Ухвала суду № 31000395, 08.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 року м. Київ К-34609/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.06.2010 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 р.

у справі №2а-3417/10/12/0170

за позовом Закритого акціонерного товариства «Кримський титан»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Закрите акціонерне товариство «Кримський титан» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімфорополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.06.2010 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 р., позовні вимоги задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.12.2009 р. №0000132340/0, від 17.03.2010 р. №0000132340/1 та стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий період в банку за вересень 2009 р., яка виникла з рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась у березні 2009 р., липні 2009 р., серпні 2009 р., за жовтень 2009 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в березні 2009 р., липні 2009 р., вересні 2009 р., про що складено акт від 23.12.2009 р. №1649/23-4/32785994/210.

Актом перевірки встановлено порушення п.п.7.2.3,7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.5.1, п. 7.5., п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закону №168), у результаті чого позивачем, завищено суму податкового кредиту за серпень 2009 р. на 19192,00 грн., що призвело до безпідставного завищення суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування за вересень 2009 р. на 19192,00 грн.; завищено суму податкового кредиту з ПДВ за вересень 2009 р. на 13174,26 грн., що призвело до безпідставного завищення суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування за жовтень 2009 р. на 13174,26 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 31.12.2009 р. № 000013234/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 32366,26 грн.

За наслідками адміністративного узгодження відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 17.03.2010 р. № 0000132340/1, аналогічне за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з висновком відповідача про завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 32366,26 грн. у зв'язку з завищенням позивачем сум податкового кредиту за серпень 2009 р. та вересень 2009 р., який не підтверджується даними податкового обліку постачальника позивача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період серпень - вересень 2009 р. придбавав товари (послуги) у ТОВ «Авіас» на загальну суму 78045,50 грн. у тому числі ПДВ 13174,26 грн., ПП «Каскад-9999» на загальну суму 112394,06 грн. у тому числі ПДВ 16536,63 грн. та ТОВ «Строй-Аташе» на загальну суму 15930,00 грн. у тому числі ПДВ 2655,00 грн. Розрахунки за придбані товари проведені у повному обсязі. Факт підтвердження фактичного здійснення господарських операцій із зазначеними постачальниками та факт оплати за придбаний товар у повному обсязі підтверджується наявними у матеріалах справи належними доказами, актом перевірки та не спростовується податковою інспекцією.

Висновки податкового органу про завищення позивачем сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню полягають у тому, що зазначені контрагенти позивача не включили до складу податкових зобов'язань суми ПДВ по господарським операціям з реалізації товару (послуг).

Відповідно до пунктів 1.7, 1.8 статті 1 Закону №168, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету України або відшкодуванню з державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону якщо у наступному періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що позивачем податковий кредит сформований, а бюджетне відшкодування розраховано у відповідності з зазначеними положеннями Закону №168, податковий кредит підтверджений відповідними податковими накладними, що виписані контрагентами зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Посилання податкового органу на той факт, що контрагенти позивача не сплатили ПДВ до бюджету за господарськими операціями із позивачем, що є підставою для висновку про відсутність у позивача права на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту та розрахунку бюджетного відшкодування є помилковими з огляду на те, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість прийнятих податкових органом податкових повідомлень-рішень від від 31.12.2009 р. №0000132340/0, від 17.03.2010 р. №0000132340/1 та їх скасування.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.06.2010 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 р. у справі №2а-3417/10/12/0170 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.