Ухвала суду № 31000335, 08.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 року м. Київ К-39160/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:Борискевича М.І.,відповідача:Завальської С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2010 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 р.

у справі №2а-1017/10/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вересень»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вересень» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області (далі-відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2010 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 р., позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.06.2009 р. №0000622301/0/3173 та №0000632301/0/3172 у частині нарахування 108 833,00 грн. основного платежу та 54 417,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати у частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено планову виїзну перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 31.12.2008 р., за результатами проведення якої складений акт від 01.06.2009 р. №1394/231/31705970.

У ході проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4.2 ст.4, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - платником не віднесено до складу валового доходу суму заборгованості у розмірі 671 880,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 167 970,00 грн.; не віднесено до валового доходу суми безоплатно отриманого товару у сумі 435 333,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 108 833,00 грн.; занижено податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 87 067,00 грн., завищено податковий кредит на суму 1 350 821,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.06.2009 р. №0000622301/0/3173 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 415 205 грн. (у т.ч. 276 803,00 грн. основного платежу та 138 402,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та №0000632301/0/3172 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 156 882,00 грн. (у т.ч. 1 437 888,00 грн. основного платежу та 718 994,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що порушення позивачем вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на думку відповідача, були зумовлені наступним.

У ході перевірки було встановлено, що згідно прибуткових накладних за липень 2006 р. позивачем отримано бітуму БНД 90/130 у кількості 33,043 т. на суму 37 593,60 грн., а реалізовано 274,150 т. на суму 41 608,00 грн., оприбутковано 274,150 т. на суму 472 926,94 грн., залишок на 01.07.2006 р. та 01.08.2006 р. - 8,369 т. на суму 8376,63 грн.

На думку податкового органу, товар у кількості 241,107 т. на суму 435 333,34 грн., який оприбуткований у липні 2006 р. без оприбуткованих накладних та реалізований, вважається безоплатно отриманим, відтак повинен бути віднесений до валового доходу.

Судами попередніх інстанцій було відхилено наведені висновки податкового органу зважаючи на встановлення механічної помилки, що виникла під час складання накладних.

А саме, судами було встановлено, що комісією з інвентаризації 31.07.2006 р. була проведена інвентаризація матеріальних цінностей та виявлено, що постачальник ТОВ «Валанко», з яким був укладений договір від 31.05.2006 р. № 31-05/06 відповідно до накладних від 28.07.2006 р. № 072901 та від 31.07.2006 р. №073111 неправильно вказав марку бітуму, а саме замість бітум БНД 90/130 зазначив бітум БНД 60/90, про що також свідчить лист постачальника від 31.07.2006 р., відповідно до якого останній просив вважати відвантажений бітум БНД 60/90 у кількості 241,107 т. за вказаними накладними як бітум БНД 90/130, так як при складанні накладних сталася механічна помилка.

За наведених обставин, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано визначились із тим, що такий товар не можна вважати безоплатно отриманим, так як вартість товару сплачена постачальнику, що належним чином підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками на суму 435 333,34 грн.

Посилання податкового органу на відсутність висновку інвентаризації під час проведення перевірки не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки його наявність було встановлено у ході розгляду справи.

Відтак, з урахуванням положень ч. 3 ст. 86 КАС України, відповідно до яких суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, такі докази підлягають дослідженню для забезпечення правильного встановлення обставин у справі.

Підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було встановлення під час перевірки того факту, що отримані позивачем від постачальника ТОВ«Влада-Дон» податкові накладні не містять порядкового номера, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність права у позивача включати вказану у них суму до податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено обов'язковий перелік реквізитів, що має містити податкова накладна, а саме порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку

У ході розгляду справи встановлено, що у податкових накладних, виписаних позивачу ТОВ «Влада-Дон» від 05.11.2007 р., 20.11.2007 р., 26.11.2007 р., 27.11.2007 р., 05.12.2007 р., 06,12.2007 р., 12.12.2007 р., 12.12.2007 р., 13,12.2007 р., 14.12.2007 р., 18.12.2007 р., 19.12.2007 р., 20.12.2007 р., 21.12.2007 р. та 25.12.2007 р. на загальну суму 7 717 888,06 грн. відсутній порядковим номер податкової накладної.

У той же час, судами попередніх інстанцій було встановлено, що наведені податкові накладні підтверджують фактичність здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість (у складі вартості товару), а також суми цього податку.

Судова колегія погоджується з висновками попередніх судових інстанцій стосовно того, що недоліки, на які посилається відповідач, не роблять вказані звітні документи недійсними та не можуть свідчити про їх неналежність та недопустимість як підстави для формування податкового кредиту, а відтак їх оцінка судами відповідає правильному застосуванню пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, у ході розгляду справи було також аргументовано відхилено доводи податкового органу, відповідно до яких не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми по податкових накладних від 05.08.2008 р. №080514, від 06.08.2008 р. №0806103 на загальну суму 64433,59 грн., виписаних ТОВ «Цукрове виробниче об'єднання» через наявність у них печатки іншого підприємства - ТОВ «Фактор-Коммерс».

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до листа від 01.07.2008 р. № 1110/07 ТОВ «Цукрове виробниче об'єднання» перейменоване на ТОВ «Фактор Коммерс» з 24.06.2008 р. (код ЄДРПОУ залишився незмінним).

Враховуючи те, що печатка ТОВ «Цукрове виробниче об'єднання» станом на 05.08.2008 р. була знищена і отримана нова печатка на ТОВ «Фактор-Коммерс», свідоцтво платника ПДВ не отримано на нову назву підприємства станом на 05.08.2008 р. та 06.08.2008 р., податкові накладні виписувались від ТОВ «Цукрове виробниче об'єднання», а печатка проставлялась ТОВ «Фактор-Коммерс».

Наведені обставини також були підтверджені довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якої ТОВ «Цукрове виробниче об'єднання» зареєстровано 18.01.2005 р., а 24.06.2008 р. відбулась реєстрація змін до установчих документів та змінено назву на ТОВ «Фактор-Коммерс».

Зважаючи на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України, вважає висновки попередніх інстанцій стосовно наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог обґрунтованими та такими, що відповідають правильному застосуванню норм матеріального права.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної процесуальної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 р. у справі №2а-1017/10/1070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.