Ухвала суду № 31000490, 22.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2013 року м. Київ К-35982/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Лосєв А.М. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2010 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 р.

у справі №2-а-28940/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердичівська фабрика морозива»

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бердичівська фабрика морозива» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2010 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 р., позовні вимоги задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.09.2008 р. №0001552301/0 та стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності сум ПДВ за травень, червень 2008 р., про що складено акт від 16.09.2008 р. №2938/23-01/35006493, яким встановлено порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168), а саме: підприємством до складу податкового кредиту травня 2008 р. включено ПДВ у сумі 4400,00 грн. з вартості транспортно - експедиційних послуг отриманих від ТОВ "Укррос-Транс" згідно податкової накладної від 31.05.2008 р. №2, без підтверджуючих первинних товарно-транспортних накладних; п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168, а саме: підприємством зайво включено до податкового кредиту травня 2005 р. суму ПДВ з вартості послуг, отриманих від ВАТ "Яготинський маслозавод" по переробці обрата згідно податкових накладних: - від 15.05.2008 р. №62 на загальну суму 7771,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 1295,25 грн.); - від 15.05.2008 р. №63 на загальну суму 57235,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 9539,25грн.), в яких не зазначена кількість обрата на переробку для виготовлення сухого знежиреного молока; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168, а саме: підприємством зайво включено до податкового кредиту травня 2005 р. суму ПДВ 3286,00 грн. з вартості сум отриманої продукції підприємства - банкрута ЗАТ "Бердичів - Холод".

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.09.2008 р. №0001552301/0, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1875,00 грн., у т.ч. основний платіж - 1442,00 грн. та 433,00 грн. - штрафної санкції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що визначення суми на яку, на думку податкового органу, відбулось заниження податку на додану вартість за червень 2008 року, відбулось з врахуванням результатів проведених попередніх перевірок, а саме: виїзної планової перевірки, результати якої викладені в акті перевірки від 21.07.2008 р. № 2118/23-01/35006493 та виїзної позапланової перевірки, результати якої викладені в акті від 21.07.2008 р. № 2120/23-01/35006493, під час яких податковим органом зменшувалась сума ПДВ платнику податку.

При цьому, встановлено, що одне із прийнятих за результатами вказаних перевірок податкове повідомлення-рішення оскаржувалося в судовому порядку, тобто податкові зобов'язання не були узгодженими.

Враховуючи викладене судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано встановлено, що податковим органом неправомірно розрахована сума відхилення від'ємного значення ПДВ у зв'язку з врахуванням податковим органом результатів попередньої перевірки, висновки якої щодо визначення зобов'язання з податку на додану вартість були скасовані в судовому порядку.

Актом перевірки встановлено, що станом на травень 2008 р. залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду позивача, з урахуванням результатів позапланової перевірки від 21.07.2008 р. №2120/23-01/35006493, становив - 241492,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що така інформація не відповідає дійсності і що відповідно до даних бухгалтерського та податкового обліку позивача залишок від'ємного значення, що підлягав включенню до складу податкового кредиту у травні 2008 р. становив - 351473,00 грн.

Таким чином, відхилення суми від'ємного значення сталося внаслідок неправомірного врахування посадовими особами контролюючого органу при визначенні суми від'ємного значення ПДВ за травень 2008 р., результатів позапланової перевірки податку на додану вартість за квітень 2008 р., викладених у акті перевірки від 21.07.2008 р. №2120/23-01/35006493.

Крім того, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про правомірність формування податкового кредиту позивачем за господарськими операціями з ЗАТ «Бердичів-Холод», ТОВ «Укррос-Транс», ВАТ «Яготинський маслозавод», оскільки право платника на податковий кредит повністю підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до пунктів 1.7, 1.8 статті 1 Закону №168, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що позивачем податковий кредит сформований у відповідності з зазначеними положеннями Закону №168, податковий кредит підтверджений відповідними податковими накладними, що виписані контрагентами зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Посилання податкового органу на той факт, що контрагенти позивача не сплатили ПДВ до бюджету за господарськими операціями із позивачем, чи визнані банкрутом, що є підставою для висновку про відсутність у позивача права на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту є помилковими з огляду на те, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 р. у справі №2а-28940/08 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Лосєв А.М. Муравйов О.В.