Ухвала суду № 31000494, 11.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 року м. Київ К-38454/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Приходько І.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.02.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010

у справі № 2а-4050/08/4

за позовомДержавного підприємства «Євпаторійський морський торгівельний порт»доДержавної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Кримпровизнання нечинними податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкційВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Євпаторійський морський торгівельний порт» (далі по тексту - позивач, ДП «Євпаторійський морський торгівельний порт») звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Євпаторії) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0002691701/0 від 15.08.2008, №0001452302/0 від 15.08.2008 та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000222200/0 від 15.08.2008, №0080692303 від 15.08.2008, №0080682303 від 15.08.2008.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.02.2010, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010, позов задоволено частково. Визнано частково протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.08.2008 №0002691701/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у розмірі 148,94 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 297,88 грн., визнано частково протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.08.2008 №0001452302/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 9800,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8144,80 грн., визнано протиправним і скасовано рішення №0000222200/0 від 15.08.2008 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до на суму 3953,45 грн., визнано протиправним і скасовано рішення від 15.08.2008 №0080682303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 850,00 грн., визнати частково протиправним і скасовано рішення №0080692303 від 15.08.2008 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4725,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.04.2007 по 31.03.2008, за результатами якої було складено акт від 01.08.2008 №1467/23-2/01125583.

На підставі акту перевірки, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.08.2008 №0001452302/0, №0002691701/0. Крім того, відповідачем було прийняті рішення від 15.08.2008 №0080692303, №0080682303, №0000222200/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.08.2008 №0001452302/0.

Згідно із актом перевірки, позивачем до складу валових витрат зайво віднесено суму попередньої сплати постачальникам товарів, послуг, робіт, які не є платниками податку на прибуток, зокрема, проведено передоплату таким підприємствам: ТОВ «Альянс консультаційні послуги» - за платіжним дорученням від 04.04.2007 на суму 700,00 грн.; ПП ЮА «Бізнес-право-захист» - за платіжним дорученням від 10.07.2007 на суму 39200,00 грн.; ПП «Електропила» - за платіжними дорученнями від 20.09.2007 на суму 515,00 грн., від 26.10.2007 та від 12.10.2007 на суму 6572,00 грн.; ТОВ «Парус-ИТ» - за платіжним дорученням від 08.01.2008 на суму 1692,00 грн.; Державний бюджет України - за платіжним дорученням від 03.03.2008 на суму 118,00 грн.; КГА УКЦ Мінагропром - за платіжним дорученням від 28.03.2008 на суму 2862,00 грн., в результаті чого встановлено завищення валових витрат, зокрема у І півріччі 2007 року у сумі 700,36 грн., 9 місяців 2007 року 40415,00 грн., 2007 рік 43272,11 грн., І квартал 2008 року 876,91 грн. (всього 44149,05 грн.).

Згідно із п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є: а) нерезидентами; б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у ст. 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у п. 7.2 ст. 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Будь-яка особа, визначена абз. "б" цього підпункту, зобов'язана при укладенні договору з платником податку за його вимогою зазначати у такому договорі про те, що така особа має статус платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом. Якщо така особа не зазначає у такому договорі про такий статус або якщо товари (послуги) надаються без укладення письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових витрат покупця вважається, що такі товари (послуги) були надані особами, звільненими від оподаткування цим податком. Якщо особа, яка не має статусу платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом, зазначає у договорі, що вона є таким платником податку, то вважається, що така особа умисно ухиляється від оподаткування у розмірі отриманого нею авансу (попереднього платежу). При цьому платник податку - покупець товарів (послуг) не несе відповідальності за збільшення валових витрат, здійснених за датою попередньої оплати (авансування) вартості товарів (послуг) на підставі недостовірної інформації про статус платника податку, зазначеної у договорі.

