Ухвала суду № 31000418, 11.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 року м. Київ К-35254/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Приходько І.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2010

у справі № 2а-1481/10/1570

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Трансенерго»доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесіпроскасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Трансенерго» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Енергетична компанія «Трансенерго») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (далі по тексту - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2009 №0000751610/0.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2010, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2010, позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з 11.11.2009 по 24.11.2009 СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Енергетична компанія «Трансенерго» з питання правомірності включення до податкового кредиту за вересень 2009 року податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах, та документального підтвердження затримки такого отримання, за результатами якої був прийнятий акт перевірки від 24.11.2009 №738/16-1/24543142/51, якою встановлено порушення платником податку пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.2.6. п. 7.2, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет відповідно декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року на суму 18738,50 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 04.12.2009 №0000751610/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 24360,05 грн., у тому числі за основним платежем 18738,50 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5621,55 грн.

ТОВ «Енергетична компанія «Трансенерго» було надано СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 року (дата реєстрації в податковому органі 20 жовтня 2009 року).

Як вбачається з акту перевірки ТОВ «Енергетична компанія «Трансенерго» було здійснено попередню оплату по наступних контрагентах: ТОВ «Енергобудівельна механізована колона № 62» 11.08.2009 у сумі 103431,00 грн. (у т.ч. ПДВ 17238,50 грн.) та ТОВ «Піонер новітніх технологій» 17.08.2009 у сумі 9000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1500,00 грн.). Однак, податкові накладні по проведених операціях від постачальників позивачем були отримані лише в кінці вересня 2009 року, а саме податкова накладна №86 від 11.08.2009 від ТОВ «Енергобудівельна механізована колона №62» отримана 29.09.2009 і податкова накладна №150 від 17.08.2009 від ТОВ «Піонер новітніх технологій» отримана 30.09.2009, про що свідчить запис в журналі вхідної документації. У зв'язку з чим, податкові накладні віднесені до реєстру отриманих податкових накладних за вересень 2009 року та враховані у складі податкового кредиту за вересень 2009 року.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача, ціну поставки без врахування податку ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Абзацом третім пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що зведені результати обліку відображаються у податкових деклараціях, платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, саме з дати виписки податкових накладних, у позивача виникло право на податковий кредит.

09.12.2009 позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення від 04.12.2009 за №0000751610/0 СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі на суму 24360,05 грн., з яких 18738,50 грн. за основним платежем та 5621,55 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для включення до складу податкового кредиту за вересень 2009 року загальної суми податку на додану вартість в розмірі 18738,50 грн. є податкові накладні постачальників ТОВ «Енергобудівельна механізована колона №62» за №86 від 11.08.2009 та ТОВ «Піонер новітніх технологій» за №150 від 17.08.2009.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом и виписується у момент виникнення податкових зобов'язань, тому до неї також застосовуються норми ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами». Тобто податкова накладна дійсна 1095 днів з моменту її складання та згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є підставою для включення до складу податкового кредиту звітного періоду.

Абзацом 1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів(послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ( іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). При цьому абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту , залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість» не містить прямої заборони на включення сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) платником податку в минулих звітних періодах до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника належним чином оформленої податкової накладної.

Посилання представника відповідача на ч. 2 пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» як на підставу неправомірності включення у вересні 2009 року до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які мали бути нараховані не у даному звітному періоді, судами вірно не взято до уваги оскільки звернення зі скаргою на постачальника, який відмовився видати податкову накладну є саме правом отримувача товарів(послуг), а не його обов'язком.

Згідно з пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами», у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)І.В. Приходько (підпис)М.О. Федоров

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова