Ухвала суду № 30991482, 25.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 р.

Справа № 22539/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.

суддів: Сапіги В.П., Яворського І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Луківський комбінат будівельних матеріалів” на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства “Луківський комбінат будівельних матеріалів” до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач – “Луківський комбінат будівельних матеріалів” в листопаді 2009 року звернувся з адміністративним позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення № 0001191801/0 від 29.09.2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державне підприємство “Луківський комбінат будівельних матеріалів” мало на праві постійного користування землю площею 42,7 га. 20.03.1995 року згадане підприємство перетворене на ВАТ “Луківський КБМ”, яке з 1996 року не працює і землею не користується, окрім 2 га під будівлями. ВАТ “Луківський КБМ” скористалося своїм правом виправити помилки і 25.12.2008 року подало відповідачу три уточнюючі розрахунки земельного податку за 2006, 2007, 2008 роки, зменшивши свої податкові зобов’язання за вказані роки з дня подання цих розрахунків. Ковельська МДПІ, прийнявши уточнюючі звіти в сторону зменшення, прирівняла їх до сплати земельного податку та застосувала штрафні санкції, що не передбачено чинним законодавством.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року в задоволенні адміністративного позову відкритого акціонерного товариства “Луківський комбінат будівельних матеріалів” до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001191801/0 від 29.09.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій відмовлено повністю.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач – відкрите акціонерне товариство “Луківський комбінат будівельних матеріалів”, який у поданій апеляційній скарзі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю – доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Турійським відділенням Ковельської МДПІ за даними карки особового рахунку проведено перевірку позивача за період з 02 жовтня 2006 року по 25 грудня 2008 року з питань дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання, за наслідками якої складено акт № 087/18/05466884 від 29 вересня 2009 року, в якому вказано, що ВАТ “Луківський комбінат будівельних матеріалів” не забезпечило своєчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання протягом граничного строку сплати земельного податку з юридичних осіб. Відповідно до історії сплати узгодженого податкового зобов’язання підприємство зобов’язане сплатити штраф у розмірі, згідно розрахунків, що додаються до акту.

Згідно з додатком до акту від 29.09.2009 року сума штрафних санкцій, яка підлягає сплаті ВАТ “Луківський КБМ” становить 15562, 90 грн.

На підставі акту перевірки від 29.09.2009 року начальником Ковельської МДПІ винесено податкове повідомлення – рішення № 0001191801/0 від 29.09.2009 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за затримку на 815 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 15562, 90 грн.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не забезпечено своєчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання земельного податку з юридичних осіб протягом граничного строку сплати, тому штрафні санкції відповідачем були застосовані правомірно.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України “Про плату за землю” податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 цього ж Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Апеляційним судом встановлено, що позивач допустив затримку на 815 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 31125,8 грн., а відтак, відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу, а саме 15562,90 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова Волинського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Луківський комбінат будівельних матеріалів” залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року у справі № 19258/09/0370 – без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

суддя В.П. Сапіга

суддя І.О. Яворський