Ухвала суду № 31000437, 22.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2013 року м. Київ К-39868/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Лосєв А.М. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 р.

у справі №2а-4611/10/1870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе

до Державної податкової інспекції в м.Суми

та Головного управління Державної казначейства у Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ,

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м.Суми та Головного управління Державної казначейства у Сумській області (далі - відповідачі) про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 р., позовні вимоги задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.04.2010 р. №0000482306/0/28164; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7278,44 грн. та 76,18 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Позивачем 20.01.2010 р. та 19.02.2010 р. подано до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість разом з розрахунками суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2009 р. та січень 2010 р.

Працівниками податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2009 р. та січень 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувався у період серпня, грудня 2008 р., лютого, квітня, травня, серпня, жовтня, листопада, грудня 2009 р., про що складено довідку від 11.03.2010 р. №1627/23-6/05747991, висновками якої підтверджено відображене позивачем у декларації за грудень 2009 р. бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок у сумі 11251050,00 грн. та у декларації за січень 2010 р. бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок у розмірі 13192419,00 грн. При цьому, зазначено, що при отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку позивача, керівником податкового органу може бути вжито заходів щодо проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

У подальшому, працівниками контролюючого органу проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2009 р. та січень 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувався у період серпня, грудня 2008 р., лютого, квітня, травня, серпня, жовтня, листопада, грудня 2009 р., про що складено акт від 13.04.2010 р. №2965/23-6/05747991/77, яким встановлено порушення позивачем вимог п.10.2 ст.140, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2009 р. на 1757,42 грн. та січень 2010 р. на 5521,02 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення контролюючим органом суми бюджетного відшкодування стало непідтвердження заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість, оскільки у перевіряємому ланцюгу постачальників товару позивачу, не виявлено факту надмірної сплати до бюджету податку на додану вартість.

До вказаного висновку податковий орган дійшов з тих підстав, що неможливо провести зустрічну перевірку постачальника сировини ТОВ «Хімпромсоюз», оскільки, згідно отриманої інформації, місцезнаходження останнього не встановлено.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявність у ланцюгу постачальників платника податку, що заявив бюджетне відшкодування, підприємства щодо якого існують сумніви у дотриманні ним податкового законодавства, не є підставою для позбавлення такого платника бюджетного відшкодування.

Суд касаційної інстанції погоджується із доводами судів попередніх інстанцій відносно того, що наведені висновки контролюючого органу є безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

Нормами п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168), визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до 7.7.2 цього ж пункту, у разі якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.8. п.7.7 ст.7 Закону №168 визначено, що у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Хімпромсоюз» було укладено договір купівлі-продажу товару від 01.12.2006 р. №17, виконання та оплата якого встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечувалося відповідачем під час судового розгляду.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, як достовірність заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за грудень - 2009 р. та січень 2010 р., так і дотримання ним процедури їх декларування та заявлення до відшкодування.

А відтак, оскільки під час розгляду даної справи відповідачами не було надано жодних належних доказів, які б свідчили про необґрунтованість та незаконність вимог позивача щодо повернення йому, заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість, підстав вважати, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права немає.

Крім того, судова колегія погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п.1.8 ст.1 Закону №168 щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Обставини, які слугували фактичною підставою для невідшкодування позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, знаходяться поза межами вимог Закону №168.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Суми залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 р. у справі №2а-4611/10/1870 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Лосєв А.М. Муравйов О.В.