Ухвала суду № 31000492, 22.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2013 року м. Київ К-34605/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Лосєв А.М. Муравйов О.В.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:Тернової Г.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2009 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 р.

у справі №2а-6015/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровий союз»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цукровий союз» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі-відповідач) про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2009 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 р., адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.03.2009 р. № 0000632350/2 та від 09.06.2009 р. № 0000632350/3, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. відшкодування сплаченого судового збору.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 30.06.2008 р., за результатами проведення якої складений акт від 31.10.2008 р. №4042/23-616-30305752.

У ході проведеної перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - платником здійснені виплати доходів нерезидентам з джерелом походження з України, у зв'язку із чим занижено податок на прибуток з доходів нерезидентів на загальну суму 424 926,01 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.11.2008 р. №0000632350/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток з доходів нерезидентів у розмірі 1 274 778,00 грн., з яких 424 926,00 грн. за основним платежем та 849 852 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами процедури адміністративного оскарження вказаного рішення, було прийнято нові, від 14.01.2009 р. №0000632350/1, від 31.03.2009 р. №0000632350/2 та від 09.06.2009 р. №0000632350/3, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та нерезидентом Agrocore Finance AG, який є резидентом Швейцарії, було укладено кредитний договір від 21.05.2007 р. №А02/2007, за умовами якого позивачем було залучено кредитні ресурси для поповнення обігових коштів та здійснення господарської діяльності за процентною ставкою Libor+7,5% річних. На виконання вимог п.1.4 глави 1 розділу I Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р. №270, зазначений кредитний договір в установленому порядку зареєстровано в ГУ НБУ по м.Києву та Київській області про що отримано Реєстраційне свідоцтво від 29.05.2007 р. №7031.

Між позивачем та нерезидентом INVB Finanz AG, який є резидентом Швейцарії, було укладено кредитні договори від 21.08.2006 р. №016/2/06, від 08.09.2006 р. №17/1/06, від 29.09.2006 р. №17/2/06, за умовами яких позивачем було залучено кредитні ресурси для поповнення обігових коштів та здійснення господарської діяльності за процентною ставкою Libor+7,5% річних. Зазначені договори також було зареєстровано в установленому порядку та отримано Реєстраційні свідоцтва від 07.09.2006 р. №5832, від 19.10.2006 р. №6013, від 19.10.2006 р. №6014 відповідно.

Між позивачем та нерезидентом Agroland Agrarhandels und Investitions GmbH, який є резидентом Австрії, було укладено кредитний договір від 23.03.2007 р. №018/1/07, за умовами якого позивачем було залучено кредитні ресурси для поповнення обігових коштів та здійснення господарської діяльності за процентною ставкою Libor+7,5% річних. Зазначений договір також було зареєстровано в установленому порядку та отримано Реєстраційне свідоцтво від 17.04.2007 р. №6823.

Судовими інстанціями було встановлено, що за період, що перевірявся, позивачем було сплачено нерезидентам проценти за користування залученими кредитними ресурсами у таких розмірах: на користь Agrocore Finance AG у сумі еквівалентній 780 268,48 грн; на користь INVB Finanz AG у сумі еквівалентній 2 408 317,28 грн; на користь Agroland Agrarhandels und Investitions GmbH у сумі еквівалентній 2 121 348,46 грн.

Факт сплати процентів підтверджено безпосередньо актом перевірки, відмітками банківської установи на реєстраційних свідоцтвах.

За змістом п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Положеннями п. 13.2 ст.13 вказаного Закону визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Крім того, згідно ст. 19 Закону України «Про систему оподаткування» встановлено, що якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору.

Як встановлено судовими інстанціями, між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою укладено Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал (ратифіковано Законом України від 10.01.2002 р. №2929-ІІІ). Згідно з п.п. (b) та (і) п.3 ст.2 зазначеної Конвенції існуючим в України податком, на який поширюється Конвенція є зокрема податок на прибуток підприємств. Порядок оподаткування процентів регулюється статтею 11 зазначеної Конвенції, при цьому п.5 ст.11 встановлено, що термін «проценти» при використанні в цій статті означає дохід від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, дохід від урядових цінних паперів і дохід від облігацій чи боргових зобов'язань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій або боргових зобов'язань. Пунктом 1 ст.11 Конвенції встановлено загальне правило згідно з яким проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись в цій другій Державі.

Аналогічно між Урядом Республіки Австрія і Урядом України укладено Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно (ратифіковано Законом України від 17.03.1999 р. №500-XIV). В статті 11 цієї Конвенції також сформульовано основне правило оподаткування процентів, згідно з яким проценти будуть оподатковуватись в країні, резидентом якої є одержувач процентів, а також виключення із загального правила.

Судова колегія погоджується із висновками судів попередніх інстанції при визначені того, що податковий орган безпідставно трактував положення вказаних Конвенцій як такі, що встановлюють обов'язок для позивача оподатковувати проценти за користування кредитом саме на території України.

Пунктом 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою КМУ від 06.05.2001 р. №470, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України визначено подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених п.5 і п.6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Аналіз наведених законодавчих приписів, а також той факт що судовими інстанціями було належним чином встановлено, що Agrocore Finance AG, INVB Finanz AG та Agroland Agrarhandels und Investitions GmbH дійсно є резидентами Швейцарії та Австрії, про що свідчать довідки, видані компетентними органами, а також той факт, що процентний дохід, отриманий по кредитним договорам був включений в оподатковуваний дохід нерезидентів відповідно до умов вказаних Конвенцій, судова колегія вбачає наявність підстав для висновку про правомірність дій позивача, а відтак обґрунтованість заявленого позову.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 р. у справі №2а-6015/09/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Лосєв А.М. Муравйов О.В.