Ухвала суду № 31000349, 08.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 року м. Київ К-35944/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2010 р.

у справі №2а-11560/09/2570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дедал»

до Державної податкової інспекції у м.Чернігові

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дедал» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.12.2009 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2010 р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою частково задоволено позовні вимоги: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 04.03.2009 р. №0000992320/0 та від 12.05.2009 р. №0000992320/1. В іншій частині рішення залишено без змін.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р., про що було складено акт перевірки від 24.02.2009 № 117/23/30294369, яким встановлено порушення п.п.1.32 ст.1, п.п.3.1 ст.3, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5, п.10.1 ст.10, п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 37361,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.03.2009 п. №0000992320/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 56042,00 грн., у тому числі 37361,00 грн. основного платежу та 18681,00 грн. штрафних санкцій.

За наслідками адміністративного узгодження податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.05.2009 р. № 0000992320/1 та від 23.07.2009 р. №0000992320/2, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань був висновок податкового органу, викладений в акті перевірки, про безпідставне включення позивачем до валових витрат вартості отриманих транспортних послуг від ТОВ «Свей» у розмірі 14068,33 грн. на підставі виставлених рахунків, актів виконаних робіт та податкових накладних, оскільки такі послуги не підтверджено товарно-транспортними накладними.

Між тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо транспортних послуг є у наявності в позивача, а доводи податкової інспекції про відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортні послуги не спростовують наведеного висновку, оскільки надати товар у розпорядження покупця в зазначений у договорі термін у пункті поставки у тому місці, яке визначене у договорі, зобов'язаний продавець (ТОВ «Свей»). Таким чином, зважаючи на закріплений за продавцем обов'язок поставки товару у зазначене покупцем місце, усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо продавця, а не щодо покупця товару, а відтак відсутність у позивача згаданих накладних не може бути доказом безтоварності господарських операцій з ТОВ «Свей».

З такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на викладене.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону №334 передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону №334 встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що витрати, пов'язані з отриманням транспортних послуг від ТОВ «Свей» належать до валових витрат, оскільки факт їх придбання підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Враховуючи викладене, обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про неправомірність прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2010 р. у справі №2а-11560/09/2570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.