Ухвала суду № 31000353, 08.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 року м. Київ К-38352/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.06.2009 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2010 р.

у справі №2а-3747/09/5/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Електромашинорбудівний завод «Фірма «Селма»

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство «Електромашинобудівний завод «Фірма «Селма» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.06.2009 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2010 р., позовні вимоги задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.09.2008 р. №0012162301/0, від 06.10.2008 р. №0012162301/1, від 12.12.2008 р. №0012162301/2 та від 05.03.2009 р. №0012162301/3, а також стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 13,60 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ПП «Кастінг» за жовтень, листопад, грудень 2005 р., січень, лютий, березень 2006 р. і правомірність заявленого бюджетного відшкодування за листопад, грудень 2005 р., січень, лютий, березень 2006 р., про що складено акт від 03.09.2008 р. №6526/23-4/30451004, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.7.10 п. 7.7, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168), а саме - неможливо підтвердити в рядку 25.1 Декларації за жовтень 2005 р. 9674,40 грн., за листопад 2005 р. 7658,80 грн., за грудень 2005 р. 10452,48 грн., за січень 2006 р. 11566,40 грн., за лютий 2006 р. 13709,60 грн., за березень 2006 р. 11267,40 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.09.2008 р. № 0012162301/0, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у розмірі 64329,00 грн.

За наслідками адміністративного узгодження, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.10.2008 р. № 0012162301/1, від 12.12.2008 р. № 0012162301/2, від 05.03.2009 р. № 0012162301/3, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Нормами п.1.8 ст.1 Закону №168, визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

За змістом наведених норм наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168).

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом стала постанова Господарського суду АР Крим у справі №2-22/12923-2007А від 01.02.2008 р., якою визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію ПП «Кастінг» в якості платника податку на додану вартість №00953391 з моменту видачі, а саме - 21.01.2002 р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виписані ПП «Кастінг» накладні у 2005- 2006 р.р. повністю відповідають вимогам до заповнення первинних бухгалтерських документів, на момент видачі зазначених накладних ПП «Кастінг» знаходилось на податковому обліку в якості платника податку на додану вартість та видавало податкові накладні на законним підставах.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що суми податку на додану вартість були фактично сплачені позивачем постачальнику у жовтні, листопаді, грудні 2005 р. та січні, лютому, березні 2006 р., зазначені суми увійшли до складу ціни придбаних товарів та послуг та були перераховані на розрахункові розрахунки продавця.

Визнання у подальшому (01.02.2008 р.) Господарським судом АР Крим недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «Кастінг» не відміняє належне виконання зобов'язань із іншими суб'єктами господарювання, у тому числі і видачу податкових накладних.

Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано встановлено, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість прийнятих податкових органом податкових повідомлень-рішень від 08.09.2008 р. №0012162301/0, від 06.10.2008 р. №0012162301/1, від 12.12.2008 р. №0012162301/2 та від 05.03.2009 р. №0012162301/3.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.06.2009 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2010 р. у справі №2а-3747/09/5/0170 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.