Ухвала суду № 31000489, 22.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2013 року м. Київ К-39315/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Лосєв А.М. Муравйов О.В.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Давискиби В.В.,відповідача:Лучинського П.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.10.2009 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 р.

у справі №2-а-3736/09/0270

за позовом Дочірнього підприємства «Вінницький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України»

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Вінницький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.10.2009 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 р., позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.02.2009 р. №0000092320/0, №0000102320/0, від 28.04.2009 р. №0000092320/1, №0000102320/1 та №0000422320/0, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останнього заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 30.09.2008 р., про що складено акт від 05.02.2009 р. №284/2320/32054743, яким встановлено порушення п.1.31 ст.1, пп.4.1.2, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.10 п.5.4, п.5.9 ст.5, пп.7.8.3 п.7.8 ст.7, пп.8.1.4 п.8.1 ст.8, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на 26 919,00 грн. та п.1.4, пп.3.1.1, п.4.1, п.4.2 ст.4, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на 3 266,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було визначено позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 717 277,00 грн., у тому числі 24 199,00 грн. - за основним платежем та 1 693 078,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.02.2009 р. №0000092320/0 та з податку на додану вартість на загальну суму 24 037,00 грн., у тому числі 3 266,00 грн. - за основним платежем та 20 771,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.02.2009 р. № 0000102320.

За наслідками адміністративного узгодження податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.04.2009 р. №0000092320/1 та №0000102320/1, аналогічні за змістом та збільшено зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3 388,00 грн., у тому числі 2 720,00 грн. - за основним платежем та 668,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2009 р. №0000422320/0.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток став висновок податкового органу про те, що останнім не включено до складу валових доходів суми доходів з інших джерел; суму коштів, наданих Державною службою автомобільних доріг України у розмірі 10 327 000,00 грн.; суму коштів, що надійшли з Державного бюджету як інші кошти спеціального фонду безпосереднього зарахування відповідно до плану використання бюджетних коштів на 2007 р. у сумі 6 575 300,00 грн., у тому числі - за півріччя 2007 р. у розмірі 320 000,00 грн., за три квартали 2007 р. у розмірі 4 835 300,00 грн., за 2007 р. у розмірі 6 575 300,00 грн. Оскільки, отримані позивачем кошти залучених кредитів у розмірі 10 327 000,00 грн. та кошти спеціального фонду Державного бюджету у розмірі 6 575 300,00 грн. використані останнім за кодом економічної класифікації 2410 «Капітальні трансферти», тому валовий дохід підприємства підлягає збільшенню на суму використаних не за цільовим призначенням коштів у період їх використання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем у 2007 р. отримані кошти надані Державною службою автомобільного транспорту України у розмірі 10 327 000,00 грн. на підставі ст.126 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та кошти Державного бюджету України у розмірі 65 875 300,00 грн. Вказані кошти виділені по коду економічної класифікації 2410 «Капітальні трансферти підприємствам» та надійшли на рахунок позивача.

При цьому позивач керувався роз'ясненнями щодо застосування економічної класифікації видатків з бюджету та роз'ясненнями щодо застосування економічної класифікації кредитування бюджету, затверджених наказом Державного казначейства України від 04.11.2004 р. №194, згідно з якими капітальні трансферти - це невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсаційних втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів. До цієї категорії включаються також трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків, акумульованих ними протягом ряду років, або таких, які виникли у результаті надзвичайних обставин. Капітальними трансфертами вважаться невідплатні, безповоротні платежі, які носять одноразовий і нерегулярний характер як для донора, так і для їх отримувача (бенефіціара).

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

У бюджеті з метою державного регулювання цін можуть передбачатися відповідні асигнування для компенсації витрат підприємств і організацій певних галузей, пов'язаних з подорожчанням сировини, матеріалів, обладнання, збільшенням інших виробничих витрат тощо, які за бюджетним законодавством є субсидіями, дотаціями (поточними трансфертами).

Дохід платника податку, одержаний з бюджету у вигляді дотацій, субсидій, є доходом з інших джерел і включається з метою оподаткування до складу його валових доходів (пп.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Щодо трансфертів, які надаються суб'єктам господарювання у цілях фінансової підтримки з метою, інших, ніж державне регулювання цін, не включаються до валового доходу платників податку.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що зазначені кошти не відповідають ознакам валового доходу платника податку, установленим п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування підприємств» і не підлягають оподаткуванню відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як доходи з інших джерел, оскільки їх одержання з бюджету прямо не пов'язане з будь-яким видом діяльності підприємства і спрямоване на реалізацію програм соціально-економічного розвитку держави, зокрема на придбання обладнання та механізмів, для ремонту і утримання автомобільних доріг.

Крім того, на звернення позивача від 12.09.2005 р. №1/1/5-10/574 податкова інспекція надала роз'яснення від 22.09.2005 р. №9121/6/15-1116 щодо оподаткування податком на прибуток коштів, які надходять з Державного бюджету за КЕКВ 2410 «Капітальні трансфери підприємствам (установам, організаціям)». Відповідно до цього роз'яснення, податковий орган вказує на те, що кошти, одержані підприємством (установою, організацією) з бюджету у вигляді капітальних трансферів, не відповідають ознакам валового доходу платника податку, встановленим п.4.1 Закону, та відповідно не підлягають оподаткуванню, оскільки одержання з бюджету капітальних трансфертів прямо не пов'язано з будь-яким видом діяльності підприємства і спрямовано на реалізацію програм соціально-економічного розвитку держави.

Аналогічне роз'яснення Державна податкова адміністрація України надала у листі від 11.05.2005 р. №8978/7/15-1117.

Також зазначено, що відповідно до пп.8.1.2 п. 8.1 ст.8 Закону амортизації підлягають витрати на придбання, самостійне виготовлення основних фондів для власного виробничого використання (власних потреб). Витрати, що здійснюються за рахунок капітальних трансфертів, фактично здійснюються за рахунок держави, а не платника податку, тому при оподаткуванні немає підстав для амортизації платником податку таких основних фондів.

Підпунктом «д» пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку таким роз'ясненням були листи ДПА України від 22.09.2005 р. №9121/6/15-1116, від 11.05.2005 р. №8978/7/15-1117.

Отже, за встановлених обставин, суди дійшли вірного висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.10.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 р. у справі №2-а-3736/09/0270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Лосєв А.М. Муравйов О.В.