за друге півріччя 2007 року на 1 406 002,00 грн., за 2008 рік на 2 680 551,00 грн., за перше півріччя 2009 року на 529 344,00 грн., а також пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97- ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4 462 680,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27 вересня 2010 року №0000322300/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 9 231 794,00 грн., де 4 615 897,00 грн. - основний платіж та 4 615 897,00 грн. - штрафні санкції (а.с.13), та №0000332300/0, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 6 694 020,00 грн. де 4 462 680,00 грн. - основний платіж та 2 231 340,00 грн. - штрафні санкції (а.с.14), посилаючись на вказані вище норми закону.

Підставою для визначення податкових зобов'язань стало ненадання платником податків (позивачем) документів бухгалтерського обліку на підтвердження складу валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України від 04 грудня 1990 року N 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон N 509-ХІІ).

Відповідно до ст.11 Закону N 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Порядок та підстави проведення невиїзної документальної перевірки та дії відповідних підрозділів органів ДПС визначено розділом 2 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27 травня 2008 року N 355 (далі - наказ № 355).

Так зокрема, відповідно до п.2.3 розділу 2 наказу № 355 невиїзні документальні перевірки можуть проводитися посадовими особами органу ДПС з письмового дозволу керівника (заступника керівника) органу державної податкової служби (ДПС) про проведення перевірки за наявності таких обставин: у разі надходження від платника податків на запит органу ДПС пояснень та документів, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки (в тому числі і з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків); у разі надходження до органу ДПС після проведення планової та позапланової виїзної перевірки платника податків щодо дотримання ним вимог податкового законодавства матеріалів перевірок інших суб'єктів господарювання з питань правових відносин з платником податків, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС; у разі надходження до органу ДПС у встановленому порядку інформації та даних, що свідчать про окремі порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС; в інших випадках, передбачених законодавством.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що для її проведення необхідна сукупність обставин: дозвіл (резолюція) керівника органу ДПС; письмовий запит органу ДПС з конкретних питань (щодо відомостей, отриманих від особи, що мала правові відносини з платником податків, або матеріалів планових чи позапланових перевірок інших суб'єктів господарювання з питань правових відносин з платником податків; наявність пояснень платника податків та документів, достатніх для проведення перевірки; наявність даних, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства.

Відповідно до п.2.4 наказу № 355 невиїзна документальна перевірка проводиться у приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), документів, наданих платником податків або отриманих від контролюючих, правоохоронних та інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку.

В акті перевірки (а.с. 18) вказано, що дана перевірка проводиться на підставі декларацій з податку на прибуток, з ПДВ та інших відомостей комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу та документів, пов'язаних із нарахуванням і сплатою податків, отриманих від правоохоронних та інших органів державної влади. Проте відповідачем не надано суду жодних матеріалів, які б свідчили про наявність до початку проведення перевірки інформації про порушення ТзОВ «Ковельський ЖБК» вимог податкового законодавства та наявність, крім податкових декларацій, документів, достатніх для її проведення (матеріали зустрічних перевірок, документів, отриманих від правоохоронних та інших органів тощо).

На підставі аналізу змісту акта невиїзної документальної перевірки від 09 вересня 2009 року встановлено, що висновки про порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 Закону № 334/94-ВР та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР ґрунтуються лише на припущеннях. Так відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Згідно з пп. 7.4.5 п.7.4 Закону № 168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Зі змісту акта перевірки від 09 вересня 2010 року зрозуміло, що податковий кредит, відображений у деклараціях, знято відповідачем у кожному місяці у повному обсязі; щодо розбіжностей між показниками валових витрат за даними платника податків та податкового органу останнім не надано розрахунки, яким чином ним визначено суму завищення валових витрат за окремими рядками податкової звітності, хоча судом для надання відповідачем обґрунтованих пояснень та відповідних розрахунків оголошувалася перерва у розгляді справи.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що податкова інспекція, маючи реєстри виданих та отриманих податкових накладних підприємства (додатки до декларацій з ПДВ), мала можливість при потребі здійснити перевірку податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача за контрагентами останнього та у разі наявності розбіжностей використати надані Законом N 509-ХІІ повноваження та провести позапланову виїзну чи невиїзну документальну перевірку уже за конкретними фактами порушень та на підставі зібраної інформації.

Крім того, чинним законодавством передбачені заходи реагування, якщо платник податків не допустив до проведення перевірки посадових осіб контролюючого органу, який мав законні підстави для її проведення, а також у разі виявлення факту не ведення обліку або неналежного ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку, відсутності бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку.

Відповідач, всупереч встановленому порядку, відреагував шляхом проведення невиїзної документальної перевірки позивача, не маючи у своєму розпорядженні будь-яких документів для аналізу та порівняння показників податкових декларацій.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки висновки відповідача про не підтвердження валових витрат та податкового кредиту ТзОВ «Ковельський ЖБК» є передчасними, а відтак податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції, визначені згідно з розрахунком - безпідставними.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року у справі №2а-2833/10/0370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І.Запотічний