Постанова № 31003970, 25.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року Справа № 107050/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.,

з участю секретаря судових засідань Дембіцької Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.08.2011 року по справі за позовом Спеціалізованого ремонтно-будівельного приватного підприємства "Ліфткомплект" до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання протиправними дій та нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Спеціалізоване ремонтнобудівельне приватне підприємство "Ліфткомплект" звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську про визнання протиправним дій щодо проведення позапланової виїзної перевірки та нечинними податкових повідомлень-рішень від 20.07.2011 року за №0000862301 та №0000872301.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що податковим органом було необгрунтовано збільшено валові витрати та податковий кредит по господарських операціях СРПП "Ліфткомплект" з ТОВ «Комерційне підприємство «Будріал ЛТД», оскільки на момент вчинення господарських операцій відомості про вказаного контрагента знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та останній був зареєстрований платниками податку на додану вартість. При цьому, валові витрати та податковий кредит сформовані відповідно до вимог п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року у зв'язку з виконанням контрагентом підрядних робіт. При цьому, понесені валові витрати та сформований податковий кредит підтверджуються первинними, розрахунковими документами та податковими накладними. Окрім цього, позивач вважає, що відповідач безпідставно видав оскаржувані податкові повідомлення-рішення, так як позивач нікчемних правочинів не укладав, здійснював діяльність спрямовану на реальне настання правових наслідків.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.08.2011 року задоволено позовні вимоги частково, а саме визнано нечинними та скасувано оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а в решті позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та прийняти рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

При цьому, апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема, зазначає, що підприємством відображено в податковій звітності з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість результати господарських операцій по нікчемних правочинах, вчиненими з ТОВ «Комерційне підприємство «Будріал ЛТД». Згідно з відповідями, отриманими контролюючими установами за місцем реєстрації товариства встановлено, що вказаний контрагент не звітується до податкових інспекцій та місцезнаходження встановити не можливо. Тому правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених в них, мають на меті штучне формування для СРПП "Ліфткомплект" валових витрат та податкового кредиту і в силу ст.ст.203, 215, 228 ЦК України є нікчемними.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціалізоване ремонтнобудівельне приватне підприємство "Ліфткомплект" 26.05.2004 року зареєстровано виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, 09.06.2004 року взято на податковий облік та в перевіряє мий період було платником податку на додану вартість.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 07.07.2011 року по 13.07.2011 року працівниками ДПІ у м. Івано-Франківську проведено документальну позапланову виїзна перевірка СРПП "Ліфткомплект" з питань взаєморозрахунків з ТОВ «Комерційне підприємство «Будріал ЛТД» за період з 01.06.2008 року по 30.09.2009 року.

За наслідками перевірки відповідачем 14.07.2011 року складено акт № 5729/231/32873492, яким встановлено, що підприємство порушило п. 1.9, 1.21 ст. 1, ст.с. 3, 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2., п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2, п. 11.3 ст.11 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 220179 грн. та пунктів 1, 4, ст. 1, ст.ст. 3, 4, підпунктів а, б, в, п. 6.4, п. 6.5, ст. 6 та ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 176143 грн.

За наслідками розгляду акту перевірки податковим органом 20.07.2011 року винесено податкові повідомлення-рішення за №0000862301, яким підприємству збільшено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 275224 грн., в тому числі основного платежу в сумі 220179 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 55045 грн. та за №0000872301, яким збільшено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 227179 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 176143 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 44036 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що з метою підтвердження факту виконання робіт та розрахунків, отримання інформації щодо кількості працівників, які перебували у трудових відносинах із товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Будріал ЛТД» та засвідчених копій установчих документів, відповідачем направлено запит до ДПІ у Печерському районі м. Києва, згідно якого надано відповідь про те, що всі бухгалтерські документи у контрагента позивача були вилучені 30.03.2009 року. При проведенні обстеження встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Будріал ЛТД» та її службові особи відсутні, як за своєю юридичною адресою, так і за фактичною адресою.

Аналізуючи приписи ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999 року, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року необхідно вказати, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинного документа та податкової накладної, що підтверджують понесені підприємством валові витрати та сформований податковий кредит. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції вчиненні підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

Суд встановив, що за договорами підряду №143 від 02.06.2008 року, №179 від 04.11.2008 року та №180 від 03.12.2008 року, №183 від 02.03.2009 року СРПП "Ліфткомплект", як замовник доручає, а підрядник - ТОВ «Комерційне підприємство «Будріал ЛТД» бере на себе зобовязання на проведення робіт з капітального ремонту ліфтового обладнання, по наладці ліфтів з релейною і електронною станцією управління, монтажу металевих конструкцій та монтажу ліфтового обладнання. Згідно пункту 4.1 даного договору, замовник зобовязується прийняти виконані роботи підрядником по акту прийому передачі після повного їх виконання та провести оплату за виконані роботи, а підрядник в свою чергу зобовязується якісно і в установлений термін виконати передбачені договором роботи та провести здачу виконаних робіт по акту прийомупередачі після повного їх виконання. Пунктом 3.2 договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються на основі актів виконаних робіт.

Обставини щодо виконання робіт, обумовлених в договорах, відображено в актах приймання виконаних підрядних робіт (типова форма КБ -2В 11), які відповідають вимогам, встановленим Держкомстатом України, Держкомбуду України і розрахунок між господарюючими суб»єктами проведено у безготівковій формі в сумі 1056856,97 грн.

Вартість названих підрядних робіт та відповідно податок на додану вартість, що припадає на їх вартість, позивачем віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту.

Стаття 11 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документа, встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999р.. Згідно з цими вимогами документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується податковим органом в акті перевірки, витрати та податковий кредит сформовані СРПП "Ліфткомплект" по господарських операціях, вчинених з ТОВ «Комерційне підприємство «Будріал ЛТД», що підтверджуються накладними, податковими накладними та корінцями прибуткових касових ордерів. Пред'явлені до перевірки та надані позивачем суду вищевказані документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999р. та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-ІV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР реєстрація платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

При цьому, згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

На момент вчинення господарських операцій СРПП "Ліфткомплект" з ТОВ «Комерційне підприємство «Будріал ЛТД» відомості про вказаного контрагента знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та не заперечуються податковим органом в акті перевірки від 11.06.2009 року №733/23-400/05433703.

Також на момент вчинення оспорюваних господарських операцій контрагент позивача був в установленому порядку зареєстрованим платником податку на додану вартість з правом складання податкових накладних.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що господарські операції вчинені СРПП "Ліфткомплект" з ТОВ «Комерційне підприємство «Будріал ЛТД» підтверджуються належними чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку і підстав для їх неврахування при проведенні перевірки у податкового органу не було.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як вбачається з акту перевірки, підприємство у перевіряє мий період декларувало прибутковий результат від здійснення фінансово-господарської діяльності та сплачувало до бюджету відповідний податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість.

Аналізуючи обставини справи та положення ст.ст.203, 215, 228 ЦК України суд першої інстанції вірно встановив, що у посадових осіб ДПІ у м. Івано-Франківську відсутні підстави для визнання нікчемними правочинів, укладених СРПП "Ліфткомплект" з ТОВ «Комерційне підприємство «Будріал ЛТД».

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога п. 1.4 ст. 1 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Наведене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" № 3991/03 Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахування наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального права.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Виходячи із системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України такий спосіб захисту як вимога визнання акту нечинним може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів.

Відмінність між встановленням судом протиправністю акту індивідуальної дії, яким є податкове повідомлення - рішення, та нормативно-правових актів є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами.

У разі визнання протиправним індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

З урахуванням викладеного, способом захисту при оскарженні податкового повідомлення - рішення є визнання його судом протиправним.

Однак, при винесенні постанови від 22.08.2011 року судом першої інстанції помилково застосовано норму процесуального права, зокрема ч.2 ст. 162 КАС України.

Тому, оскаржену постанову суду слід змінити, зазначивши, що оспорювані податкові повідомлення-рішення слід визнати протиправним і скасувати.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, ч.2 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207, 254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську - задовольнити частково.

Змінити постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.08.2011 року у справі № 2а-2488/11 змінивши в резолютивній частині цієї постанови слова «визнати нечинним» на слова «визнати протиправним».

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.П. Сапіга

Судді : Р.Б. Хобор

І.О. Яворський

Повний текст виготовлено 25.04.2013 р.