Ухвала суду № 31000376, 18.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" квітня 2013 р. м. Київ К-3381/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

на постанову Господарського суду Донецької області від 01.10.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009

у справі № 41/47а

за позовом Закритого акціонерного товариства «Славолія»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

третя особа Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Славолія» (далі по тексту - позивач, ЗАТ «Славолія») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі по тексту - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.12.2013 №0001100815/0/37911/10/08-40-3.

Постановою Господарського суду Донецької області від 01.10.2009, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 12.12.2003 №0001100815/0/37911/10/08-40-3 в сумі 6582090,35 грн., з яких 3549407,57 грн. сума основного боргу, 3032682,78 грн. сума застосованих штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині задоволення позову - відмовлено.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем було проведено позапланову комплексну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2001 по 30.06.2003, за результатами якої складено акт перевірки від 11.12.2009 №291-08-40-3/00333569.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено підпункт 3.2.1 пункту 3.2. статті 3, пункт 4.5 статті 4, підпункт 7.2.1 пункту 7.2, підпункт 7.3.1 пункту 7.3, підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 3549621,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 12.12.2003 №0001100815/0/37911/10/08-40-3, яким позивачу визначено податкове зобов'язання у розмірі 6582410,50 грн., з яких 3549621,00 грн. сума основного платежу, та 3032789,50 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи частково позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Щодо здійсненого позивачем коригування визначених сум податку на додану вартість, то суди встановили наступне.

Порядок та умови здійснення такого коригування визначені пунктом 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначеним пунктом передбачено, що у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Відповідно до пункту 20 Наказу ДПА України №165 від 30.051997, яким затверджено форма податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядок їх заповнення у випадку здійснення зміни компенсації у зв'язку із продажем товару (робіт, послуг), що зумовлюють необхідність здійснення перерахування податку продавець виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної у двох примірниках за формою згідно з додатком №2 до податкової накладної.

Розрахунок коригування дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на збільшення чи зменшення податкового кредиту з відповідним подальшим коригуванням податкового зобов'язання із обов'язковим відображенням зазначених коригувань у книзі обліку придбання з від'ємним чи позитивним значенням.

Розрахунок коригування складається виключно продавцем - особою, яка є платником податку, філією чи структурним підрозділом, якому делеговано право виписки податкової накладної із обов'язковим включенням зазначених коригувань до зміни податкових зобов'язань та одночасним відображенням у книзі обліку продажу з від'ємним чи позитивним значенням. Продавцем присвоюється номер розрахунку коригування, який має вигляд дробу, чисельник якого відповідає порядковому номеру розрахунку, який реєструється у окремому журналі, а знаменник - номеру податкової накладної.

Розрахунком коригування кількісних та вартісних показників (далі розрахунком коригування) №349/81589 до податкової накладної №81589 від 30.12.2001, №347/81926 до податкової накладної №81926 від 24.12.2001, №332/8124 до податкової накладної №8124 від 06.12.2001, №348/81930 до податкової накладної №81930 від 24.12.2001 були відкориговані виписані позивачем раніше податкові накладні на загальну суму 1611,31 грн. у зв'язку із зміною кількості поставленого товару. Розрахунком коригування №113/85894 до податкової накладної № 85894 від 30.04.2002 були відкориговані виписані позивачем раніше податкові накладні на загальну суму 334,41 грн. у зв'язку із зміною кількості поставленого товару. Розрахунками коригування №5912а/84574 до податкової накладної №84574 від 18.03.2002, №59 б/84655 до податкової накладної №84655 від 20.03.2002, №/84326 до податкової накладної №84326 від 11.03.2002, №59а/84572 до податкової накладної №84572 від 18.03.2002, №59/2б/84767 до податкової накладної №84767 від 25.03.2002, №/84669 до податкової накладної №84669 від 20.03.2002, №/84527 до податкової накладної №84527 від 15.03.2002, №5918а/84471 до податкової накладної №84471 від 13.03.2002, №5918 б/84660 до податкової накладної №84660 від 20.03.2002 були відкориговані виписані позивачем раніше податкові накладні на загальну суму 4783,43 грн. у зв'язку із зміною кількості поставленого товару. Копії податкових накладних, що були відкориговані містяться в матеріалах справи.

Щодо відсутності в контрагентів позивача, за відносинами із якими позивачем було проведено коригування на підставі пункту 4.5. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», то судами вірно не взято їх до уваги з огляду на не підтвердження таких тверджень відповідача та відсутності заперечень податкового органу щодо первинного визначення позивачем суми податкових зобов'язань з ПДВ за відносинами із цими контрагентами.

Таким чином суди дійшли вірно висновку щодо визначення неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині донарахування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 7288,57 грн. та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3644,29 грн.

Щодо встановлення відповідачем заниження суми податку на додану вартість в сумі 2508646,48 грн. внаслідок порушення позивачем підпункту 3.2.8 пункту 3.2. та підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», то суди зазначили наступне.

Відповідно до положень підпункту 3.2.8 пункту 3.2. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин, не є об'єктом оподаткування операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або їх вивезенні за межі митної території України; продажу за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку.

За наслідками дослідження судами вантажних митних декларацій, проформ рахунків, Інформаційного повідомлення про внесення іноземної інвестиції, простих векселів, правовстановлюючих документів позивача, виписок з реєстру власників цінних паперів, копії яких містяться в матеріалах справи, суди встановили відсутність підстав для визначення правомірності спірного податкового повідомлення-рішення в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 2508646,48 грн. з операцій отримання основних фондів і грошового внеску від нерезидента - Компанії Лауфер Б.В. до статутного фонду позивача в обмін на акції.

Стосовно заниження податкових зобов'язань позивачем в сумі 972212,70 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену у складі вартості отриманих рекламних послуг, які на думку відповідача не відносяться до складу валових витрат, чим було порушено підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», то суди зазначили наступне.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Судами встановлено, що постановою Господарського суду Донецької області по справі №28/52 а від 15.11.2006, залишеної без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2007 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.11.2008 встановлено правомірність формування позивачем суми валових витрат в січні-грудні 2002 року та січні-червні 2003 року, у зв'язку із проведенням рекламних заходів щодо реалізуємої позивачем продукції.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про невідповідність фактичним обставинам справи висновків відповідача, що викладені в акті перевірки про завищення суми податкового кредиту у звітних податкових періодах січень, лютий, червень - грудень 2002 року, січень березень, травень, червень 2003 року.

Щодо віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 23206,30 грн. по 18 податковим накладним, складеними із недоліками, виданими ТОВ «Укпродукт», ПП «Фірма «Техно-Люкс», ТОВ «Донагроімпекс», ПП «ВКФ Екстрім», ПП «Техспецліс», ТОВ «Укрвтормет», СП ТОВ «Донпластавтомат», ПП «Автостоп», СП «Софія Стар» у жовтня 2001 року, та в сумі 19095,34 грн. по 9 податковим накладним, складеними із недоліками, виданими ПП «Техспецліс», ПП «Корт екс», ЗАТ «Домашобладнання», ТОВ «ПКЦ «Оптіма Лтд», СП «Софія Стар», СП ТОВ «Донпластавтомат» у листопаді 2001 року, копія яких містяться в матеріалах справи.

При дослідженні судами податкових накладних, було встановлено не підтвердження посилань відповідача на заповнення зазначених податкових накладних із порушенням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Всі спірні накладні мають повне місцезнаходження та вірний податковий номер платника податку.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій є правомірними щодо неправомірності нарахування податківцями суми податкових зобов'язань позивачу в сумі 42301,64 грн.

Щодо посилання відповідача на анулювання свідоцтва платника податків ПП «Форум» 26.03.2001, то судами встановлено, що свідоцтва платника податку на додану вартість №07933787 від 26.03.2001 було визнано недійсним рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 21.10.2002.

Відповідно до пункту 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №79 від 01.03.2000 №79 свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру. Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що датою виключення ПП «Форум» з реєстру платників податку на додану вартість та датою прийняття акту про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податків виданого 26.03.2001 є 04 .01.2003.

Приймаючи до уваги дату формування позивачем податкового кредиту за відносинами, що склалися між позивачем та ПП «Форум», враховуючи те, що відносини між позивачем та ПП «Форум» склалися в період реєстрації останнього як платника податків, то суди дійшли вірного висновку про необґрунтованість податковим органом заниження суми податкового зобов'язання в сумі 19166,67 грн.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Донецької області від 01.10.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)А.О. Рибченко (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова