Ухвала суду № 3096443, 13.02.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                 головуючий суддя І інстанції –  Чиркін С.М.

                                 суддя – доповідач – Геращенко І.В.

                         Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                        У Х В А Л А

                                                 Іменем України

« 13 »  лютого 2009 року                                        справа  №  2а-9460/08/1270  

                                                                                               м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого   Геращенка І.В.

суддів               Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.

при секретарі судового засідання  Літвіновій Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача  -  Степаненко О.А. – довір. від 26.12.2007 року № 14-260д, Портнова О.В. – довір. від 26.12.2007 року № 14-250д

від відповідача–  Фокіна І.А. – довір. від 12.02.2009 року № 33, Кузьменко О.М. – довір. від 08.01.2009 року № 7

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області

на постановуЛуганського окружного адміністративного суду

від 13.11.2008 року

у справі№ 2а-9460/08

за позовомДержавного підприємства “Свердловантрацит”

до відповідача   Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області

про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень

ВСТАНОВИВ:

          Державне підприємство “Свердловськантрацит” звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень від 06.03.2008 року:

- № 0000251640/0 про зобов’язання сплатити штраф в розмірі 10% в сумі 2518206 грн. 69 коп. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на додану вартість;

- № 0000261640/0 про зобов’язання сплатити штраф в розмірі 20% в сумі 1107722 грн. 89 коп. за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість;

-  № 0000271640/0 про зобов’язання сплатити штраф в розмірі 50% в сумі 9064898 грн. 50 коп. за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на додану вартість.

          Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.11.2008 року у справі № 2а-9460/08 (суддя Чиркін С.М.) позовна заява задоволена.

          Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права.

 Зазначає, що за штраф на підставі п.п. 17.1.7 п 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" застосовується якщо платник податку не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Наполягає на тому, що чинним законодавством, зокрема, п.7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковому органу  надане право змінювати призначення платежу, визначеному платником, та зараховувати кошти в рахунок погашення податкового боргу, який виник раніше.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказав на її безпідставність.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції та не заперечується сторонами по справі.

В основу податкових повідомлень – рішень, які оспорювались, покладений акт від 26.02.2008 року № 259-15-10-32355669 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податкових зобов’язань по податку на додану вартість.

За результатами перевірки встановлене порушення ДП “Свердловантрацит” вимог п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції, оскільки вважає, що  п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковому органу надане право змінювати призначення платежу та направляти суми сплачених податкових зобов’язань за конкретний податковий період в рахунок погашення несплаченого податкового боргу за попередні податкові періоди.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи  зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні” , ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення  обліку  платників  податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження  цих  податків, платежів.

           На виконання покладених на податковий орган функцій ДПА України затверджена Інструкція про порядок ведення органами державної           податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України.

          Таким чином, відповідач у справі – суб’єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції стосовно суб’єктів господарювання, у тому числі, щодо повноти та своєчасності надходжень платежів до бюджету.

          Наряду з викладеним, колегія суддів вважає, що змінюючи напрямок платежу, визначеному платником податку в платіжному документі, податкова інспекція діяла з перевищенням повноважень та не у спосіб, встановлений Законом, з наступних підстав.

Згідно п.1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у відповідних  розмірах.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені у п.5.3. ст.5 наведеного Закону, відповідно до п.п.5.3.1 якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань,  які  не  є податковим боргом,  у порядку календарної черговості його виникнення,  а в разі одночасного його  виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно п.7.1 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж закону.

Оскільки Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, Законом України“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Інструкцієюзатвердженою Наказом Головної Державної податкової інспекції України 18.07.2005 року № 276, зареєстрованою в Міністерстві  юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123,  податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежів, які зазначені у платіжних дорученнях, платників податків,відповідач неправомірно вважає, що суми податкових зобов'язань, зазначені у деклараціях, сплачені з порушенням граничних строків.  

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував норми матеріального права, доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються, тому підстав для скасування постанови суду не вбачається.

На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 1, 4, 5, 7, 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

          Апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.11.2008 року у справі № 2а-9460/08 –  залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.11.2008 року у справі № 2а-9460/08 за позовом Державного підприємства “Свердловантрацит” до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень – залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

В судовому засіданні 13.02.2009 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 16.02.2009 року.

Головуючий                                                        І.В.Геращенко

         Судді                                                                              Т.Г.Арабей

                                                                             С.А.Малашкевич

з оригіналом згідно

головуючий                                                                                                         І.В.Геращенко