З матеріалів справи вбачається, що по справі було призначено судову економічну експертизу. Згідно із висновком судового експерту документально підтверджуються висновки стосовно заниження об'єкту оподаткування в сумі 4949,00 грн. і відповідно донарахування податку на прибуток у сумі 1237,25 грн. по операціям з ТОВ «Альянс консультаційних послуг», ПП «Електропила», Державним бюджетом, ТОВ «Парус-ИТ», КГА УКЦ Мінагрополітики. Не підтверджуються висновки за актом перевірки стосовно заниження об'єкту оподаткування в сумі 39200,00 грн. і відповідно податку на прибуток на 9800,00 грн. за операціями з ПП ЮА «Бізнес-право-захист».

В дослідній частині експертного висновку вказано, що юридичні послуги, за які позивачем було перераховано ПП ЮА «Бізнес-право-захист» 39200,00 грн. за платіжним дорученням № 567 від 10.07.2007 прийняті позивачем згідно із актом прийому-передачі від 19.07.2007, тобто підприємство обґрунтовано включило до складу валових витрат у 2007 році вказану суму.

З висновку експертизи вбачається, що позивачем по справі було порушено порядок бухгалтерського обліку, оскільки станом на 31.12.2007 в бухгалтерському обліку позивача рахується дебіторська заборгованість у сумі 39200,00 грн. по розрахункам з ПП ЮА «Бізнес-право-захист», тобто порушено порядок ведення облікового регістру (відомості розрахунків із постачальниками) і не відображено первинний документ: акт прийому-передачі від 19.07.2007.

Судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції стосовно того, що підтверджень правомірності віднесення до складу валових витрат сум, сплачених ТОВ «Альянс консультаційних послуг», ПП «Електропила», державному бюджету, ТОВ «Парус-ИТ», КГА УКЦ Мінагрополітики у відповідних звітних періодах позивачем не надано, тому суд вважає правомірним визначення суми податкового зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток у розмірі 1237,25 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 15.08.2008 № 0001452302/0.

Крім того, перевіркою було встановлено завищення суми амортизаційних відрахувань за 2007 рік на 805,00 грн., заниження суми амортизаційних відрахувань за І квартал 2008 року на 8,00 грн. і завищення валових доходів на 562,00 грн. за 2007 рік.

У висновку експерта вказано про неможливість надати висновок стосовно вказаних порушень, у зв'язку із відсутністю документів бухгалтерського і податкового обліку.

Позивачем по справі не було спростовано помилковості даних висновків податкового органу не наводив, під час судового розгляду документів, які б спростовували твердження відповідача про завищення суми амортизаційних відрахувань за 2007 рік на 805,00 грн., заниження суми амортизаційних відрахувань за І квартал 2008 року на 8,00 грн. і завищення валових доходів на 562,00 грн. за 2007 рік.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 15.08.2008 № 0001452302/0 підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 9800,00 грн.

Оцінюючи правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій за даним повідомленням-рішенням колегія суддів встановила наступне.

Штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно із яким, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у п.п. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи, той факт, що було встановлено протиправність донарахування суми податкового зобов'язання за ІІІ квартал 2007 року за основним платежем у розмірі 9800,00 грн., штрафні санкцій у сумі 3920,00 грн. (9800,00 грн. х 10% х 4) застосовано безпідставно.

Крім того, відповідно до розрахунку суми штрафних (фінансових) санкцій та відомості дослідження штрафних санкцій у складі суми завищення валових витрат за ІІІ квартал 2007 року, враховується, крім іншого 46311,00 грн. У оскаржуваному податковому повідомленні суму податкового зобов'язання з цього завищення не донараховано. Разом із тим, з урахуванням даної суми визначено розмір штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з актом перевірки, заниження бази оподаткування з податку на прибуток у розмірі 46311,00 грн. за податковий період 9 місяців 2007 року, за рахунок не виключення з суми залишків товарних запасів на кінець звітного періоду тих запасів, які були використані на цілі не пов'язані із господарською діяльністю, що свідчить про порушення підприємством п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Разом із тим, в акті перевірки зазначено, що вказану помилку виправлено підприємством у декларації з податку на прибуток за 2007 рік. Отже, за вказаним епізодом донарахування позивачу суми податкових зобов'язань контролюючим органом здійснено не було, у зв'язку з цим відсутні і підстави для застосування штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за змістом якого умовою застосування штрафу є донарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання платнику податків.

