Ухвала суду № 31000379, 08.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 року м. Київ К-38791/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.12.2009 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 р.

у справі №2а-4677/08/10

за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки»

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.12.2009 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 р., задоволено адміністративний позов Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки» (далі -позивач) до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (далі -відповідач). Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.10.2008 р. №0001791502/0 та від 10.10.2008 р. №0001801502/0, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3, 40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень 2008 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 09.10.2008 р. №1589/15-02/03347678, яким встановлено порушення позивачем вимог п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п п. 17.1.7. п. 7.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.10.2008 р. №0001791502/0, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 59 477, 31 грн. за затримку на 122 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та від 10.10.2008 р. №0001801502/0, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 25 188. 26 грн. за затримку на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Податковий орган, обґрунтовує висновки перевірки, тим що, позивач несвоєчасно сплатив суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень та травень 2008 р.

Нормами п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.7.7 ст.7 цього ж Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Наведена норма визначає правило, але не містить порядку або механізму його реалізації та не передбачає будь-якого суб'єктного складу, тобто переліку осіб, щодо яких вона застосовується, та переліку осіб, яким надано право її виконання.

Інші норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» також не встановлюють порядку та механізму погашення боргу за рахунок сплачених платником податків поточних податкових зобов'язань і в жодному разі не наділяють орган державної податкової служби повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно черговості сплати податкових зобов'язань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків, а також розпоряджатися його коштами.

Підпункт 8.6.2 п.8.6 ст.8 зазначеного Закону надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

Наявність податкового боргу за інші податкові періоди не позбавляє права платника податків виконати свої поточні податкові зобов'язання.

Зміст наведених правових норм дозволяє зробити висновок щодо відсутності повноважень у органу державної податкової служби змінювати призначення коштів, які сплачуються платником податків у рахунок погашення його податкових зобов'язань.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надані платіжні доручення, що підтверджують сплату узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість по уточнюючому рахунку за лютий 2008 р. - від 05.09.2008 р. №1314 у розмірі 59 220, 00 грн., в якому зазначено призначення платежу «податок на додану вартість по уточнюючому розрахунку за лютий 2008р.»; за березень 2008 р. - від 07.07.2008 р. №976 у розмірі 31 305, 00 грн., в якому зазначено призначення платежу «податок на додану вартість по уточнюючому розрахунку за березень 2008 р.»; по податковій декларації за травень 2008 р. від 19.06.2008 р. №914 у розмірі 15 000. 00 грн., від 20.06.2008 р. №923 у розмірі 12 698. 00 грн., від 26.06.2008 р. №942 у розмірі 30 000, 00 грн., від 27.06.2008 р. у розмірі 44 210, 00 грн., від 27.06.2008 р. №952 у розмірі 10 000, 00 грн., на загальну суму 11 908, 00 грн., в яких зазначено призначення платежу «податок на додану вартість за травень 2008 р.»; по податковій декларації за квітень 2008 р. від 20.05.2008 р. №753 у розмірі 1 200, 00 грн.; від 22.05.2008 р. №763 у розмірі 5 000, 00 грн., від 23.05.2008 р. №765 у розмірі 5 000, 00 грн., від 26.05.2008 р. №774 у розмірі 13 000, 00 грн., від 28.05.2008 р. №786 у розмірі 12 000, 00 грн., від 28.05.2008 р. №793 у розмірі 8 056, 00 грн., від 29.05.2008 р. №809 у розмірі 18 000, 00 грн., від 30.05.2008 р. №813 у розмірі 24 500, 00 грн., на загальну суму 86 756, 00 грн., в яких зазначено призначення платежу «податок на додану вартість за квітень 2008 р.»

Відтак, своєчасна оплата позивачем поточних податкових зобов'язань свідчить на користь висновку про дотримання ним законодавчих вимог та безпідставності застосування штрафних санкцій контролюючим органом.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.12.2009 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 р. у справі №2а-4677/08/10 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.