Ухвала суду № 30995422, 21.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2013 р. справа № 2а-293/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шкуропадської В.М.

представників сторін:

позивача : - не з'явився

відповідача: - Коваленко Д.П., дов. від 28.01.13 р. № 2691/10/10-024

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансстандарт"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010 р. у справі № 2а-293/10/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансстандарт"

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансстандарт" (далі - ТОВ "Трансстандарт", Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровськ (далі - Лівобережна МДПІ) № 0001152301/2 від 05.10.2009 р. та № 00011623011/2 від 05.10.2009 р.

Позов обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем неправомірно, оскільки при перевірці виключення суми в розмірі 412 029 грн. з валових витрат Товариства відбулось з порушенням приписів нормативних актів. Також відповідач в акті перевірки зменшив податковий кредит за вересень 2006 року на 58333 грн., оскільки суми задекларованого за вказаний період податкового кредиту не підтверджуються господарськими операціями, проведеними в бухгалтерському обліку товариства. Разом з тим, ТОВ «Трансстандарт» стверджує, що податковий кредит за вересень 2006 року сформований на підставі отриманих належним чином оформлених податкових накладних, виданих ТОВ «Гласис» на підтвердження поставки товару по заявці ТОВ «Трансстандарт» і отримання за цей товар оплати. ТОВ « Трансстандарт» в червні 2006 р. не використало свого права на включення до податкового кредиту податкових накладних, виданих ТОВ «Гласис» по факту одержання коштів в передплату товарів, тому мало право на такий податковий кредит в наступних звітних періодах. Таким чином, фактично включено до податкового кредиту в вересні 2006 р. суму 124558,32 грн. по ТОВ «Гласис» підтверджено фактом отримання та оплати товару, що відображено в бухгалтерському обліку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010 р. у справі № 2а-293/10/0470 (суддя Олійник В. М.) у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано правомірністю порядку проведення перевірки та здійснених висновків, тим, що при визначенні витрат позивачем не враховано надходження (приход) товару у рахунок попередніх оплат, що були здійснені постачальникам у попередньому періоді; доводи позивача не підтверджуються матеріалами справи.

Не погодившись з постановою суду, ТОВ «Трансстандарт» подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010 р. у справі № 2а-293/10/0470, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не провів аналіз первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, зробивши висновки лише на підставі даних бухгалтерського обліку, не враховано норми п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також разом з апеляційною скаргою позивачем подано клопотання про проведення судово-економічної експертизи, позивач вказує, що подане клопотання заявлялось при розгляді справи в суді першої інстанції. Судом апеляційної інстанції клопотання задоволено, призначено експертизу, проведення якої не відбулося , оскільки позивачем не сплачено суму визначену експертною установою.

Повторне клопотання позивача про проведення експертизи в іншій установі судовою колегією Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду не задоволено, справа розглянута за наявними матеріалами.

Прокурор та сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи після поновлення провадження повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники позивача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, виходячи з приписів ч.4 ст. 196 КАС України , нез'явлення в судове засідання представників позивача не перешкоджає розгляду скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, Лівобережною МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Трансстандарт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 р. до 31.03.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. до 31.03.2009 р., за результатами якої складений акт № 4261/23/25017734 від 18.06.2009 р. (а. с.13-45).

На підставі вказаного акту перевірки та за результатами застосованої Товариством процедури адміністративного оскарження, Лівобережною МДПІ 05.10.2009 р. прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001152301/2, яким позивачу за порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 154 510,50 грн., у тому числі: 103 007 грн. - за основним платежем, 51 503, 50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.11);

- № 00011623011/2, яким позивачу за порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 87 499,50 грн., у тому числі: 58 333 грн. - за основним платежем, 29 166,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с.12). Суд першої інстанції за результатами розгляду справи не знайшов підстав для задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010 р. у даній справі, і про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Трансстандарт", виходячи з наступного:

Згідно висновків акту перевірки № 4261/23/25017734 від 18.06.2009 р. Товариством порушено п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, яке полягає у заниженні доходу від продажу товарів за 4 квартал 2008 року на суму 1 070 грн., та порушено п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 та п.п.11.2.1 п. 11.2 ст.11 вказаного Закону, яке полягає у завищенні витрат на придбання товарів на загальну суму 412 029 грн., у тому числі: за 3 квартал 2006 року - у сумі 207 909 грн., за 4 квартал 2006 року - у сумі 204 120 грн.

