Ухвала суду № 31000351, 11.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 року м. Київ К-38311/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Приходько І.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2009

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2010

у справі № 2-а-7097/08/1570

за позовом Приватного підприємства « 36,5»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

третя особа Приватне підприємство «Майстер-Бух»

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство « 36,5» (далі по тексту - позивач, ПП « 36,5») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Одеси) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 20.02.2008 №0000472301/0, від 25.04.2008 №0001312301/1.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2009 позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.04.2008 №0001312301/1, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2010 змінено постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2009. Доповнено абзац третій резолютивної частини постанови Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2009 наступним реченням:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства « 36,5» витрати пов'язані із оплатою правової допомоги в сумі 450,15 грн.».

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2009 залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем була здійснена виїзна планова перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2007, за результатами якої складено акт перевірки від 08.02.2008 №256-23-01-30380049/22.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями); п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями); п. 2.1 ст. 2, п. 3.4 ст. 3, п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п.8.1 ст. 8, ст 17, п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-ІУ (із змінами та доповненнями).

На підставі висновків акту перевірки, з врахуванням результатів апеляційного оскарження, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 20.02.2008 №0000472301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток - за основним платежем у сумі 36862,00 грн., та застосовані штрафні санкції у сумі 18431,00 грн., а всього - 55293,00 грн.

Позивач з прийнятим ДПІ податковим повідомленням-рішенням не погодився та 28.02.2008 року подав до ДПІ у Київському районі м. Одеси скаргу в порядку п.5.2.2 ч.2 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

В результаті адміністративного оскарження даного рішення, відповідачем скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.02.2008 №0000472301/0 в частині 2465,00 грн. - основного платежу по податку на прибуток підприємств та 1233,00 грн. застосованої фінансової санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

25.04.2008 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001312301/1, в якому не зазначено які ж саме положення закону та якого саме закону порушено ПП « 36,5». В зазначеному податковому повідомленні-рішенні було визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, за основним платежем у сумі 34397,00 грн., та застосовані штрафні санкції у сумі 17198,00 грн., всього 51595,00 грн.

Задовольняючи частково позов суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до положень п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), визначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Положеннями п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суди попередніх інстанцій вірно не погодилися з посиланням відповідача в рішенні про результати розгляду первинної скарги на податкове повідомлення-рішення від 20.02.2008 -щодо не підтвердження позивачем валових витрат - витрат по послугам ТОВ «СП «Охорона Спостереження Одеса» по охороні приміщень у сумі 466,66 грн., у тому числі на 233,33 грн., у 2 кв. 2007 року, на 233,33 грн., у 3 кв. 2007 року, оскільки в рішенні ДПІ у Київському районі м. Одеси №10468/10/25-007 зазначено, що до скарги надані завірені копії актів здачі прийняття робіт по послугам за спостереження за допомогою ПЦС між ПП « 36,5» та ТОВ «СП «Охорона - Спостереження - Одеса».

Положеннями п.п. 2.3.2 п.2.3 розділу 2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 та зареєстрованого в МЮ України 25.08.2005 за N925/11205), передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

В п.п. 2.3.4 п.2.3 розділу 2 цього Порядку (затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005) також зазначено, що не допускається відображення в акті перевірки не обґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад: «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).

Порушуючи приписи «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», в акті перевірки не зазначені (надані) усі належні докази, що достовірно підтверджують наявність фактів порушень та не зазначено (перелічено) первинні документи, на підставі яких вчинено запис в акті про порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», також в акті відсутні посилання перевіряючих на факти відмови посадових осіб ПП « 36,5» від надання письмових пояснень щодо встановлених порушень чи ненадання первинних та інших документів, що свідчить про те, що всі бухгалтерські та податкові документи були надані перевіряючим до перевірки, як зазначав позивач в запереченнях на акт перевірки та скарзі на податкове повідомлення-рішення.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що позов в цій частині є цілком обгрунтованним та підлягає задоволенню.

Щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень 0000472301/0 від 20.02.2008 №0001312301/1 від 25.04.2008, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 5 п. 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 11.12.1996 N29 (у редакції наказу ДПА України від 02.03.2001 №82) зареєстровано в Міністерстві Юстиції України 18.12.1996 за N723/1748), у разі скасування в певній частині раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій), раніше надіслане податкове повідомлення - вважається відкликаним від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення що містить нову суму податкового зобов'язання.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині часткового задоволення позовних вимог ПП « 36,5», шляхом скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 25.04.2008 №0001312301/1 (з урахуванням ч.2 ст.11 КАС України) та відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000472301/0 від 20.02.2008, оскільки воно фактично є відкликаним у відповідності із приписами ч. 5 п. 9 зазначеного Положення.

З матеріалів справи вбачається та вірно зазначено судом апеляційної інстанції, що, суд першої інстанції дійсно не в повному обсязі вирішив питання про відшкодування усіх судових витрат по справі, а саме: не прийняв рішення по витратам, пов'язаним із оплатою позивачем правової допомоги в сумі 15000,00 грн.

На підтвердження вказаної суми, позивач надав договір-доручення №136-2 від 15.05.2008, укладений між юридичною фірмою «Істина» та ПП « 36,5» на надання правової допомоги по даній справі, згідно з яким, позивач сплатив ЮФ «Істина» за юридичні послуги 15000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4688 від 16.05.2008, яке міститься в матеріалах справи.

Однак, зі змісту ч. 3 ст. 90 КАС України вбачається, що законом встановлюється граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу.

В даному конкретному випадку, цей граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Постановою КМ України №590 від 27.04.2006 (зі змінами та доповненнями), згідно з якою, особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 % розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції по цій справі було проведено 9 судових засідань (29.05.2008, 9.10.2008, 19.12.2008, 3.03.2009, 06.04.2009, 30.04.2009, 25.06.2009, 23.07.2009, 15.09.2009) і 27.10.2009 було ухвалено постанову. Тому, з урахуванням цих даних, а також 2-х с/засідань апеляційного суду, 2-х днів подачі позову і апеляційної скарги, 2-х днів оформлення позову і апеляційної скарги, то судом апеляційної інстанцій вірно прийняте рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь ПП « 36,5» витрати пов'язані із оплатою правової допомоги лише в сумі 450,15 грн.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)І.В. Приходько (підпис)М.О. Федоров

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова