Ухвала суду № 3099511, 22.01.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

22 січня 2009 року справа № 2-а-16405/08/0570

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Старосуда М.І.

суддів: Лях О.П., Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання

Кондрашовій Н.М.за участю представника відповідача

Підопригора В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції в м. Маріуполі Донецької областіна постанову Донецького окружного адміністративного судувід10 листопада 2008 року по адміністративній справі№ 2-а-16405/08 (суддя Галатіна О.О.)за позовомвідкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»

до

Державної податкової інспекції в м. Маріуполі Донецької області

про

оскарження рішення про застосування фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року у справі № 2-а-16405/08 задоволено позов відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», внаслідок чого визнано недійсними рішення про застосування фінансових санкцій Держаної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області від 25 березня 2008 року № 0000562303.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи представник відповідача просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - відкрите акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» є юридичною особою та зареєстроване виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 30.12.1996 року за № 1 274 120 0000 000679 (код ЄДРПОУ 00191129) і взяте на облік, як платник податків у Державній податковій Інспекції у м. Маріуполі Донецької області .

Відповідач - ДПІ у м. Маріуполі Донецької області є субєктом владних повноважень, який реалізує владні управлінські функції на підставі ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні".

11.03.08 р. посадовими особами ДПІ у м. Маріуполі Донецької області, які діяли на підставі направлень № № 90, 91 від 04.03.08 р., була проведена планова перевірка крамниці № З ВАТ «ММК ім. Ілліча», в результаті якої були встановлені порушення вимог п. 5, 11,13ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг'", а також ч. 15 ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України»Про Акцизний збір» та ст. 11 -1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

На підставі акту від 11.03.2008 р. за № 05190041/2303 ДПІ у м. Маріуполі Донецької було прийняте рішення від 25.03.2008 р. за № 0000562303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, у відповідності до якого до ВАТ «ММК ім. Ілліча» за порушення вимог ст. 11-1 Закону України № 481 від 19.12.1995 р. «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1000 грн.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 10 визначені функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо здійснення у межах своїх повноважень контролю за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів (п.4 ст.10).

Частиною 1 статті 11 -2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

В порушення зазначених вимог посадовими особами державного податкового органу направлення на планову перевірку були предявлені робітникам магазину № 67 ОСОБА_1. (завідуючій крамниці № 67) і ОСОБА_2. (продавцю крамниці № 67), які не є керівниками позивача і не мають відповідних повноважень для того, щоб предявлення ним направлень на перевірку можна було вважати предявленням даного документа платнику податків, яким є позивач.

Отже, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що представники відповідача не мали права приступати до перевірки.

Колегія суддів вважає також правильним висновок суду першої інстанції відносно того, що нічим не підтвердженофакт здійснення позивачем правопорушення, а саме: роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, більш вищими ніж максимальні ціни на тютюнові вироби, встановлені виробниками таких тютюнових виробів, з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 2.3.2, 2.3.7 п. 2.3 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок з питань додержання податкового, валютного та іншого законодавства» від 10.08.2005 р. за № 327, які вимагають, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Однак, акт перевірки не відповідає вказаним вимогам, він складений в порушення цього Порядку і в акті перевірки тільки вказано, що «встановлено продаж тютюнових виробів за ціною вище від максимальної розничної ціни, встановленої виробником» і, що позивачем порушено ч. 15 ст. 6 Декрету КМУ № 18, а також ст. 11-1 Закону № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Отже з цього акту неможливо встановити конкретні обставини порушення, тобто по якій ціні продавались тютюнові вироби, яка максимально рознична ціна встановлена виробником і в акті відсутні докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до абз. 20 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафів у випадку роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, більш вищими ніж максимальні ціни на тютюнові вироби, встановлені виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів.

Однак, згідно вимог ч. 15 ст. 6 Декрету КМУ № 18, виробник або імпортер вправі на свій розсуд та у встановленому порядку змінювати встановлені ним максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари. При цьому встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на перераховані в декларації товари вводяться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відповідна декларація була подана в центральний орган державної податкової служби України або центральний орган державної митної служби України до їх зміни в передбаченому цим Декретом порядку.

Згідно декларації про встановлення виробником або імпортером максимальної роздрібної ціни на підакцизні товари,виробник цигарок «Ріlot» - ДП «Тютюнова компанія «Хамадей» 25.07.2007 р.задекларував нову максимальну роздрібну ціну на вказану продукцію в розмірі 2,25 грн.

Відповідно до ч. 21 ст. 6 Декрету № 18 встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на перераховані в декларації товари вводяться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відповідна декларація була подана до центрального органу державної податкової служби України, і діють до їх зміни в порядку, передбаченому законом.

Згідно податкової накладної № 120 від 29.02.2008 р., цигарки «Ріlot» були придбані позивачем у ДП «Тютюнова компанія «Хамадей» по оптовій ціні 1,63 грн. без ПДВ (1,95 з ПДВ) іпродавались позивачем по задекларованій виробником у 2007 р. максимальній роздрібній ціні в розмірі 2,25 грн.

Отже, реалізація тютюнових виробів вроздріб здійснювалась за цінами, не вище ніж ті, що були визначені в останній декларації, поданій їх виробником або імпортером в центральний орган державної податкової адміністрації України або центральний орган державної митної служби України.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірність прийнятого спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції нстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Маріуполі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року у справі № 2-а-16405/08 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року у справі № 2-а-16405/08 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий

Судді