Ухвала суду № 31000438, 11.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 року м. Київ К-36244/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Приходько І.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010

у справі № 2а-5764/09/1570

за позовомПриватного підприємства «Господарь»доДержавної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одесипроскасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Господарь» (далі по тексту - позивач, ПП «Господарь») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.10.2008 №0000632350/0.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2010, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010, позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.10.2008 відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів по декларації за жовтень 2006 року, за результатами якої складено акт №146/23-210/31390566, яким встановлено порушення позивачем пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зміст порушення полягав у ненадходженні суми податку на додану вартість у розмірі 241958,50 грн. від контрагента позивача до бюджету в ході здійснення господарських операцій купівлі-продажу між ними. Висновок про несплату наведеної суми податку на додану вартість до бюджету контрагентом позивача в акті перевірки здійснено на підставі того, що зустрічні перевірки цього контрагента позивача були проведені відповідними органами ДПС не в повному обсязі, тобто не всі питання, що були сформовані в запиті на проведення останніх висвітлені в довідках за наслідками зазначених перевірок, внаслідок чого у відповідача не було можливості встановити фактичну надмірну сплату зазначеної суми ПДВ позивачем. Також, в акті перевірки зроблено висновок щодо штучного формування позивачем зазначеної суму ПДВ з метою її незаконного відшкодування з держбюджету, на підставі того, що він по «ланцюгу постачання» продав виробнику автозапчастин, резиденту України, запчастини до автомобілів Китайського виробництва, а потім придбав їх назад з метою створення видимості виробництва зазначених запчастин в Україні, для подальшого їх перепродажу до Росії, так як ввіз запчастин Китайського виробництва до Росії обмежений.

На підставі вищенаведеного акта 10.10.2008 №0000632350/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року у розмірі 241958,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як на підтвердження обставин ненадходженні суми податку на додану вартість у розмірі 241958,50 грн. від контрагента позивача до бюджету в ході здійснення господарських операцій купівлі-продажу відповідач посилався лише на неналежне виконання іншим органом ДПС своїх обов'язків щодо проведення зустрічної перевірки контрагентів позивача, внаслідок якого не мається можливості встановити фактичну надмірну сплату зазначеної суми ПДВ останніми і відповідно позивачем. Однак, на думку суддів попередніх інстанцій, з обставини неналежного виконання органами ДПС своїх обов'язків щодо проведення зустрічної перевірки контрагентів позивача, жодним чином не вбачається ненадходження вищезазначеної суми ПДВ до бюджету від контрагента позивача або від нього самого. Судами вірно взято до уваги те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів такого ненадходження зазначеної суми ПДВ до бюджету, окрім припущень позивача.

Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що обставини того, що позивач по «ланцюгу постачання» продав виробнику автозапчастин, резиденту України, запчастини до автомобілів Китайського виробництва, а потім придбав їх назад з метою створення видимості виробництва зазначених запчастин в Україні, для подальшого їх перепродажу до Росії, так як ввіз запчастин Китайського виробництва до Росії обмежений, самі по собі, у відсутності даних про фактичне ненадходження сум податків до бюджету за цими операціями або про збитковість останніх, не свідчать про бажання позивача отримати з держбюджету штучно сформованої суми відшкодування ПДВ.

Окрім того, необхідно звернути увагу те, що діючим законодавством не передбачено обов'язку чи права суб'єкті господарювання щодо будь-якого контролю за додержанням податкового законодавства своїми контрагентами, що створює для них певні труднощі у доказуванні відсутності порушень ними податкового законодавства.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено обставин порушень позивачем податкового законодавства, тому позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)І.В. Приходько (підпис)М.О. Федоров

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова