Ухвала суду № 31000383, 08.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 року м. Київ К-38290/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.09.2010 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 р.

у справі №2а-19454/10/0570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Вірівське»

до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство «Вірівське» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.09.2010 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 р., позовні вимоги задоволено: визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.05.2010 р. №0002331540/0, №0002341540/0 та визнано частково недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.05.2010 р. №0002351540/0 на суму 12892,92 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу було проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з фіксованого сільськогосподарського податку позивача за період з 01.11.2004 року по 27.10.2009 року, про що складено акт від 07.05.2010 р. №497/15-1/00724784, яким встановлено порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181) в частині несвоєчасного погашення податкового зобов'язання по платежам фіксованого сільськогосподарського податку.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.05.2010 р. №0002331540/0, яким до позивача за затримку на 27 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання застосовано штраф у розмірі 464,72 грн.; №0002341540/0, яким за затримку на 57-89 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання застосовано штраф у розмірі 1115,30 грн., №0002351540/0, яким за затримку на 119-1344 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання застосовано штраф у розмірі 38240,53 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем були сплачені суми фіксованого сільськогосподарського податку з відповідним призначенням платежу, однак відповідач спрямував вказані кошти на погашення попередньо виниклих сум податкового боргу, пені та штрафних санкцій, змінивши тим самим цільове призначення платежів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність таких дій податкового органу та вважає за необхідне зазначити, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України, належить виключно платнику податків, тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Виходячи із змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. №2181, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Таким чином, платник податку, самостійно визначивши та перерахувавши до бюджету суми з податку на додану вартість, виконує своє зобов'язання зі сплати цього податку за визначений ним період.

Згідно із п.п. 5.4.1. п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7. статті 7 Закону №2181 визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Утім, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п.п. 7.7. ст. 7 Закону №2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Законом №2181 визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Оскільки у податкового органу не було правових підстав направляти у рахунок погашення податкового боргу сплачені платником податків суми за інші періоди, ніж визначені таким платником, то визначення періоду протягом якого відбулася затримка сплати узгодженого податкового зобов'язання, виходячи із дати погашення платником податків інших зобов'язань, є помилковим. Отже, безпідставними є висновки податкового органу щодо несвоєчасності сплати позивачем сум узгоджених податкових зобов'язань з фіксованого сільськогосподарського податкуё, а відтак застосування штрафних санкцій також є неправомірним.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.09.2010 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 р. у справі №2а-19454/10/0570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.