Ухвала суду № 30995891, 24.04.2013, Волинський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року м. ЛуцькСправа № 803/839/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого,судді Смокович В.І.,

при секретарі Литвиненко І.П.,

за участю представника позивача Якимчука В.В.,

представника відповідача Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку клопотання представника Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про закриття провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта сервіс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій щодо складання акту перевірки від 21 лютого 2013 року №1221/22.6/31654883,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атланта сервіс» (далі - ТзОВ «Атланта сервіс», позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними дій щодо складання акту про результати позапланової виїзної перевірки з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Медео-Захід» за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року від 21 лютого 2013 року №1221/22.6/31654883.

У судовому засіданні 24 квітня 2013 року до початку розгляду справи по суті представником відповідача було подане клопотання про закриття провадження у справі. В мотивування поданого клопотання представник Луцької ОДПІ вказує, що дії по складанню акту перевірки не порушують права позивача, а відтак даний спір не є публічно-правовим. Крім того, податковим органом за результатами перевірки вже винесені податкові повідомлення-рішення, отже їх правомірність, в тому числі дії щодо проведення перевірки та складання акту перевірки, буде оцінюватися за результатом адміністративного чи судового оскарження рішень (а.с.44-45).

Представник позивача у судовому засіданні проти клопотання заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. Додатково пояснив, що підприємство оскаржує не дії щодо проведення перевірки, а дії щодо складання акту перевірки, оскільки, на його думку, перевірка проведена в м. Луцьку, в той час як фактичне місце знаходження ТзОВ «Атланта Сервіс» - м. Рівне. Також вказує, що згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем можуть бути оскарженні будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача підлягає до задоволення на підставі нижчевикладеного.

Суд зазначає, що справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки в розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (стаття 2, пункт 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Із наведених норм випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач вважає протиправними дії Луцької ОДПІ щодо складання акту перевірки від 21 лютого 2013 року №1221/22.6/31654883.

При цьому, за результатами вказаної перевірки податковим органом вже винесені податкові повідомлення-рішення від 13 березня 2013 року №0000732205 та №0000722205, які надіслані позивачу на адресу м.Луцьк, вул. Ковельська,22 і отримані останнім (а.с.55-56).

Порядок оформлення результатів податкових перевірок визначений статтею 86 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 86.1 якої, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Проаналізувавши положення статті 86 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що акт перевірки є внутрішнім службовим документом органу державної податкової служби, який складається для відображення висновків про наявність порушень податкового законодавства при проведенні перевірки платника податків. На підставі вищезазначених висновків, податковий орган має право прийняти податкове повідомлення-рішення у порядку статті 58 Податкового кодексу України, яке створює для відповідні правові наслідки - нарахування основного платежу, накладення штрафних санкцій, зменшення від'ємного значення або бюджетного відшкодування тощо.

Проте безпосередньо дії працівників податкового органу, щодо складання акту перевірки не можуть породжувати, змінювати або припиняти права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, оскільки самі по собі не несуть жодних юридичних наслідків для платника податків. Лише прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення створює відповідні наслідки для платника податків.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З огляду на те, що за результатами перевірки контролюючим органом приймаються податкові повідомлення-рішення, позовна вимога про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення перевірки та складанню акту за її наслідками є не належним способом захисту права, оскільки правильним способом є скасування рішення, яке прийнято на підставі такої перевірки, так як воно створює юридичний наслідок для позивача (обов'язок сплатити штрафні (фінансові) санкції). Дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу проведення перевірки входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій. У разі встановлення судом факту перевищення контролюючим органом встановлених законом повноважень чи вчинення дій у спосіб, який не передбачений законом, таке може бути самостійною підставою для скасування рішення як протиправного.

Акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

При цьому, слід зазначити, що оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то у разі незгоди з діями чи рішенням контролюючого органу, вимога про визнання протиправними дій відповідача, в тому числі і по складанню рішення (акту), не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред'явлення позову про визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу.

Таким чином, акт, складений за результатами проведеної перевірки, не має обов'язкового характеру та не набуває статусу рішення в розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з чим такий акт, а також дії податкового органу щодо його складання, не можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин дії Луцької ОДПІ Волинської області ДПС щодо складання акту перевірки від 21 лютого 2013 року №1221/22.6/31654883 не породжують, не змінюють та не припиняють права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта Сервіс» у сфері публічно-правових відносин, а відтак даний спір не є публічно-правовим та його не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлений права оскаржити в адміністративному чи судовому порядку прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення, зокрема з підстав не дотримання податковим органом процедури проведення податкової перевірки (а.с.55).

За правилами пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта сервіс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій щодо складання акту перевірки не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, тому суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача підлягає до задоволення, а провадження у справі необхідно закрити.

Відповідно до частин першої та другої статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається позивачу за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі. За правилами частини другої статті 7 цього Закону судовий збір повертається повністю.

Як вбачається з доданої до матеріалів позовної заяви квитанції №1010001 від 10 квітня 2013 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 34,41 грн. (а.с.2).

Оскільки суд закриває провадження у справі, тому сплачена квитанцією №1010001 від 10 квітня 2013 року сума судового збору у розмірі 34,41 грн. підлягає поверненню позивачу у відповідності до вимог статті 7 Закону України «Про судовий збір».

При цьому суд вважає за необхідне роз'яснити ТзОВ «Атланта Сервіс», що порядок повернення судового збору за рішеннями судів органами Державної казначейської служби України встановлений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 6 Порядку, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;

оригінал виконавчого документа;

оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Оскільки за правилами пункту 6 Порядку повернення судового збору можливе без оригіналу розрахункового документу, тому суддя дійшов висновку, що оригінал квитанції №1010001 від 10 квітня 2013 року слід залишити у справі, видавши Товариству з обмеженою відповідальністю «Атланта Сервіс» копію зазначеного розрахункового документу.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 157, частиною сьомої статті 160, статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача, Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби, про закриття провадження у справі - задовольнити.

Провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта сервіс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій щодо складання акту перевірки від 21 лютого 2013 року №1221/22.6/31654883 - закрити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Атланта сервіс» (33001, м. Рівне, вул. Артилерійська, буд. 3А, ідентифікаційний код юридичної особи 31654883) судовий збір у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні сорок одна копійка) сплачений квитанцією №1010001 від 10 квітня 2013 року. Оригінал квитанції №1010001 від 10 квітня 2013 року залишити в адміністративній справі Волинського окружного адміністративного суду №803/839/13-а.

Роз'яснити позивачеві, що у разі закриття провадження у справі, повторне звернення з тією самою позовною заявою до адміністративного суду не допускається.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст ухвали виготовлений 29 квітня 2013 року.