Ухвала суду № 31000421, 22.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2013 року м. Київ К-35445/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Лосєв А.М. Муравйов О.В.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився,прокурора:Клюги Л.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16.07.2009 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010 р.

у справі №2а-2504/10/0670

за позовом Закритого акціонерного товариства «Трудовий колектив «Коростенський щебзавод»

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Трудовий колектив «Коростенський щебзавод» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.07.2009 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010 р., позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.03.2010 р. № 0000012301/1, відшкодовано позивачу з Державного бюджету України 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Фахівцями податкового органу було проведено планову виїзну перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2009 р., за результатами якої складено акт від 31.12.2009 р. № 573/23-01/32255892.

У ході проведеної перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок невключення до складу валового доходу суми одержаної безповоротної фінансової допомоги у розмірі 12 816 800,00 грн., у т.ч. у 4 кварталі 2008 р. у сумі 6 651 380,00 грн., у 1 кварталі 2009 р. у сумі 4 208 420,00 грн., у 2 кварталі 2009 р. у сумі 1 957 000,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення від 30.03.2010 р. №0000012301/1, яким позивачу нараховано зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 6 109 459,00 грн., з яких 3 154 322,00 грн. - основного платежу та 2 955 137,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено договори купівлі-продажу цінних паперів (простих векселів) із ТОВ «Фінансова компанія «КІТ», а саме: від 23.09.2008 р. № Д-23/09/037 на 25 векселів загальною номінальною вартістю 3 090 360,00 грн.; від 08.10.2008 р. № Д-08/10/037 на 15 векселів загальною номінальною вартістю 3 428 020,00 грн.; від 10.12.2008 р. № Д-10/12/38 на 17 векселів загальною номінальною вартістю 3 248 119,96 грн.; від 02.02.2009 р. № Д-02/02/039 на 21 вексель загальною номінальною вартістю 3 050 300,00 грн. - всього на 78 векселів загальною номінальною вартістю 12 816 799,96 грн.

Відповідно до умов вказаних договорів ТОВ «Фінансова компанія «КІТ» (продавець) зобов'язалось продати, а позивач купити векселі згідно з реєстром. За умовами договору позивач взяв на себе зобов'язання прийняти від продавця зазначені векселі, впродовж 30 банківських днів з моменту підписання договору та перерахувати продавцю суму коштів, обумовлену договором, впродовж 30 банківських днів на розрахунковий рахунок продавця після підписання договору.

Додатковими угодами до договорів купівлі-продажу цінних паперів передбачено, що позивач зобов'язаний перерахувати продавцю оплату по договору впродовж 2009 р. на розрахунковий рахунок.

У той же час, у ході перевірки податковим органом було встановлено, що на момент укладення договору від 23.09.2008 р. № Д-23/09/037 розрахунки між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «КІТ» не проводились.

На дату проведення перевірки позивачем розрахунки за придбані векселі не проведені. Під час перевірки було надано акти пред'явлення 78 векселів до оплати вказаним в договорах купівлі-продажу цінних паперів емітентам (ТОВ «Комспек», ТОВ «Технострой», ТОВ «ТД «Комспек», ТОВ «Будівельні матеріали і технології» та ТОВ НВО «Промвпровадження»), якими було проведено платежі в безготівковій формі на загальну номінальну вартість 12 816 799,96 грн.

Податковий орган за результати перевірки дійшов висновку, що операції з отримання позивачем грошових коштів за пред'явлені емітентам до оплати векселі є безповоротною фінансовою допомогою, зважаючи на відсутність заборгованостей між позивачем, ТОВ «Фінансова компанія «КІТ» та емітентами, а також через ненадання позивачем до перевірки угод купівлі-продажу цінних паперів з емітентами, з ТОВ «Фінансова компанія «КІТ», документів, що підтверджують факт оплати емітентами пред'явлених до оплати векселів.

У той же час, наведені висновки податкового органу було обґрунтовано спростовано судами попередні інстанцій зважаючи на таке.

Так, за змістом положень ст.14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» визначено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

У ході розгляду даної справи, судовими інстанціями було встановлено, що проведення позивачем операцій з купівлі векселів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, зокрема, договорів купівлі-продажу цінних паперів, актів прийому-передачі векселів на підставі яких вони були оприбутковані в бухгалтерському обліку позивача.

Вказані документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що спростовує висновок відповідача про недоведеність та непідтвердженість одержання позивачем векселів від ТОВ «Фінансова компанія «КІТ».

Відповідно до положень пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Згідно пп. 7.6.3 п. 7.6 цієї ж статті під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунки позивачем за одержані векселі згідно вказаних договорів купівлі-продажу не проводились в перевіряємому періоді та станом на 30.09.2009 р. на підприємстві рахувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «КІТ» у сумі 12 816 799,96 грн.

Зважаючи на встановлення факту придбання позивачем векселів у ТОВ «Фінансова компанія «КІТ» та наявності витрат на таке придбання, якими у такому випаду є сума заборгованості, застосування судовим інстанціями п.7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є правильним.

Крім того, згідно визначення, наведеного пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

З урахуванням наведених нормативних положень, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком судів попередніх інстанцій при визначенні того, для віднесення сум грошових зобов'язань за переданими постачальнику векселями до «безповоротної фінансової допомоги» мають бути наявними виключні правові підстави, визначені у п. 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відтак зважаючи на те, що існуюча заборгованість позивача перед ТОВ «Фінансова компанія «КІТ» не відповідає жодній із наведених ознак, остання не може вважатися безповоротною фінансовою допомогою.

За наведених обставин суди правомірно визначились із безпідставністю нарахування позивачу зобов'язання з податку на прибуток підприємств, та наявністю підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16.07.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010 р. у справі №2а-2504/10/0670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Лосєв А.М. Муравйов О.В.