Ухвала суду № 31000431, 11.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" квітня 2013 р. м. Київ К-35563/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Приходько І.В.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.12.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010

у справі № 2а-5193/09/0270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділляагротранс»

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділляагротранс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Поділляагротранс») звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Вінниці) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.11.2009 №0001072330/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 93369,00 грн..

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.12.2009, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була здійснена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Поділляагротранс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за період з 01.01.2009 по 01.09.2009, за результатами якої складено акт перевірки від 13.11.2009 №252/0701/33553300.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: п. 4.1 ст. 4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на 93369,00 грн.; п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в декларації за липень 2009 року на суму 93369,00 грн.

На підставі висновку акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2009 №0001072330/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання у зв'язку з порушенням вимог Закону України «Про податок на додану вартість» в частині визначення бази оподаткування ПДВ невірно визначено звичайну ціну отриманого товару, а відтак позивач занижував податкові зобов'язання.

Питання визначення рівня звичайної ціни регулюються п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно пп. 1.20.1 цього пункту звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з абз. 7 п. 1.7 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, митна вартість - це вартість товару, що визначається відповідно до положень Закону України «Про Єдиний митний тариф» і використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики. Відповідно до абз. 5 п. 1.7 цієї Інструкції фактурна вартість (договірна, контрактна) - це вартість товарів, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті або має компенсуватися зустрічними поставками товарів та зазначається в рахунку-фактурі (рахунку-проформі - для договору міни) відповідно до умов зовнішньоторговельного договору (контракту) купівлі-продажу або міни (далі - фактурна вартість).

За наведених обставин приписи п. 1.20 ст. 1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» жодним чином не ототожнюють поняття «звичайна ціна» та «митна вартість».

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Статтею 7 Закону України «Про ціни та ціноутворення», вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Судами вірно зазначено, що законодавством не передбачено державне регулювання цін на олію кокосову.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що безпідставним є застосування відповідачем до спірних правовідносин п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки вказана норма визначає порядок нарахування податку на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України, тобто, перебувають під митним контролем, а не для товарів, які вже імпортовані і розмитнені на території України та митний контроль щодо яких закінчився.

Отже, відповідач не довів, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, тому позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.12.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)І.В. Приходько (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова