Ухвала суду № 31000419, 23.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2013 року м. Київ К-36413/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Шосткинський завод хімічних реактивів»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року

у справі № 2а-1873/10/1870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Шосткинський завод хімічних реактивів»

до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Шосткинський завод хімічних реактивів» (позивач) звернулось до суду з позовом до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001962301/3 від 26 квітня 2005 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення про задоволення позову або направлення справи на новий розгляд.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову комплексну документальну перевірку ВАТ «Шосткинський завод хімічних реактивів» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2003 року по 30 вересня 2004 року, за результатами якої складено акт № 2256/294/23-05761264 від 08 грудня 2004 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001962301/3 від 26 квітня 2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 234 153,00 грн. (156 102,00 грн. - основний платіж, 78 051,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої в ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-групп» товарно-матеріальних цінностей, з огляду на непов'язаність вказаної операції з господарською діяльністю позивача, суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної на його адресу Спільним підприємством «Собі», з підстав відсутності підтвердження факту оплати поставленого піридину, а також суми податку на додану вартість на підставі неналежним чином оформленої податкової накладної, виписаної на адресу позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Іц Реагент».

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Системний аналіз вказаних законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що для цілей оподаткування визначальним критерієм для кваліфікації діяльності платника як господарської є направленість такої діяльності на отримання доходу. І хоча збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської, оскільки, при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції, проте визначальною ознакою господарської діяльності є наявність ділової мети, що полягає в намірі отримати економічний ефект від проведеної операції.

Поряд з цим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем не надано будь-яких пояснень стосовного того, в чому саме полягала господарська мета в діяльності з придбання металевих виробів у ТОВ «Профіт-Групп» на умовах товарного кредиту з подальшим їх продажем в той же день Товариству з обмеженою відповідальністю «Євромост», адже дохід від даної операції мав становити 758,00 грн., в той час як витрати позивача за користування товарним кредитом склали 899 841,60 грн.

В свою чергу, ВАТ «Шосткинський завод хімічних реактивів» ні під час перевірки, ні в процесі вирішення даного спору не надано жодних доказів, які б дозволили виявити факт наявності мети на отримання економічної користі від здійснення спірної господарської операції як підстави для висновку про зв'язок витрат на придбання металевих виробів з господарською діяльністю позивача.

Крім того, за приписами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР обов'язковою умовою віднесення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість є фактичне здійснення платником витрат на оплату товарів (робіт, послуг).

А тому, з огляду на встановлений судовими інстанціями факт відсутності підтвердження сплати позивачем суми податку на додану вартість в ціні придбаного у СП «Собі» піридину, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність віднесення вказаної суми податку до складу податкового кредиту є правильним.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у позивача підстав для включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 707,20 грн. на підставі податкової накладної № 3761 від 19 квітня 2004 року, яка не містить печатки продавця - ТОВ «Іц Реагент».

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Сумського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Шосткинський завод хімічних реактивів» відхилити, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Острович С.Е.