В результаті занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 103 274,00 грн., у тому числі: у 3 кварталі 2006 року - на суму 51 977 грн., у 4 кварталі 2006 року - на суму 51 030 грн., у 4 кварталі 2008 року - на суму 267 грн.

За приписами п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,послуг). Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якою відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт,послуг)... або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За даними журналу-ордеру по бухгалтерському рахунку 63/1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» витрати на придбання товарів за 3 квартал 2006 року становлять 9 661 923 грн. У бухгалтерському обліку операція відображена проводкою: Д-т28 К-т 63/1: 9 661 922,86 грн. Сума попередньої оплати, що включається до складу витрат - 207824,71 грн.

З наведених даних вбачається, що витрати ТОВ «Трансстандарт» на придбання товарів за 3 квартал 2006 року становлять: 9 661923 грн. - 207825 грн. = 9 454 098 грн.

За даними журнал-ордеру по бухгалтерському рахунку 63/1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» витрати на придбання товарів за 4 квартал 2006 року становлять 4 274533 грн. У бухгалтерському обліку операція відображена проводкою: Д-Т 28 К-т 63/1: 3 890 291,48 грн. Сума попередньої оплати, що включається до складу витрат: 384241,15 грн.

Передплати видані - рахунок 63/1, Д-т на 01.10.2006 року (без ПДВ) - 276 762,57 грн., Д-т на 31.12.2006 р. (без ПДВ) - 661 003,72 грн., сума передплати, що підлягає включенню до складу витрат (без ПДВ) - 384 241,15 грн.

Витрати на придбання товарів за 4 квартал 2006 року становлять 3 890 291,48 грн. + 384 241,15 грн. = 4 274 533 грн.

З акту перевірки № 4261/23/25017734 від 18.06.2009 р. вбачається, що при перевірці податківцями враховано матеріали попередніх перевірок: акту №2657/23 від 16.11.2006р. про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Трансстандарт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 30.06.2006 р. (а. с.103-119) та довідки № 6196/231/25017734 від 24.09.2009р. про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Трансстандарт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 30.06.2006 р. (а. с.93-97).

Податковим органом та судом першої інстанції встановлено, що при визначенні витрат Товариством не враховано надходження (приход) товару у рахунок попередніх оплат, здійснених постачальникам у попередньому періоді.

При цьому, згідно довідки № 6196/231/25017734 від 24.09.2009 р. Товариством не надано первинних документів, які б підтверджували достовірність врахування у податковому та бухгалтерському обліку суми витрат на придбання товарів, робіт (послуг) та суми передплат за період з 01.01.2006 р. по 31.06.2006 р. та їх відображення у податковій звітності, наданої до Лівобережної МДПІ.

За приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (п.10 ст.1); підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч.1 ст.9); фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ст.3).

Скаржник зазначає, що в оскаржуваній постанові суд першої інстанції фактично цитує акт перевірки, на підставі якого прийняті оскаржені повідомлення-рішення, і мотивує свої висновки лише тим, що при визначенні витрат позивачем не враховано надходження товару у рахунок попередніх оплат, що були здійснені постачальникам у попередньому періоді. При цьому, дослідження податківцями зроблені на підставі перевірки журналів-ордерів, які були надані посадовими особи позивача до перевірки.

Проте, положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

З огляду на те, що ТОВ «Трансстандарт» не спростовано належними доказами (первинними документами) висновки акту перевірки про завищення задекларованих показників у рядку 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11», всього у сумі 412 029 грн., у тому числі: за 3 квартал 2006 року на суму 207 909 грн. та 4 квартал 2006 року на суму 204120 грн., колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ № 0001152301/2 від 05.10.2009 р. щодо донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у сумі 103007 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 51503,50 грн.

