Ухвала суду № 31000398, 16.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2013 р. м. Київ К-35144/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Кошіля В.В.

за участю секретаря судового засідання: Лисенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року

у справі № 2а-17345/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-капітал»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-капітал» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000442320/0 від 20 травня 2009 року та № 0000452320/0 від 20 травня 2009 року, № 0000442320/1 від 29 липня 2009 року та № 0000452320/1 від 29 липня 2009 року, № 00008832320/2 від 07 жовтня 2009 року та № 0000442320/2 від 07 жовтня 2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2010 року в позові відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року апеляційну скаргу ТОВ «Авто-капітал» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2010 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000442320/0 від 20 травня 2009 року, № 0000452320/0 від 20 травня 2009 року, № 0000442320/1 від 29 липня 2009 року, № 0000452320/1 від 29 липня 2009 року, № 00008832320/2 від 07 жовтня 2009 року, № 0000442320/2 від 07 жовтня 2009 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2010 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість та податку на прибуток ТОВ «Авто-капітал» при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промсервістехресурс» за період з 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої складено акт № 1460/23-621-31924396 від 08 травня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000442320/0 від 20 травня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 729 757,00 грн. (546 566,00 грн. - основний платіж, 183 191,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0000452320/0 від 20 травня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 655 878,00 грн. (437 252,00 грн. - основний платіж, 218 626,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, остаточно прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000442320/2 від 07 жовтня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 729 757,00 грн. (546 566,00 грн. - основний платіж, 183 191,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 00008832320/2 від 07 жовтня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 125 760,00 грн. (83 840,00 грн. - основний платіж, 41 920,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих при здійсненні господарських операцій з придбання додаткового обладнання для автомобілів (диски легкосплавні, шкіряні салони, сигналізація, тонування тощо), а також з придбання робіт з установки обладнання на автомобілі у ТОВ «Промсервістехресурс», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем обґрунтовано та відповідно до вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства включено до складу валових витрат вартість придбаних у TOB «Промсервістехресурс» товарів та робіт, а також до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні додаткового обладнання та робіт з його установки.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у зв'язку з наступним.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок), визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з пунктом 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 18 Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені, а також підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, як встановлено судом першої інстанції, засновником, керівником та головним бухгалтером ТОВ «Промсервістехресурс» в одній особі був ОСОБА_3, який відповідно до витягу із звіту форми 1-ДФ обліковувався єдиним працівником ТОВ «Промсервістехресурс».

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 24 грудня 2009 року у справі № 1-1049/09, що набрав законної сили, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України. При цьому вказаним вироком встановлено, що договори за період діяльності ТОВ «Промсервістехресурс» ОСОБА_3 не укладав, документи фінансово-господарської діяльності не складав, товарно-матеріальні цінності не приймав та не відпускав, послуги не отримував та не надавав.

Крім того, висновком судово-почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2416 від 22 березня 2009 року, предметом дослідження якої були, зокрема, первинні бухгалтерські документи та податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість в охоплений перевіркою період, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 у вказаних документах виконано не ним, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що складені від імені ОСОБА_3 первинні документи та податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою документами, які засвідчують факт придбання товарно-матеріальних цінностей та робіт, а відтак формування податкового обліку позивачем на підставі таких документів є безпідставним.

Отже, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Кошіль В.В.