Постанова № 30995886, 29.04.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2013 року м. Луцьк

Справа № 803/818/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит» до Новолинської об’єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит» (далі – позивач, ТзОВ «Завод «Промлит», підприємство) звернулося в суд з адміністративним позовом до Новолинської об’єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі – відповідач, Нововолинська ОДПІ Волинської області ДПС, інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000132200 від 26 березня 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Нововолинською об’єднаною державною податкової інспекцією Волинської області Державної податкової служби 18 березня 2013 року проведено позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства ТзОВ «Завод «Промлит» по розрахунках з нерезидентом ВАТ «Електростальський завод важкого машинобудування» (Росія) по експортному договору №03-59-11/661 від 06 липня 2010 року, висновки якої оформлені актом від 18 березня 2013 року №220/57-2203/33273933. За результатом вказаної перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2013 року №0000132200, яким підприємству нарахована пеня за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 231 735,13 грн. Позивач з вищезазначеним рішенням не погоджується, вважає його протиправним та вказує, що підприємство не порушило строків повернення заборгованості від свого контрагента-нерезидента, оскільки вжило всіх передбачених законом заходів, зокрема звернулося з відповідним позовом до Господарського суду Волинської області. Під час розгляду справи у господарському суді, ВАТ «Електростальський завод важкого машинобудування» добровільно погасило наявну в нього заборгованість за зовнішньоекономічним контрактом, у зв’язку з чим, ухвалою від 02 жовтня 2012 року №5004/419/12 провадження у справі було припинено. Вважає, що дане судове рішення у розумінні частини четвертої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є рішенням про задоволення позову, а відтак у податкового органу були відсутні підстави для нарахування пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності. На підставі вищевикладеного, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000132200 від 26 березня 2013 року.

Позивач свого представника у судове засідання не направив, однак представник підприємства надіслав на адресу суду клопотання від 29 квітня 2013 року в якому просить суд розглядати справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити (а.с.51).

Відповідач, суб’єкт владних повноважень, свого представника у судове засідання не направив, проте представником інспекції 29 квітня 2013 року подано клопотання від 29 квітня 2013 року №113 в якому останній просить суд розглядати справу за його відсутності, проти позовних вимог заперечує та просить суд у позові відмовити (а.с.50).

Оскільки від осіб, які беруть участь у справі, надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, що є їх процесуальним правом, дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, тому суд прийшов висновку, що судовий розгляд даної справи необхідно здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлено, що головним державним податковим ревізором-інспектором Нововолинської ОДПІ Волинської області ДПС 18 березня 2013 року проведена невиїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог валютного законодавства ТзОВ «Завод «Промлит» по розрахунках з нерезидентом ВАТ «Електростальський завод важкого машинобудування» (Росія) по експортному договору №03-59-11/661 від 06 липня 2010 року, результати якої оформлені актом від 18 березня 2013 року №220/57-2203/33273933 (а.с.8-13).

Згідно висновків акту перевірки, податковий орган встановив порушення ТзОВ «Завод «Промлит» статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме несвоєчасне повернення валютної виручки по імпортному договору №03-59-11/661 від 06 липня 2010 року укладеного з нерезидентом ВАТ «Електростальський завод важкого машинобудування» (Росія) за період з 11 квітня 2012 року по 31 серпня 2012 року в сумі 152 589,10 грн. та за період з 16 квітня 2012 року по 31 серпня 2012 року в сумі 401 629,00 грн. (а.с.13).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», відповідачем нарахована пеня у сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі – ЗЕД) у загальному розмірі 231 735,13 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с.14).

На підставі висновків, які викладені в акті перевірки від 18 березня 2013 року №220/57-2203/33273933 Нововолинська ОДПІ Волинської області ДПС прийняла податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2013 року №0000132200, яким нарахувала позивачу пеню у сфері ЗЕД в загальному розмірі 231 735,13 грн. (а.с.7).