Таким чином, судова колегія зазначає, що податковий орган мав право донарахувати позивачу податкове зобов'язання відповідно до вимог п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та застосувати у відповідному розмірі штрафну санкцію на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 цієї статті, однак цього зроблено не було.

За таких обставин, слід визнати такими, що застосовані з урахуванням правил, встановлених п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», лише штрафні (фінансові) санкції у сумі 475,00 грн., які пов'язані із донарахуванням суми податкового зобов'язання за 2007 рік у розмірі 1079,00 грн., та за І квартал 2008 року у розмірі 217,00 грн. (1079,00 грн. х 10% х 4) + (217,00 грн. х 10% х 2) внаслідок порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» по операціях із ТОВ «Альянс консультаційних послуг», ПП «Електропила», державним бюджетом, ТОВ «Парус-ИТ», КГА УКЦ Мінагрополітики, завищення та заниження сум амортизаційних відрахувань.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.08.2008 року №0002691701/0.

Позивач погоджується із правомірністю визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 161,34 грн. основний платіж 53,78 грн. і штрафні (фінансові) санкції 107,56 грн.

Підставою прийняття даного повідомлення-рішення в тій частині, що оскаржується, є виявлене відповідачем порушення ст. ст. 4, 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Перевіркою встановлено, що відшкодування коштів водію Слободян А.Н. здійснювалось позивачем по звітам про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, проте за відсутності звітів виконаних завдань, відсутності наказів про супроводження будь-якого робітника у відрядженні, подорожні листи до перевірки не надані, кошти під звіт на відрядження водію Слободян А.Н. не видавались.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 цього Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Обов'язки нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету відповідно до п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 Закону № 889.

Згідно з п. 17.2 «а» ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у випадку виплати платнику податку інших оподатковуваних доходів (у вигляді іншому, ніж заробітна плата) з джерелом їх походження з України нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку покладено на податкового агента.

Відповідно до п.п. «г» п.п. 4.2.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Пунктом 9.10 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено правила оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

Податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми.

Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.

Відповідно до п.п. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням положень п. 9.10 ст. 9 Закону, не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку і не відображається в його річній податковій декларації.

З матеріалів справи вбачається, що Слободян А.Н. працює у позивача на посаді водія і здійснює службові перевезення керівника підприємства. Для забезпечення службових перевезень він придбавав пально-мастильні матеріали і послуги паркування, придбані пально-мастильні матеріали оприбутковувались підприємством і списувались на витрати згідно із подорожніми листами, крім бензину, придбаного за фіскальним чеком № 3611 від 01.07.2007 у кількості 14,74 л. Компенсацію вказаних витрат позивач здійснював на підставі звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт № 149 від 11.06.2007, № 150 від 25.06.2007, № 151 від 02.07.2007.

Таким чином, працівник позивача Слободян А.Н. не витрачав грошові кошти на власні потреби, не привласнював собі отримане за угодами, по яких розрахувались коштами, в наступному відшкодованими працівнику.

З висновку експерту вбачається, що не є доходом, отриманим фізичною особою від його працедавця як додаткове благо, витрати на паливо, а також на паркування автомобіля водія легкового автомобіля начальника Євпаторійського порту, які підтверджені фіскальними чеками, подорожними листами службового легкового автомобіля і відповідно звіту на використання грошових коштів які були видані під звіт, що відображені в акті перевірки ДПІ у м. Євпаторії від 01.08.2008 №1467/23-2/01125583. Також не підтверджуються документально висновки за актом перевірки ДПІ у м. Євпаторії від 01.08.2008 №1467/23-2/01125583 щодо порушення позивачем вимог п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині не включення до складу загального місячного оподатковуваного доходу, отриманого працівником позивача від працедавця доходу у вигляді додаткового блага на суму 148,94 грн.

За даним епізодом відповідачем також визначено суму штрафних (фінансових) санкцій за пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Згідно із даною нормою у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Оскільки визнано протиправним визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 148,94 грн., то і застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 297,88 грн. порушує визначені законом умови такого застосування. За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 15.08.2008 № 0002691701/0 слід визнати протиправним і скасувати в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 446,82 грн., в тому числі за основним платежем 148,94 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 297,88 грн.

Щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000222200/0 від 15.08.2008.

В акті перевірки і запереченнях відповідача зазначено про порушення підприємством положень ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки виторг за надані послуги (відшкодування витрат за електроенергію) у сумі 6853,68 грн. надійшов із порушенням встановленого терміну у 90 днів. Вказаний висновок податкового органу пов'язаний із тим, що підприємством пред'явлені рахунки на відшкодування витрат за електроенергію споживачу ІП «Лєван Гобадзе», вказані рахунки відображені в бухгалтерському обліку по дебету рахунку 373 «розрахунки за нарахованими доходами» і кредиту рахунку 719 «інші доходи від операційної діяльності». Станом на 01.04.2008 року по бухгалтерському обліку рахується заборгованість у сумі 20848,32 грн., в тому числі 6953,68 грн. із порушенням законодавчо встановленого терміну в 90 днів.

Згідно із розрахунком пені, її нарахування пов'язано із операціями, за якими термін повернення виторгу закінчився у період з 29.07.2007 по 27.12.2007.

З матеріалів справи вбачається, що предметом господарських операцій, стосовно яких, за твердженням відповідача, у позивача утворилась дебіторська заборгованість із порушенням строку повернення виручки, є освітлення причалів порту.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»).

Договором бербоутний-чартер (змішаний) між позивачем і індивідуальним підприємством «Лєван Гобадзе» (Грузія), за яким позивач надав ІП «Лєван Гобадзе» в повне користування судно з комплектуванням екіпажем поставка та оплата електроенергії не передбачена. Разом із тим, відповідач наполягає на тому, що така поставка здійснювалась без укладання договору.

Колегія суддів встановила, що службовим розслідуванням, проведеним позивачем, встановлено, що дебіторська заборгованість за поставку електроенергії нарахована безпідставно, ІП «Лєван Гобадзе» не подавало заявок на поставку електроенергії, відсутні акти наданих послуг, тому вказану дебіторську заборгованість списано як сумнівну.

Відповідно до ст. 912 Цивільного кодексу України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Кодексом торговельного мореплавства України визначено, що за договором фрахтування судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Вищевказаним договором бербоутний-чартер (змішаний) між позивачем і індивідуальним підприємством «Лєван Гобадзе» (Грузія) (п. 4.1) передбачено, що усі витрати, пов'язані із експлуатацією судна несе позивач.

Суд вважає, що відповідач безпідставно ототожнює послуги з освітлення причалів порту із операціями поставки електроенергії, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» постачання електричної енергії це надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору, чого за даних обставин не відбувалось.

Крім того, суд звертає увагу сторін на те, що положення ст. 1 Закону № 185 стосуються саме виручки резидентів в іноземній валюті, якою у будь-якому випадку не може вважатись виручка у гривні.

При цьому положення пункту 1 Інструктивного листу Національного банку України та Кабінету Міністрів України від 26.04.93 № 19029/730, № 10046 «Щодо порядку розрахунків з країнами зони функціонування рубля», на які посилається відповідач, згідно із яким положення першого абзацу статті 7 Декрету Кабінету Міністрів від 19.02.1993 N 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» щодо використання у розрахунках між резидентами і нерезидентами іноземної валюти не розповсюджується на розрахунки з резидентами країн зони функціонування рубля, які можуть здійснюватися і в українських карбованцях, якщо це передбачено контрактами до спірних відносин застосуванню не підлягають, оскільки, по-перше, розрахунки не здійснювались із нерезидентом країни зони функціонування рубля, по-друге, розрахунки не здійснювались в українських карбованцях, по-третє, відповідач сам вказує на те, що контракт між сторонами не укладався.

З висновку експертного дослідження вбачається, що документально не підтверджується висновок за актом перевірки ДПІ у м. Євпаторії від 01.08.2008 № 1467/23-2/01125583 щодо порушення позивачем вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо порушення законодавчо встановленого терміну зарахування виручки резидентів.

За таких обставин, не встановлено визначених законом умов і підстав застосування заходів відповідальності, передбачених ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", тому рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000222200/0 від 15.08.2008 року підлягає скасуванню.

Висновки контролюючого органу пов'язані із виявленими під час перевірки порушеннями положень п. 5, 9, 10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» через те, що фіскальний звіт реєстратора розрахункових операцій № 1225 від 09.07.2007 було роздруковане о 03:10 годині, 10.07.2007, чим порушено вимогу про щоденний друк фіскальних звітних чеків, в розрахунковій книжці № 0105003833/1 відсутня дата початку її використання, крім того позивачем не надані контрольні стрічки за період з 08.04.2007 по 22.04.2007 в книзі обліку розрахункових операцій № 0105003833.

Пунктами 5, 9, 10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: 5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України; 9) щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; 10) друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 відповідно до п. 9.1 цього Порядку перед початком використання розрахункової книжки на її реєстраційній сторінці необхідно зазначити дату початку використання.

Згідно з п. 3 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі невикористання використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання.

Позивач по справі не заперечував факту відсутності дати початку використання розрахункової книжки №0105003833/1. Крім того, позивач не заперечував факту, що фіскальний звіт реєстратора розрахункових операцій №1225 від 09.07.2007 дійсно було роздруковане о 03:10 10.07.2007.

Відповідно до ст. ст. 238, 250 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Санкції, застосовані відповідачем за спірним рішенням від 15.08.2008 № 0080682303 є адміністративно-господарськими і на них поширюється правило щодо строків їх застосування, встановлене ст. 250 Господарського кодексу України.

Датами вчинення порушення правил здійснення господарської діяльності, за яке відповідачем застосовано штрафні санкції є 22.04.2007, 09.07.2007 та 22.04.2007, а спірне рішення прийнято 15.08.2008.

За таких обставин рішення про застосування фінансових санкцій від 15.08.2008 № 0080682303 прийнято із порушенням термінів застосування адміністративно-господарських санкцій, тобто більш ніж через один рік з дня порушення позивачем правил здійснення господарської діяльності, що є підставою для його скасування.

Щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 7050,00 грн. № 0080692303 від 15.08.2008.

Абзацом 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Згідно із п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Висновок про несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у сумі 1410,00 грн. податковим органом зроблено через те, що запис в книзі обліку розрахункових операцій стосовно обліку руху готівки на суму 945,00 грн. зроблено 28.04.2007, а на суму 465,00 грн.05.09.2007, проте прибуткові касові ордери виписано 04.05.2007 і 07.09.2007 відповідно.

Проте санкції, застосовані відповідачем за спірним рішенням від 15.08.2008 № 0080692303 також є адміністративно-господарськими і на них поширюється правило щодо строків їх застосування, встановлене ст. 250 Господарського кодексу України.

Датою вчинення порушення правил здійснення господарської діяльності стосовно коштів у розмірі 945,00, за яке відповідачем застосовано штрафні санкції у розмірі 4725,00 грн. є 28.04.2007 (день, коли не було оприбутковано вказані кошти), а спірне рішення прийнято 15.08.2008.

За таких обставин спірне рішення від 15.08.2008 № 0080682303 в частині застосування санкцій у сумі 4725,00 грн. прийнято із порушенням термінів застосування адміністративно-господарських санкцій, тобто більш ніж через один рік з дня порушення позивачем правил здійснення господарської діяльності.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.02.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)І.В. Приходько (підпис)М.О. Федоров

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова