Постанова № 30995432, 27.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2012 р.

справа № 2а-9521/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Щербака А.А. Малиш Н.І.

за участю секретаря судового засідання: Склишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нєфтек Оіл"

на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 р. у справі № 2а-9521/10/0470

за позовом: Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нєфтек Оіл"

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нєфтек Оіл», бв якому просило стягнути з відповідача на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 99279,54 грн.; стягнути з відповідача на користь Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3037,56 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 року позовні вимоги задоволено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що доказів на підтвердженя того, що відповідачем у 2009 році самостійно здійснювалися заходи з пошуку та працевлаштування інвалідів суду не надано.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

У апеляційній скарзі відповідач вказує наступне.

Нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємство покладено обов’язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов’язок їх пошуку з метою працевлаштування.

Зазначає, що ст.. 18 Закону № 875 передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання робіт вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Державна служба зайнятості здійснює пошук роботи для інвалідів.

Відповідач зазначає, що до суду були подані докази, які підтверджують, що відповідач інформував органи працевлаштування про те, що на підприємство ТОВ «Нефтек Оіл» необхідно працевлаштувати інвалідів. Для інвалідів були створені робочі місця.

Крім того, відповідач наголошує, що підприємством було вжито всіх можливих заходів для працевлаштування інвалідів, тому підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій відсутні.

Заперечень на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату час і місце судового засідання позивач повідомлений належним чином.

Заслухавши представника відповідача, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ТОВ "Нєфтек Оіл" є юридичною особою та відноситься до підприємств, яким відповідно до ст. 19 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон №875-ХІІ) встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

ТОВ "Нєфтек Оіл" було подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві відповідача у 2009 році склала 273 осіб. Відповідно до нормативу, передбаченого ст. 19 Закону №875-ХІІ, у відповідача мали бути працевлаштовані інваліди в кількості 11 осіб, але фактично на підприємстві працювало 2 особи, які є інвалідами.

Таким чином, матеріали справи підтверджують наявність обставин, які визначені ст. 20 Закону №875-ХІІ у якості правопорушення у сфері господарської діяльності.

Загальні принципи відповідальності за правопорушення визначені у ГК України, відповідно до ч. 1 ст. 218 якого підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується наданими до справи доказами, відповідачем вживались залежні від нього заходи для недопущення господарського правопорушення щодо працевлаштування інвалідів, а саме: протягом 2009 року відповідач подавав до центру зайнятості звіти форми 3-ПН, в яких заявляв про потребу у працевлаштуванні інвалідів. Крім того, своїми листами №273 від 20.05.2009 року та від 27.11.2009 року відповідач повідомляв позивача про створення робочих місць для інвалідів та пропонував направити інвалідів для працевлаштування на підприємстві. Крім того, відповідач через засоби масової інформації – газета «Мегаполіс» (а.с.12-21) інформував громадян про наявність вакансій для інвалідів..

Як свідчать матеріали справи, інваліди на підприємство органами державної служби зайнятості не направлялись. Докази самостійного звернення інвалідів відсутні.

Оскільки можливість заходів щодо впливу на інвалідів у відповідача відсутня,а функції щодо працевлаштування інвалідів покладено на державну службу зайнятості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач довів факт відсутності вини та неможливість уникнення правопорушення з незалежних від нього причин, що виключає підстави для притягнення його до відповідальності.

Принцип застосування відповідальності лише за наявності вини закріплено в теорії права, та конкретизовано для господарських правовідносин у ч.2 ст. 218 ГК України, якою повинен керуватися суд при вирішені даної справи. Застосування відповідальності без наявності вини, можливо лише у випадках, прямо передбачених законодавством, що регулює конкретні суспільні правовідносини. Отже, якщо законом не передбачено застосування відповідальності без наявності вини, то суд при вирішенні справи виходить із зазначеного вище загального принципу застосування відповідальності.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято без врахування норм ст.. 218 ГК України, що є підставою для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

На підставі зазначеного, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нєфтек Оіл" слід задовольнити. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року - скасувати.

У задоволені позову відмовити.

Керуючись ст. ст. 195,196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нєфтек Оіл"

задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року - скасувати.

У задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак