Ухвала суду № 31000368, 23.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2013 року м. Київ К-41533/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року

у справі № 2-а-3822/09/0270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кефей»

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кефей» (позивач) до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002562310/0 від 17 червня 2009 року. Відшкодовано ТОВ «Кефей» з Державного бюджету України документально підтверджені витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить її відхилити, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Кефей» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року, законодавства з податку на додану вартість за період з 01 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 31/2301/32976763 від 03 червня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002562310/0 від 17 червня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 237 886,00 грн. (126 117,00 грн. - основний платіж, 111 769,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 7.3.1, 7.3.2 пункту 7.3 статті 7, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним уточненням попередньо збільшеного внаслідок оприбуткування імпортованого товару розміру валових витрат шляхом включення до їх складу курсової різниці між балансовою вартістю оприбуткованого товару та балансовою вартістю іноземної валюти, перерахованої нерезидентам за поставлений товар.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Згідно з підпунктом 7.3.2 пункту 7.3 статті 7 Закону № 334/94-ВР витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону № 334/94-ВР передбачено, що балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Як встановлено судами, оприбуткування позивачем товару та оплата за нього в часі не збігались, що обумовлено умовами укладених ТОВ «Кефей» договорів з іноземними постачальниками, у зв'язку з чим позивач не міг встановити на момент митного оформлення товару остаточну балансову вартість іноземної валюти, що буде необхідна для здійснення розрахунків у майбутньому.

А тому колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про те, що коригування валових витрат у зв'язку з визначенням фактичної балансової вартості іноземної валюти на момент її придбання для перерахування за кордон проведено позивачем у відповідності до вимог Закону № 334/94-ВР.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2009 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Острович С.Е.