Ухвала суду № 31000332, 16.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 року м. Київ К-29343/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2010 року

у справі № 2а-9338/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська промислова група»

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2010 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська промислова група» (позивач) до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000162342/0 від 01 квітня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Слов'янська промислова група» судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Красноармійська ОДПІ Донецької області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2010 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2010 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Слов'янська промислова група» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт № 325/23-2/34611414 від 19 березня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000162342/0 від 01 квітня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 158 937,00 грн. (122 259,00 грн. - основний платіж, 36 678,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з невключенням до складу валового доходу погашеної шляхом передачі простого векселя суми кредиторської заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Міркус», яке постановою Господарського суду Донецької області від 27 серпня 2009 року у справі № 45/165Б визнано банкрутом та в подальшому ліквідовано без правонаступництва.

При цьому податковий орган вказував на те, що спірний вексель серії АА 0303982 від 26 серпня 2009 року не має сили простого векселя та не створює жодних юридичних наслідків, з огляду на відсутність у ньому підпису особи, яка видала документ (векселедавця) - директора ТОВ «Слов'янська промислова група» Кузнєцова Юрія Івановича.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України від 23 червня 2006 року № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 4 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2374-III «Про обіг векселів в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Згідно із статтею 75 Конвенції від 07 червня 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, (далі - Уніфікований закон) простий вексель містить: назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця видачі простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Як встановлено судами, вексель серії АА 0303982 від 26 серпня 2009 року відповідає передбаченій статтею 75 Уніфікованого закону формі, зокрема, містить підпис векселедавця - директора ТОВ «Слов'янська промислова група» Кузнєцова Ю.І.

Статтею 77 Уніфікованого закону передбачено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо, зокрема, індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); позовної давності (статті 70 і 71).

Відповідно до статті 11 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Згідно із статтею 16 Уніфікованого закону власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

Отже, визнання ТОВ «Міркус» банкрутом та його подальша ліквідація не означає, що спірний простий вексель не буде пред'явлено позивачу до оплати, оскільки, векселедержатель до припинення своєї діяльності міг передати його за індосаментом іншій особі.

Відповідно до частини 1 статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що датою настання строку платежу за спірним векселем визначено 26 серпня 2019 року, а тому саме з вказаної дати слід обраховувати строк позовної давності.

Таким чином, оскільки, станом на третій квартал 2009 року за кредиторською заборгованістю позивача перед векселедержателем не закінчився строк позовної давності, то така заборгованість не може бути кваліфікована як безповоротна фінансова допомога та, відповідно, не може бути включена до складу валових доходів у відповідності з приписами підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2010 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Кошіль В.В.