Щодо встановленого податковим органом порушення Товариством п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягає у завищенні податкового кредиту за вересень 2006 року на 58 333 грн., колегія зазначає наступне:

Позивачем надано до перевірки копії документів, які отримані від постачальника ТОВ «Гласис»: податкова накладна № 158 від 30.06.2006 р. на загальну суму 215 465,26 грн. (а.с.66), податкова накладна № 160 від 30.06.2006 р. на загальну суму 98970,19 грн. (а. с.68), розрахунок № 14 коригування від 02.07.2006 р. до вказаної податкової накладної № 158 на суму коригування 215 465,26 грн. (а. с.67), розрахунок № 12 коригування від 02.07.2006 р. до вказаної податкової накладної № 160 (а. с.69) на суму коригування 98 970,19 грн., внаслідок чого встановлено завищення суми податкового кредиту по контрагенту - постачальнику ТОВ «Гласис» на суму 58 333 грн. за вересень 2006 року.

Станом на 01.07.2006 р. по взаємовідносинам з постачальником ТОВ "Гласис" за даними журнал-ордеру по бухгалтерському рахунку 63/1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахувалась сума виданих (перерахованих) передплат у розмірі 314435,43 грн., у тому числі ПДВ - 52 405,90 грн.

Так, підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168) передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1.п.7.4.ст.7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду: у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За даними зустрічної перевірки ТОВ «Гласис» по взаємовідносинам з ТОВ «Трансстандарт» за червень 2006 року, за результатами якої ДПІ у Оболонському районі м.Києва складено довідку № 1502-23-4 від 27.11.2006 р., ТОВ «Гласис» не відображено вищевказані податкові накладні № 158 та № 160 від 30.06.2006 р. та не зазначено інформацію щодо стану заборгованості між вищезазначеними підприємствами на 01.07.2006 р.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірне визначення Лівобережною МДПІ податкового зобов'язання з податку на додану вартість у податковому повідомленні-рішенні № 000111162301/2 від 05.10.2009 р.

Щодо посилань скаржника на неврахування судом першої інстанції наполягання Товариства на проведенні судової експертизи, то ухвалою від 14.06.2012 р. апеляційною інстанцією задоволено клопотання позивача про призначення судово-економічної експертизи, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз (а. с.177, 178).

На розгляд експерта поставлено питання: чи підтверджуються документально зазначені в акті перевірки № 4261/23/25017734 від 18.06.2009 р. завищенні Товариством валових витрат на придбання товарів на загальну суму 412 029 грн., у тому числі: за 3 квартал 2006 року - у сумі 207 909 грн., за 4 квартал 2006 року - у сумі 204 120 грн., та завищення податкового кредиту за вересень 2006 року на 58 333 грн.

Проте, в зв'язку з відсутністю станом на 21.09.2012 р. оплати позивачем передньої вартості висновку судово-економічної експертизи, матеріали адміністративної справи № 2а-293/10/0470 повернуті до апеляційного суду без виконання.

Також колегія суддів вважає процесуально вірним врахування судом першої інстанції постанов Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 10.08.2009 р. у справах №3-2474/09 та № 3-2473/09, якими посадові особи ТОВ «Трансстандарт» притягнуті до адміністративної відповідальності за порушення вищевказаних вимог податкового законодавства (а. с.101, 102).

Крім того, Товариством заявлено позовну вимогу щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001152301/2 від 05.10.2009 р. та № 00011623011/2 від 05.10.2009 р., які прийняті відносно конкретної юридичної особи - ТОВ «Трансстандарт», а отже є актом індивідуальної дії.

Проте, системний аналіз статей 105, 162, 171 КАС України дає підстави вважати, що даний спосіб захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб є невірним, оскільки за положеннями вказаних статей адміністративний позов може містить вимоги про визнання протиправним і скасування рішення контролюючого органу (акту індивідуальної дії) та визнання нечинним (нормативно-правового акту).

Отже, колегія суддів зауважує на невірному обранні позивачем способу захисту порушених прав та законних інтересів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в межах заявлених вимог , не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та відповідно застосування ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансстандарт» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010 р. у справі № 2а-293/10/0470 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010р. у справі № 2а-293/10/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко