Постанова № 30985488, 25.04.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2013 р. Справа № 5010/1192/2012-3/83

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.,

суддів Галушко Н.А.,

Краєвської М.В.

розглянувши апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці за № 0815/1/908 від 11.02.2013 р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області

від 29.01.2013р. у справі № 5010/1192/2012-3/83

за позовом Івано-Франківської митниці, м. Івано-Франківськ

до відповідача приватного виробничо-комерційного підприємства "Камчадал-Плюс", м.Івано-Франківськ

про зобов'язання принести публічне вибачення за поширення неправдивої інформації та відшкодування моральної шкоди у розмірі 1грн.

за участю представників сторін:

від позивача Тимів С.П.

від відповідача не з?явився

Права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз?янено.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29.01.2013р. у справі № 5010/1192/2012-3/83 (головуючий суддя Фриз М.М., судді Шкіндер П.А., Булка В.І.) в позові Івано-Франківської митниці до приватного виробничо-комерційного підприємства "Камчадал-Плюс" про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1грн. - відмовлено; в частині позовних вимог про зобов'язання приватного виробничо-комерційного підприємства "Камчадал-Плюс" принести публічне вибачення за поширення неправдивої інформації та спростувати недостовірну інформацію - провадження у справі припинено.

При прийнятті вказаного рішення суд встановив, що за позовами про спростування недостовірної інформації, в якості відповідачів притягуються автор (фізична особа) та відповідний орган масової інформації, відтак, встановивши, що авторами статтей, які містять інформацію про позивача є фізичні особи, суд, з посиланням на норми ст.ст.1, 21 Господарського процесуального кодексу України, зазначив про неможливість розгляду даного спору у господарському суді та припинив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України. В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції, з посиланням на ст.31 Закону України «Про інформацію», відмовив в позові вказавши, що Івано-Франківська митниця (позивач), як суб'єкт владних повноважень, у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не має права на відшкодування моральної шкоди.

Дане рішення в частині припинення провадження у справі оскаржено позивачем, оскільки, на його думку, є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення в цій частині скасувати і прийняти нове, яким позов задоволити. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не взято до уваги, що згідно ч.1 ст.16 Цивільного Кодексу України та п.1 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу та визначати коло відповідачів. Окрім того, зазначає, що позивач вимагав спростувати недостовірну інформацію, яка прозвучала в ефірі телеканалу « 5канал» у виконанні директора ПВКФ «Камчадал-плюс» Комісарова К.Ю., який висловлював офіційну позицію юридичної особи - ПВКФ «Камчадал-плюс», а не спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації.

Представник позивача, який брав участь в судових засіданнях, підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, явку представника в судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2013р. адресату (а.с.178).

Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, а також зважаючи на строк розгляду скарги, встановлений ч.1 ст.102 ГПК України, судова колегія вважає за доцільне провести розгляд справи за відсутності представника відповідача відповідно до ст.75 ГПК України.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Івано-Франківська митниця звернулась до Івано-Франківського міського суду з позовом до приватного виробничо-комерційного підприємства «Камчадал-плюс» про захист честі та гідності, яка прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №0907/5713/2012 . Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 10.07.2012р. матеріали справи №0907/5713/2012 року передано до господарського суду Івано-Франківської області для розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2012р. позовна заява митниці прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5010/1192/2012-3/83.

Розпорядженням голови Івано-Франківського господарського суду від 01.10.2012р. за клопотанням позивача призначено колегіальний розгляд справи.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і просив зобов'язати ВКП «Камчадал-плюс» спростувати недостовірну інформацію, принести публічне вибачення Івано-Франківській митниці за поширення недостовірної інформації та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 1 гривня.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що:

- у випусках програм "Бізнес-Час», які прозвучали в ефірі телеканалу "5 канал" 28 лютого та 10 березня 2012 року, було подано інформацію щодо товару "ікра лососевих риб зерниста", який був ввезений на митну територію України з метою митного оформлення в режимі "імпорт", випуску у вільний обіг та подальшої реалізації. Названі сюжети супроводжувались висловлюваннями та коментарями директора приватного виробничо-комерційного підприємства "Камчадал-Плюс" п.Комісарова К.Ю., які містили інформацію, що, за твердженнями позивача, не відповідає дійсності, зокрема, п.Комісаров К.Ю. заявив, що Івано-Франківською митницею здійснено митний огляд пред'явленого товару без будь-яких зауважень, однак, згодом, згідно Акту митного огляду встановлено, що кількість заявленої до митного оформлення ікри не відповідала фактичній. Крім того, за словами позивача, п.Комісаровим К.Ю. було повідомлено, що митниця навмисно не видає картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, що позбавляє приватне виробничо-комерційне підприємство "Камчадал-Плюс" можливості оскаржити зазначену Картку у суді. При цьому, як стверджує позивач, п.Комісаров К.Ю. умисно замовчує факт нез'явлення його та представників підприємства у митницю, не зважаючи на отримання ним чотирьох листів митниці з проханням з'явитись у митницю для здійснення необхідних митних процедур. Також, п.Комісарову К.Ю. було відомо про висновок Івано-Франківської санітарно-епідеміологічної станції від 16.12.2011 року №05-17/5391/13, в якому міститься твердження, що ікра лососева зерниста через наявність консерванта, не передбаченого нормативними документами, не може підлягати обігу і не придатна для споживання людиною. Разом з цим, позивач зазначає, що демонструючи постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.02.2012 року, якою визнано незаконною бездіяльність митниці щодо митного оформлення вантажу, п.Комісаров К.Ю. не повідомляє про те, що зазначеною постановою суду відмовлено у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання митниці здійснити митне оформлення вантажу, а також про факт оскарження вказаної постанови в апеляційній інстанції, внаслідок чого, дана постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.02.2012 року не набрала законної сили;

- водночас, п.Комісаровим К.Ю. розгорнуто широку інформаційну кампанію у друкованих засобах масової інформації та Інтернет - виданнях, а також в теле - та радіо - ефірах, зокрема, у "Газеті по-українськи" від 13 грудня 2011року, на сайтах UBР Український бізнес-портал, Рагаllеlі.іf.uа, іntегfах.соm/uа, гt коrr.соm під заголовком "Почти криминальная тягомотина с товаром производителя ПВКП "Камчадал-Плюс" на украинской таможне", УНІАН, у яких фігурують фрази: "Конкурирующая компания сфальсифицировала результати анализов икры компании "Камчатская губерния ", что послужило поводом для задержки груза на таможне" та п.Комісаров К.Ю. допускає, що ці дії митниці можна пояснити несумлінною конкуренцією з боку компанії «Геліос».

Позивач вважаючи, що названі висловлювання відображають суб'єктивну думку автора статті, висловлену в образливій формі, що суперечить вимогам Законів України «Про інформацію» та «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», а також негативно впливає на ділову репутацію Івано-Франківської митниці, звернувся з вказаним позовом.

Судова колегія, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Виходячи з вищенаведеного, за суб'єктним складом дана справа підсудна господарському суду.

Однак, в ході розгляду справи, судом першої інстанції було встановлено, що автором статей, які поширювали недостовірну інформацію, є фізичні особи, відтак, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що подальший розгляд справи без залучення в якості відповідача (-ів) фізичної (-их) особи (-іб) є неможливим.

Відповідно до ст.27 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі третіх осіб.

Однак, суд першої інстанції, в порушення вимог ст.27 ГПК України, не залучив до участі у справі як третіх осіб фізичних осіб, а лише припустив необхідність залучення таких як відповідачів. Відтак, безпідставно, на основі припущення, передчасно та помилково дійшов висновку про те, що вказана справа у зв'язку із зміною суб'єктного складу сторін буде підсудна загальному суду, а отже не підлягає розгляду в господарських судах України.

Відповідно до ст.43 ГПК України, судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Окрім того, судова колегія зазначає, що пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (на який посилається суд першої інстанції), роз'яснено загальні положення чинного законодавства, відповідно до яких відповідачами у справах про захист гідності, честі, ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації; якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої у засобах масової інформації, та відповідно до приписів статті 21 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації.

Водночас пунктами 11 та 12 вказаної постанови роз'яснено, що відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових чи службових обов'язків, є юридична особа, в якій вона працює; у разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою, судам необхідно з'ясувати від імені кого ця особа виступає; якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи та не при виконанні посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме вона.

Припиняючи провадження у справі, господарський суд першої інстанції не врахував викладеного вище та не з'ясував, від імені кого виступала фізична особа як поширювач оспорюваної інформації, чи виконувала вона при цьому посадові (службові) обов'язки, тощо.

Таким чином, висновки господарського суду про непідвідомчість даної справи господарським судам України в силу суб'єктного складу сторін спору є передчасними.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у суду першої інстанції достатніх підстав для застосування п.1 ч.1 ст.80 ГПК України щодо позовних вимог про спростування недостовірної інформації та принесення публічного вибачення Івано-Франківській митниці за поширення недостовірної інформації, відтак, оскаржуване рішення в цій частині прийнято внаслідок неправильного застосування норм процесуального права та підлягає скасуванню, а матеріали справи - передачі на розгляд господарського суду Івано-Франківської області.

Разом з цим, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд підставно відмовив в позові в частині стягнення 1грн. моральної шкоди, зазначивши, що Івано-Франківська митниця (позивач), як суб'єкт владних повноважень, у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не має права на відшкодування моральної шкоди. При цьому, правомірно послався на норми ст.1 Закону України "Про інформацію", згідно якої суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, та ч.2 ст. 31 Закону України "Про інформацію", згідно якої суб'єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відтак, зазначивши, що Івано-Франківська митниця (позивач), як суб'єкт владних повноважень, у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не має права на відшкодування моральної шкоди.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що позовна заява позивача, яка містить вимоги майнового та немайнового характеру не оплачена судовим збором, відтак, слід стягнути з позивача в дохід державного бюджету України 2682,50грн. судового збору за подання позовної заяви та 1341,25грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Посилання позивача на те, що він звільнений від сплати судового збору вважається судовою колегією безпідставним, оскільки згідно п.21 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, Державна митна служба України та її територіальні органи - у справах, пов'язаних з питанням, що стосуються повноважень цих органів. Оскільки предмет позовних вимог не відноситься до безпосередніх функцій митниці, судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід стягнути з позивача в дохід державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці задоволити частково.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.01.2013р. у справі №5010/1192/2012-3/83 скасувати в частині припинення провадження у справі.

Справу №5010/1192/2012-3/83 в частині позовних вимог про спростування недостовірної інформації та принесення публічного вибачення Івано-Франківській митниці за поширення недостовірної інформації, передати на розгляд господарського суду Івано-Франківської області.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Івано-Франківської митниці (код 20554195, м.Івано-Франківськ, вул.Чорновола, 159) в дохід Державного бюджету України 2682,50грн. судового збору за подання позовної заяви та 1341,25грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати накази на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.04.2013р.

Головуючий-суддя Орищин Г.В.

судді Галушко Н.А.

Краєвська М.В.