Ухвала суду № 31000430, 23.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2013 р. м. Київ К-21524/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Островича С.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2009 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року

у справі № 2а-1461/09/7/0170

за позовом Державного підприємства «Судак»

до Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року, позов Державного підприємства «Судак» (позивач) до Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим (відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000882301/0 від 31 грудня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Судак» 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2009 року, ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ДП «Судак» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої складено акт № 620/2301/00412820 від 26 грудня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000882301/0 від 31 грудня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 359 614,00 грн. (1 179 807,00 грн. - основний платіж, 1 179 807,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 11.29 статті 11 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним формуванням податкових зобов'язань з податку на додану вартість при здійсненні реалізації виноматеріалів в скороченій (сільськогосподарській) декларації.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР до 01 січня 2009 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Як встановлено судами, відповідно до Галузевого стандарту України ГСТУ 202.001-96 позивач обробляє виноматеріали, що в подальшому реалізуються підприємствам вторинного виноробства, які використовують вказану сировину для виготовлення вин.

Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1996 року № 365/96-ВР «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір» передбачено, що цей перелік визначається й обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 06 лютого 1996 року № 30/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби», від 07 травня 1996 року № 178/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 178/96-ВР), від 24 травня 1996 року № 216/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них», від 11 липня 1996 року № 313/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)».

Згідно з абзацом 1 статті 2 Закону № 178/96-ВР на вироблені в Україні з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності 2204 30), що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції встановлена ставка акцизного збору в розмірі однієї гривні за один літр.

При цьому слід зазначити, що в Законі № 178/96-ВР для визначення підакцизної продукції вживається слово «виноматеріали».

Разом з тим, саме по собі вживання у вказаному Законі слова «виноматеріали» не дає підстав відносити будь-яку продукцію, яка позначається цим словом, до підакцизної, оскільки, самим Законом № 178/96-ВР до підакцизної продукції віднесено лише спирт та алкогольні напої.

Словом «напій» виходячи з його семантики позначається спеціально приготовлена рідина, призначена для пиття. Алкогольним напоєм, в свою чергу, є напій, який містить алкоголь.

Отже, до підакцизної продукції може бути віднесено лише ті виноматеріали, які призначені для пиття та містять алкоголь, а тому в даному випадку виноматеріали не є підакцизними товарами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про правомірність застосування позивачем спеціального режиму оподаткування при реалізації виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2009 року та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Острович С.Е.