Ухвала суду № 31000367, 16.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2013 р. м. Київ К-26709/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Кошіля В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Господарського суду Запорізької області від 01 квітня 2008 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2010 року

у справі № 5/103/08-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 01 квітня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2010 року, адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» (позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 000020804/0 від 22 січня 2008 року та № 0000030804/0 від 22 січня 2008 року. Присуджено з Державного бюджету України на користь ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» 6,80 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 01 квітня 2008 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» з питань правових відносин з Приватним підприємцем ОСОБА_3 за період з 11 серпня 2004 року по 16 листопада 2007 року, за результатами якої складено акт № 10/08-07/00377511 від 15 січня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 000020804/0 від 22 січня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 356 269,80 грн. (282 434,00 грн. - основний платіж, 73 835,80 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0000030804/0 від 22 січня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 336 067,60 грн. (225 947,00 грн. - основний платіж, 110 120,60 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих за договором про надання транспортних послуг № 702/07 від 26 грудня 2006 року, укладеним з ПП ОСОБА_3, з огляду на відсутність підтвердження наданих послуг належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними.

Вказаний висновок податковим органом зроблено з підстав того, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 вересня 2007 року у справі № 2-1750/07 визнано недійсними державну реєстрацію ПП ОСОБА_3 з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тобто з 11 серпня 2004 року, реєстрацію ПП ОСОБА_3 в якості платника податку на додану вартість з дати видачі Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, тобто з 21 вересня 2006 року, а також первинні документи, складені від імені ПП ОСОБА_3 з дати реєстрації, тобто з 11 серпня 2004 року.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, за змістом наведених правових норм транспортні послуги для віднесення їх вартості до складу валових витрат мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення відповідної господарської операції.

Згідно з пунктом 11.1 розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

При цьому розділом 1 Правил передбачено, що товарно-транспортною документацією є комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Подорожнім листом є первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, правомірність віднесення позивачем вартості транспортних послуг до складу валових витрат підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, подорожніми листами та рахунками, які, зокрема, досліджувались податковим органом під час проведення перевірки та відображені в додатках до акту перевірки № 10/08-07/00377511 від 15 січня 2008 року.

Розрахунки між сторонами договору № 702/07 від 26 грудня 2006 року проведено в безготівковій формі, що відповідачем не заперечується.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Поряд з цим, судами встановлено, що ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у контрагента транспортних послуг, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка має статус платника податку на додану вартість.

При цьому колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили посилання податкового органу на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 вересня 2007 року у справі № 2-1750/07 як на підставу для висновку про недійсність всіх складених ПП ОСОБА_3 первинних документів та податкових накладних, які підтверджують правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за договором № 702/07 від 26 грудня 2006 року, оскільки, як встановлено, зокрема, судом апеляційної інстанції, ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 23 червня 2008 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 вересня 2007 року скасовано, провадження у справі № 2-1750/07 закрито.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Запорізької області від 01 квітня 2008 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 01 квітня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Кошіль В.В.