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 липня 2010 року в місті Електросталь, Росія між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит» (Продавець) та Відкритим акціонерним товариством «Електростальський завод важкого машинобудування» укладений контракт №03-59-11/661 (далі – контракт) (а.с.19-22).

Предмет вищезазначеного контракту визначений у пункті 1.1, відповідно до якого ТзОВ «Завод «Промлит» продав, а ВАТ «Електростальський завод важкого машинобудування» придбав товари в асортименті, кількості та цінами, а також у відповідності до технічних характеристик, які визначені в додатках до контракту. При цьому, у пунктах 2.1., 3.1 контракту сторони встановили розрахунки у російських рублях.

Проаналізувавши умови вищезазначеного контракту, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є зовнішньоекономічним контрактом з поставки товарів, а тому на нього поширюється дія Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відтак, всі товари постановлені позивачем за зовнішньоекономічним контрактом від 06 липня 2010 року №03-59-11/661 мали бути оплачені не пізніше 180 днів після митного оформлення.

Як встановлено судом, на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 06 липня 2010 року №03-59-11/661 позивач поставив ВАТ «Електростальський завод важкого машинобудування» дві партії товару, що підтверджується:

1) вантажно-митною декларацією №11/005990 від 03 жовтня 2011 року на суму 1 494 909,02 російських рублів (371 170,96 грн.) (а.с.27-29);

2) вантажно-митною декларацією №11/006337 від 18 жовтня 2011 року на суму 1 487 239,44 російських рублів (385 908,89 грн.) (а.с.11).

Таким чином, згідно статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» граничний термін зарахування валютної виручки за вищезазначеними операціями становив 31 березня 2012 року та 15 квітня 2012 року відповідно.

Судом встановлено, що валютна виручка за поставлений ВАТ «Електростальський завод важкого машинобудування» товар у строки визначені Законом на рахунки позивача не надійшла.

За правилами частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Однак, як визначено частиною другою цієї ж статті, у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Як вбачається зі вступної частини ухвали Господарського суду Волинської області від 02 жовтня 2012 року №5004/419/12, позивач звертався з позовом до ВАТ «Електростальський завод важкого машинобудування» про стягнення заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом від 06 липня 2010 року №03-59-11/661, зокрема за партії товарів, які були поставлені згідно вантажно-митних декларацій №11/005990 від 03 жовтня 2011 року та №11/006337 від 18 жовтня 2011 року (а.с.15).

При цьому, як вбачається з акту перевірки Господарським судом Волинської області провадження у вищезазначеній справі порушено 11 квітня 2012 року (а.с.11).

За таких обставин згідно частини другої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нарахування пені за зовнішньоекономічним контрактом від 06 липня 2010 року №03-59-11/661 припинилось з 11 квітня 2012 року.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 02 жовтня 2012 року №5004/419/12 провадження у справі №5004/419/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит» до Відкритого акціонерного товариства «Електростальський завод важкого машинобудування» про стягнення 555 487,32 грн. (2 046 747,69 рос.руб.) припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмету спору (а.с.16-18).

При цьому, господарський суд зазначив, що заявлена позивачем до стягнення сума повністю погашена ВАТ «Електростальський завод важкого машинобудування» 31 серпня 2012 року (а.с.18).

Дані обставини визнані судом як преюдиційні відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України і повторно судом не досліджувалися.

З акту перевірки від 18 березня 2013 року №220/57-2203/33273933 вбачається, що податковий орган мотивував нарахування позивачу пені у сфері ЗЕД за період з дня прийняття господарським судом до провадження справи про стягнення заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом (11 квітня 2012 року) по день добровільної сплати нерезидентом заборгованості (31 серпня 2012 року) тим, що припинення судом провадження у справі за змістом статті 4 закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не є підставою для звільнення резидента від нарахування пені у сфері ЗЕД.

Суд не погоджується з вищезазначеним висновком Нововолинської ОДПІ Волинської області ДПС та зазначає наступне.

За правилами частини третьої та четвертої статті Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Системний аналіз вищезазначених положень законодавства дає підстави суду дійти висновку, що підставою для зупинення строків нарахування пені у сфері ЗЕД є факт прийняття господарським судом позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені – рішення суду про задоволення позову.

Суд вважає, що такі самі наслідки мають наставати у разі, коли провадження у справі припиняється у зв’язку з повною сплатою нерезидентом заборгованості під час розгляду справи у господарському суді.

На думку суду при вирішенні питання про наявність підстав для звільнення резидента від пені у сфері ЗЕД, слід надавати перевагу змісту судового рішення (ухвали господарського суду про припинення провадження у справі) над його процесуальною формою.

Господарський суд за змістом статті 80 Господарського процесуального кодексу України, встановивши добровільне погашення відповідачем заборгованості припиняє провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмету спору.

За своїм правовим змістом ухвала господарського суду про припинення провадження у справі у зв’язку з добровільною сплатою відповідачем заборгованості свідчить про те, що суд погодився з обґрунтованістю позовних вимог, існуванням заборгованості на момент звернення до суду та припинив провадження у зв’язку зі сплатою боргу.

Відтак, звернення резидента (позивача) до господарського суду та подальше добровільне погашення нерезидентом (відповідачем) наявної в нього заборгованості свідчить про правомірну поведінку резидента, вжиття ним всіх необхідних заходів для стягнення валютної виручки, що звільняє його від сплати передбаченої Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» пені у сфері ЗЕД.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 13 лютого 2012 року № 21-422а11 (а.с.52-53).

Згідно частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Нововолинська ОДПІ неправомірно нарахувала ТзОВ «Завод «Промлит» пеню у сфері ЗЕД за зовнішньоекономічним контрактом від 06 липня 2010 року №03-59-11/661 з 11 квітня 2012 року по 31 серпня 2012 року у розмірі 65 460,72 грн. та з 16 квітня 2012 року по 31 серпня 2012 року у розмірі 166 274,41 грн., оскільки позивач у встановленому законом порядку 11 квітня 2012 року звернувся до господарського суду, який своєю ухвалою від 02 жовтня 2012 року визнав обґрунтованість позовних вимог та припинив провадження у справі у зв’язку з добровільним погашення заборгованості 31 серпня 2012 року.

Відтак, суд вважає, що вищезазначені обставини свідчать про правомірну поведінку позивача та вжиття ним всіх необхідних заходів для повернення валютної виручки, що виключає притягнення його до відповідальності у вигляді нарахування пені у сфері ЗЕД згідно податкового повідомлення-рішення №0000132200 від 26 березня 2013 року.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, суб’єкт владних повноважень, належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами не довів правомірності податкового повідомлення-рішення №0000132200 від 26 березня 2013 року.

Як визначено частиною третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши податкове повідомлення-рішення №0000132200 від 26 березня 2013 року, суд дійшов висновку, що воно не відповідає вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки Нововолинська об’єднана державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби неправомірно нарахувала Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит» пеню у сфері зовнішньоекономічної діяльності у загальному розмірі 231 735,13 грн., а позивач вжив всіх передбачених законом заходів для стягнення валютної виручки з нерезидента, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит» до Новолинської об’єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000132200 від 26 березня 2013 року підлягають до задоволення.

За правилами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит» за подання даного позову сплатило судовий збір у розмірі 2 294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8829 від 04 квітня 2013 року (а.с.2).

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, на користь позивача з Державного бюджету України слід стягнути сплачений ним судовий збір у загальному розмірі 2 294,00 грн.

Керуючись статтею 94, частиною четвертою статті 122, статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит» до Новолинської об’єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новолинської об’єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби №0000132200 від 26 березня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит» (45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, буд. 49, ідентифікаційний код юридичної особи 33273933) судовий збір у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев’яносто чотири гривні).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович