Ухвала суду № 31000347, 01.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2013 р. м. Київ К-31724/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010 р.

у справі №2а-39403/09/2070

за позовом Приватної фірми «ЧАКЛУН»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ :

Приватна фірма «ЧАКЛУН» (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010 р., позовні вимоги задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 19.06.2008 р. №0001052302/0, №0001062302/0, від 17.10.2008 р. №0001052302/1, №0001062302/1, від 02.12.2008 р. №0001052302/2, №0001062302/2, від 24.09.2008 р. №0001622302/1, №0001632302/1, від 02.12.2008 р. №0001622302/2, №0001632302/2, від 24.09.2008 р. №0001642302/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.06.2008 р. №0000172200, №0000162200, №0001072302, від 17.10.2008 р. №0001732302, від 21.11.2008 р. №0001962302 та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.05.2008 р., про що складено акт від 05.06.2008 р. №2617/23/31436322.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.06.2008 р. №0001052302/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 724250,40 грн., №0001062302/0 - з податку на додану вартість у розмірі 1244956,30 грн., а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000162200 за порушення ст.9 Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та ст.1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи по поверненню в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами» у сумі 959,00 грн., №0000172200 - за порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» у сумі 194,00 грн., №0001072302 - за порушення п.п.2.2, 2.3 п.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637 у сумі 1714023,76 грн.

У результаті адміністративного узгодження, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.10.2008 р. №0001052302/1, №0001062302/1, від 02.12.2008 р. №0001052302/2, №0001062302/2, від 24.09.2008 р. №0001622302/1, №0001632302/1, від 02.12.2008 р. №0001622302/2, №0001062302/2, №0001632302/2, аналогічні за змістом.

Також прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.09.2008 р. №0001642302/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати комунального податку у розмірі 345,10 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.06.2008 р. №0001072302, із змінами внесеними рішенням від 15.08.2008 р. №11328/10/23-203, від 17.10.2008 р. №0001732302, від 21.11.2008 р. №0001962302 у розмірі 2743011,80 грн. за порушення п.п.2.2, 2.3 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2009 р., яка набрала законної сили, визнано незаконними дії відповідача щодо проведення з 21.05.2008 р. по 30.05.2008 р. позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.05.2008 р.

При цьому, судами зазначено, що виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог діючого законодавства, не можуть бути підставами для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки вони були встановлені з порушенням порядку та процедури.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає їх передчасними.

Так, відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені ст.8 цього Закону, крім функцій, зазначених у п.2, п.3, п.8, п.11, п.12, п.13, п.16, а також п.15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.

У разі коли зазначені у частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

Згідно з ч.1 ст.8 вказаного Закону Державна податкова адміністрація України здійснює безпосередньо функції, пов'язані зі здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Правовий аналіз вказаних норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні» свідчить про те, що органи державної податкової служби є уповноваженими державою органами для здійснення функцій контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями.

При цьому, підстави, порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок та умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до їх проведення наведені в ст.11№ та 11І названого Закону.

Визначаючи правові наслідки недодержання вказаних вимог, законодавець передбачив право платника податків на недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Як вбачається з матеріалів справи, таким правом позивач не скористався, а відтак при фактичному допуску представників податкового органу до проведення перевірки відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій при доведеності вчиненого позивачем порушення.

При цьому, неправомірне, на думку позивача, проведення перевірки не може бути самостійною підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

З огляду на викладені приписи законодавства, такою підставою може стати лише спростування висновків контролюючого органу про вчинення позивачем порушень, зафіксованих у акті перевірки.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимогами заявленого позову є скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність донарахування податкових зобов'язань та застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій до платника податків, а також наявність чи відсутність порушень законодавчих приписів позивачем, які не було досліджено судовими інстанціями та яким не було надано належної правової оцінки.

Оскільки зазначені обставини справи, не були з'ясовані, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог ч.4, ч.5 ст.11 КАС України не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст.220 КАС України, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч.4 та ч.5 ст.11 КАС України щодо з'ясування всіх обставин у справі, ст.86 цього Кодексу щодо оцінки доказів та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010 р. у справі №2а-39403/09/2070 скасувати.

Справу №2а-39403/09/2070 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.