Постанова № 30986685, 22.04.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2013 р. Справа №7/93/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Савченко Г.І. ,

судді Бригинець Л.М.

при секретарі Головченко Д.М.

за участю представників сторін:

прокурор - Шпинта С.М. (посвідченя №014352 від 08.01.2012 року)

позивача - Лазнюк Г.В. (довіреність №679/15/14-13 від 13.02.2013 року)

відповідача - Ріпа С.І. (довіреність №01-29-1242 від 13.11.2012 року)

третьої особи-1 - не з'явився

третьої особи-2 - Лазнюк Г.В. (довіреність №01/05-173Д від 14.12.2012 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" на рішення господарського суду Вінницької області від 28.02.13 року у справі №7/93/2012/5003

Позивач: Заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, м.Київ

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт", м.Київ

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Фонд державного майна України, м.Київ

2. Державне підприємство "Адміністрація річкових портів", м.Київ

про визнання права власності, ціна позову 131 000 грн.

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області №7/93/2012/5003 від 28.02.13 року (суддя Банасько О.О.) позовні вимог задоволено повністю та визнано право власності за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України, пр-т Перемоги, 14, м.Київ, 01135 (ідентифікаційний код-37471967) на нежитлові об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м.Вінниця, вул.Козицького, 64 і складаються з адміністративного будинку літ."А" площею 891,4 м2 та складу літ. "В" площею 31,5 м2. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт", вул.Верхній Вал, 70, м.Київ, 0407 (ідентифікаційний код - 03150071) в доход Державного бюджету України - 2 620 грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду Вінницької області мотивоване тим, що перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" оскаржило його в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі відповідач просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт посилається на те, що спірне майно не передавалось згідно актів приймання-передачі державного майна, а тому у Мінінфраструктури відсутнє право на управління спірним нерухомим майном, оскільки таке право виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №7/93/2012/5003 від 03.04.2013 року прийнято до розгляду апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" на рішення господарського суду Вінницької області від 28.02.2013 року у справі №7/93/2012/5003.

Представником Міністерства інфраструктури України подано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представником Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" подано суду клопотання про витребування для огляду зі справи господарського суду Вінницької області №2/110/2012/5003 наглядове провадження прокуратури міста Києва стосовно перевірки за зверненням народного депутата України Давиденка А.А. щодо законності заволодіння службовими особами ПАТ "Київпорт" державним майном.

Колегія суддів розглянула дане клопотання та не вбачає підстав для його задоволення.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, заслухала присутніх представників сторін, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, відзив на апеляційну скаргу перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 28.02.13 року у справі №7/93/2012/5003 без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період 1992-1993 років було проведено приватизацію майна Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту хронологія якої наступна.

20.03.1992 року на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.12.1991 року №399-р, в зв'язку з надходженням від Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту заяви на приватизацію, протоколу конференції трудового колективу та інформації про основні показники виробничо-господарської діяльності підприємства Міністерством України у справах роздержавлення власності та демонополізації виробництва спільно з Фондом державного майна України було видано наказ про створення приватизаційної комісії, якій доручено провести підготовчу роботу по приватизації Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту.

З метою визначення об'єктів приватизації Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" Міністерством України у справах роздержавлення власності та демонополізації виробництва (07.05.1992 року) спільно з Фондом державного майна України (08.05.1992 року) було затверджено "Протокол погодження концепції перетворення міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" в процесі приватизації".

Відповідно до п.2 вказаного Протоколу вирішено, що на основі майна суднобудівних-судноремонтних заводів та ремонтно-експлуатаційних баз флоту (в частині промислової діяльності), річкових портів та інших підприємств, за виключенням підприємств шляхового господарства, Держфлотнагляду України та охорони здоров'я, Фондом державного майна України утворюються акціонерні товариства.

Наказом Фонду державного майна України №477 від 10.11.1992 року "Про перетворення підприємств і організацій Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" в акціонерні товариства" вирішено створити на базі державного майна транзитного (магістрального) флоту, головного підприємства, 20 підприємств та структурних одиниць "Укррічфлот" (згідно додатку №1) Державну акціонерну судноплавну компанію "Укррічфлот" шляхом випуску акцій на повну вартість її майна, а на базі інших підприємств МДО "Укррічфлот", що не увійшли до складу судноплавної компанії (згідно додатку №2, в т.ч. Київський річковий порт) створити окремі акціонерні товариства. Затверджено Статут "Державної акціонерної компанії "Укррічфлот".

Комісією складено акт оцінки вартості цілісного майна комплексу на підставі інвентаризаційної відомості переліку майна, складеної станом на 01.09.1992 року.

15.01.1993 року наказом Фонду державного майна України №25 затверджено Статут акціонерного товариства "Київський річковий порт".

Державна реєстрація акціонерного товариства "Київський річковий порт" та його статуту проведена Подільською районною державною адміністрацією м.Києва 29.04.1993 року.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 Статуту акціонерне товариство "Київський річковий порт" засноване Фондом державного майна України шляхом перетворення державного підприємства в відкрите акціонерне товариство та з моменту його реєстрації є правонаступником державного підприємства Київський річковий порт з переходом до нього усіх майнових прав і зобов'язань останнього.

Відповідно до п.1.5 Статуту Товариство засноване на базі державного майна "Київський річковий порт" шляхом випуску акцій на повну вартість цього майна.

Пунктом 4.2 Статуту встановлено, що з метою виконання основних завдань акціонерне товариство "Київський річковий порт" на час реєстрації Статуту включає до свого складу зазначені підрозділи, без права юридичної особи, зокрема: пристані "Вінниця" та "Могилів-Подільська".

01.03.1993 року Київським річковим портом видано наказ №49 згідно з яким Вінницьке районне управління річкового транспорту Київського річкового порту з 01.05.1993 року ліквідовано, а на його базі створено два самостійних підрозділи Київського річкового порту, а саме: пристань "Вінниця" та пристань "Могилів-Подільський".

Із матеріалів інвентаризаційної справи №472 вбачається, що Комунальним підприємством "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" 03.08.2006 року проведено реєстрацію за відповідачем права приватної власності на об'єкт №64 по вулиці Козицького, що складається з адміністративного будинку літ."А" площею 891,4 м2, складу літ. "В" площею 31,5 м2 на підставі рішення постійно діючого Вінницького Третейського суду при ТБ "Всеукраїнська" від 02.08.2006 року (а.с.73-77, інвентаризаційної справи №472, а.с.14-17, т.1).

Відповідно до рішення третейського суду від 02.08.2006 року по справі №0026/06 у задоволенні первісного позову ТОВ "Твел Україна" до ВАТ "Київський річковий порт" відмовлено повністю. Зустрічний позов ВАТ "Київський річковий порт" задоволено. Визнано за ВАТ "Київський річковий порт" право власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м.Вінниця, вул.Козицького, 64 і складаються з адміністративного будинку літ "А" загальною площею 891,4 м2, складу літ. "В" загальною площею 31,5 м2.

У липні 2010 року перший заступник прокурора Вінницької області звернувся до суду з заявою поданою в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ВАТ "Київський річковий порт" про скасування рішення постійно діючого Вінницького Третейського суду при "ТБ Всеукраїнська" від 02.08.2006 року у справі за №0026/06.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 30.09.2010 року у справі № 11/118-10 в позові відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності, встановленого ст.51 Закону України "Про третейські суди".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.04.2011 року залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2011 року рішення місцевого господарського суду від 30.09.2010 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Рішення постійно діючого Вінницького Третейського суду при "ТБ Всеукраїнська" від 02.08.2006 року у справі за №0026/06 скасовано в частині визнання за ВАТ "Київський річковий порт" права власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м.Вінниця, вул.Козицького, 64 і складаються з адміністративного будинку "літ.А" площею 891,4 м2 та складу "літ.В" площею 31,5 м2 (а.с.56-60, т.1).

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 2 ст.41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, чинній на момент приватизації АТ "Київський річковий порт") встановлено, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами; незавершене будівництво; частки (паї, акції), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань.

Статтею 7 цього Закону України визначено, що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць.

Частинами 1, 2, 6 ст.18 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, чинній на момент приватизації АТ "Київський річковий порт") встановлено, що продаж часток (акцій, паїв), що належать державі в майні господарських товариств, здійснюється шляхом перетворення державних підприємств у акціонерні товариства. При перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство його засновником виступає відповідний орган приватизації, який діє в межах повноважень, передбачених для засновників акціонерного товариства законодавством. Створене акціонерне товариство є правонаступником приватизованого підприємства.

У статті 20 вказаного Закону України (в редакції, чинній на момент приватизації АТ "Київський річковий порт") зазначено, що визначення початкової ціни об'єкта приватизації або розміру статутного фонду господарського товариства, що створюється на основі державного підприємства, здійснюється виходячи з оцінки у відновній вартості основних фондів за вирахуванням їх зносу, фактичної вартості оборотних фондів та врахування дебіторської та кредиторської заборгованості відповідно до методики, що затверджується Кабінетом Міністрів України. У випадках, передбачених Державною та місцевими програмами приватизації, початкову ціну майна державного підприємства може бути змінено з урахуванням потенційної прибутковості.

Чинною на момент приватизації АТ "Київський річковий порт" була Методика оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.1992 року № 522 відповідно до п.2 якої остання встановлює порядок і спосіб оцінки майна, що приватизується або передається в оренду, за відновною вартістю з урахуванням зносу та складу цього майна. Вона використовується для визначення початкової (аукціонної) ціни державного підприємства, розміру статутного фонду господарського товариства, що створюється у процесі приватизації, а також для визначення ціни майна державного підприємства або окремих інвентарних об'єктів при викупі та передачі його в оренду.

Пунктами 9-11 названої Методики встановлено, що оцінка майна цілісних майнових комплексів здійснюється у такій послідовності: проведення повної інвентаризації майна; розробка передаточного балансу; вивчення вартості об'єкта приватизації згідно з даними балансу; складання акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу. До переліку майна об'єктів приватизації або оренди як цілісного майнового комплексу включаються: основні засоби і вкладення (в тому числі незавершене будівництво); оборотні засоби - запаси і витрати; кошти, розрахунки та інші фінансові активи з урахуванням заборгованості. До основних засобів і вкладень належать: основні засоби - будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини, обладнання, транспортні засоби, вимірювальні та регулюючі прилади і пристрої, обчислювальна техніка, програмні засоби, інструменти, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар, сільськогосподарські машини і засоби, доросла робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження та інші основні засоби, а також капітальні вкладення на поліпшення земель та в орендовані будинки і споруди, обладнання та інші об'єкти, що є основними засобами тощо.

Наказом Фонду державного майна України від 11.07.1996 року №788 "Про затвердження додатка про перелік нерухомого майна, що передається до статутного фонду відкритого акціонерного товариства" (чинного з 11.07.1996 року по 22.07.1998 року) визначено, що в рішеннях про створення відкритих акціонерних товариств в процесі приватизації слід передбачати перелік нерухомого майна, що передається до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, згідно додатку (додається), який є невід'ємною частиною рішення про створення відкритого акціонерного товариства. На вимогу відкритих акціонерних товариств, які були створені в процесі приватизації та корпоратизації до набрання чинності цього наказу, відповідним органам приватизації видавати витяг з відомості результатів інвентаризації щодо нерухомого майна, яке було передано до статутного фонду, та є власністю товариства.

В наказі Фонду державного майна України від 22.07.1998 року № 1450 "Про затвердження Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно" (чинного з 22.07.1998 року по 24.05.2002 року) визначено, що на вимогу відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації (перетвореного з державного підприємства), або осіб, які відповідно до законодавства України є правонаступниками відкритого акціонерного товариства, до набуття чинності цим Порядком, державний орган приватизації видає Перелік нерухомого майна, переданого у власність відкритому акціонерному товариству. При цьому підставою для включення нерухомого майна до зазначеного переліку є такі документи: інвентаризаційні описи основних засобів; відомості щодо введення об'єкту нерухомості в експлуатацію (у разі наявності); акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу; акт оцінки окремої будівлі, споруди або нежилого приміщення (при підтвердженні права власності на будівлю, споруду або нежиле приміщення); перелік нерухомого майна, що є власністю орендаря (на вимогу державного органу приватизації); державний акт про право власності на землю або про право постійного користування землею (довідка місцевої податкової адміністрації про сплату податку за володіння або користування землею) (у разі наявності); довідку з органу місцевого самоврядування про місце знаходження (адресу) об'єкта приватизації. Довідка надається окремо по кожному інвентарному об'єкту.

Аналогічні положення містяться також в Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно затверджених наказом Фонду державного майна України від 24.05.2002 року №906, Положенні про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства затверджених наказом Фонду державного майна України від 25.11.2003 року №2097 тощо.

Під час оцінки усього майна Київського річкового порту під час приватизації, за винятком майна, що не увійшло до статутного фонду (перелік затверджений заступником голови Фонду державного майна України) було прийнято за основу вартість за консолідованим балансом підприємства станом на 1992 рік, за виключенням об'єктів, що не увійшли до статутного фонду згідно вказаного переліку.

Актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу визначено оціночну вартість майна станом на 01.09.1992 року.

Відповідно до вказаного акту балансова вартість основних засобів становить 776 717,00 тис.крб., яка дорівнює вартості основних засобів вказаних у відповідній розшифровці (а.с.138-139, т.2).

Із витягу з інвентаризаційної відомості переліку майна, що передано у власність відповідача станом на 01.09.1992 року, відомості розрахункової вартості будівель та споруд вбачається, що при формуванні статутного фонду акціонерного товариства "Київський річковий порт" останні не містять інформації стосовно нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: м.Вінниця, вул.Козицького,64 і складаються з адміністративного будинку літ."А" площею 891,4 м2 та складу літ."В" площею 31,5 м2, що переконливо свідчить про те, що спірне майно не передавалося до статутного фонду акціонерного товариства "Київський річковий порт", а відтак і не було приватизовано останнім (а.с.147-149, 156-175, т.2).

А тому, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що оскільки спірне нерухоме майно не було внесено Фондом державного майна України до статутного капіталу АТ "Київський річковий порт" його власником залишилася держава.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою,

Встановлені судом обставини, якими в тому числі є реєстрація права власності відповідачем, фактичне володіння і користування спірним майном, свідчать про невизнання відповідачем власності держави України на спірне майно, а тому вимога про визнання права власності на спірне майно є правомірною.

Суд зауважує, що аналогічні висновки (про те, що спірне майно до статутного фонду відповідача не передавалось) було отримано судами при розгляді справи №11/118-10 за позовом першого заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ВАТ "Київський річковий порт" про скасування рішення постійно діючого Вінницького Третейського суду при "ТБ Всеукраїнська" від 02.08.2006 року у справі за № 0026/06 та справи № 46/434-48/292 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України до ПАТ "Київський річковий порт", Інспекції Головного державного реєстратора флоту та Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: державного підприємства "Адміністрація річкових портів", Фонду державного майна України про визнання права власності держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на майно, річкові судна пристаней "Вінниця" та "Могилів-Подільський"; про зобов'язання ВАТ "Київський річковий порт" повернути державі в особі Міністерства транспорту та зв'язку України річкові судна пристаней "Вінниця" та "Могилів-Подільський" шляхом їх передачі державному підприємству "Адміністрація річкових портів" та про визнання недійсними свідоцтв про право власності на річкові судна, видані ВАТ "Київський річковий порт" (а.с.56-60, т.1, а.с.2-16, т.2).

Зокрема в якості своїх доводів відповідач посилається на приписи ст.25 Закону України "Про власність" відповідно до якої об'єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом.

Разом з тим набуття у власність майна державного підприємства здійснюється за спільним рішенням трудового колективу і уповноваженого на те державного органу шляхом перетворення в акціонерне товариство шляхом випуску акцій на всю вартість майна підприємства (ч.3 ст.25 Закону України "Про власність").

При цьому в разі перетворення державного підприємства в акціонерне товариство застосуванню підлягають норми Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" які вказувались вище і які являються для даного виду правовідносин спеціальними.

Згідно норм Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" акціонерне товариство стає власником майна, яке виявлено під час проведення інвентаризації, включено до відповідних інвентаризаційних відомостей та акту оцінки майна і відповідно до статутного фонду акціонерного товариства Фондом державного майна України.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в даному випадку в матеріалах справи відсутні докази того, що спірне майно було включено до статутного фонду відповідача.

Також, судова колегія погоджується з підставністю відхилення доводів відповідача про те, що він є правонаступником прав та обов'язків державного підприємства згідно чинного на момент проведення приватизації законодавства та положень статуту підприємства виходячи з наступного.

Засновником акціонерного товариства "Київський річковий порт" є Фонд державного майна України (п.1.5 Статуту), а передання останнім у власність акціонерному товариству "Київський річковий порт" майна здійснювалося згідно акту оцінки вартості цілісного майна комплексу на підставі інвентаризаційної відомості переліку майна, складеної станом на 01.09.1992 року відповідно до якої у переліку майна відсутнє спірне майно.

Крім того, визначення АТ "Київський річковий порт" правонаступником всіх прав та обов'язків державного підприємства не означає автоматичного набуття товариством всього державного майна, закріпленого державою за відповідним державним підприємством.

Передача державного майна можлива за відповідним актом за умови включення його державою до статутного капіталу акціонерного товариства, доказів існування чого відносно спірного майна матеріали справи не містять.

Посилання відповідача на те, що спірне майно перебуває на його балансі також не свідчить про наявність у нього права власності на вказане майно.

Таким чином включення державного майна на баланс відповідача не змінює власника цього майна.

Доказів існування обставин, з якими чинне законодавство України передбачало набуття відповідачем у власність спірного майна, матеріали справи не містять.

Окрім того, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відмови у застосуванні строків позовної давності, оскільки матеріалами справи підтверджено, що про порушення при приватизації майна ВАТ "Київський річковий порт" прокуратура м.Києва дізналась лише під час проведення додаткової перевірки, яка здійснювалась в квітні 2010 року.

А тому, господарським судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про задоволення позовних вимог та визнання право власності за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України на нежитлові об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м.Вінниця, вул.Козицького, 64 і складаються з адміністративного будинку літ."А" площею 891,4 м2 та складу літ. "В" площею 31,5 м2.

Судова колегія вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 28.02.13 року у справі №7/93/2012/5003 - залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" на рішення господарського суду Вінницької області від 28.02.13 року у справі №7/93/2012/5003 - залишити без задоволення.

2. Справу №7/93/2012/5003 повернути до господарського суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Бригинець Л.М.